Це слова акторки Людмили Гурченко, які вона сказала під час одного з інтерв’ю ще у 1996 році. З цією позицією важко не погодитися. Тому що так, як грала Гурченко, до неї не грав ніхто.

Людмила Марківна народилася 12 листопада 1936 року в Харкові. Дитинство акторки припало на Другу світову війну. Сама вона згодом казала, що більшого жаху в своєму житті не бачила - постійний страх за рідних та близьких, нестача харчів, масові розстріли полонених. Проте все минає, війна закінчилася і Людмила пішла до музичної школи.

Згодом Гурченко вступила до ВДІКу, який з успіхом закінчила у 1958 році. Деякі актори на славу чекають роками, а до Людмили Гурченко вона прийшла на третьому курсі інституту. Вона зіграла роль Любочки Крилової у “Карнавальній ночі”. Успіх був просто шаленим. Гурченко одразу ж полюбив увесь Союз.

Втім, не все було так просто. За відмову співпрацювати з КДБ молоду акторку фактично почали ігнорувати - запрошень на зйомки не було. Якби Гурченко не поспішила закріпити перший успіх, "Карнавальна ніч" могла стати єдиною стрічкою за її участю.

Але згодом ситуація змінилася і Гурченко повернулася на екрани. Серед її кіноробіт - ролі у фільмах “Двадцять днів без війни”, “Сибіріада”, “П’ять вечорів”, “Вокзал для двох”, “Польоти уві сні і наяву”, “Любов і голуби”. Всі ці фільми міцно закріпилися у так званому “золотому фонді” радянського кінематографу.

Будучи зіркою радянського кіно, Гурченко поводилася відповідно до свого високого статусу. Чого лише варті її п’ять одружень. Серед її чоловіків встиг побувати навіть Йосип Кобзон. Ще одна пристрасть акторки - її зовнішність, вона завжди хотіла бути молодою і мати гарний вигляд. Але старість - не радість, і Гурченко активно стала користатись послугами пластичних хірургів. Подейкують, що вона була рекордсменкою серед зірок радянського кіно за кількістю підтяжок обличчя та інших “коригувань” зовнішності.

Проте все має свій кінець. 14 лютого 2011 року Людмила Гурченко підсковзнулася та впала поблизу свого будинку. Вона зламала бедро. Ускладнення від падіння та солідний вік зробили свою справу. 30 березня 2011 року Людмили Марківни Гурченко не стало.

Попрощатися з Гурченко прийшли тисячі її друзів та відданих шанувальників. Людмилу Гурченко поховали на Новодівичому кладовищі у Москві. Проте Гурченко залишила по собі фантастичний кіноспадок. Це значить, що вона вічно житиме на блакитних екранах.