“Я не уявляю себе 60-річним дідусем, що веселиться на дискотеці. Я хочу робити це саме зараз, коли мені вдвічі менше”.

Ще із самого малку кожен із тренерів, якому довелося працювати із Гуті, відзначав, що за цим лівоногим футболістом майбутнє іспанського футболу.

“Він просто дивовижний гравець, але сам заважає собі стати одним із великих” - ці слова, що належать Фабіо Капелло, найкраще характеризують усю його футбольну кар’єру.

Виживання у “Реалі”

Хосе Марія Гутьєррес, або просто Гуті, провів у складі мадридського “Реала” більше 500 матчів, виграв із клубом 15 різних трофеїв, серед яких 5 титулів чемпіона Іспанії та 3 Кубки чемпіонів. Але за 15 сезонів, як не парадоксально, він так і не зумів стати незамінним гравцем у мадридській команді.

Що там і говорити, Гуті не зіграв у жодному із трьох тріумфальних для “Реала” фіналів Ліги чемпіонів, а у збірній Іспанії він узагалі жодного разу не провів протягом одного матчу усі 90 хвилин.

То висока конкуренція, то постійні травми, то відсутність натхнення, то ще щось постійно заважало йому демонструвати усі грані свого таланту.

Прекрасне бачення поля, розкішна техніка та відчуття ритму гри. Він володів всіма даними для того, щоб стати епохальним законодавцем моди на зеленому газоні. І був таким, але, на жаль, не так часто, як би хотілося вболівальникам “Реала”.

Гламурний футболіст

Натомість “модником” поза футбольним полем Гуті був завжди. Дорогий та вишуканий одяг, розкішні сережки, стильні зачіски, екстравагантні друзі, чутки про нетрадиційну сексуальну орієнтацію - він немов магніт притягував до себе папарацці, після чого кожного разу опинявся на перших шпальтах глянцевих журналів.

– “Може ти підстрижешся нарешті?”
– “Гаразд, але тільки після того, як Ви збриєте свої вуса!”.

Навіть тренеру, якого найбільше шанував Гуті - Вісенте дель Боске - не завжди вдавалось приборкати екстраординарність гравця.

Натхнення для Гуті

Утім все ж таки було те, що діяло на нього безвідмовно. Те, що давало неймовірне натхнення до творчості на футбольному полі. Одразу ж після одруження із Аранчою де Беніто, зіркою іспанського телебачення, Гуті почав святкувати забиті голи, кожного разу цілуючи свою обручку. Своїй доньці він дав ім’я Заїра. Саме так звали дівчину, що якось попросила у футболіста автограф.

Ну а для інчади, справжніх вболівальників “Реала”, тих, які не пропускають жодного матчу та завжди палко підтримують команду, Гуті був справжнім ідолом. Його цінували навіть більше за Рауля, адже той свого часу провів два роки у футбольній школі ворожого “Атлетіко”. А Гуті - “мадридіст” із бездоганною репутацією.

Довгий час у нього була одна із найнижчих зарплат у клубі. Гравця неодноразово намагався переманити “Мілан”. Усе даремно. Гуті залишався вірним лише своїй команді.

Досягнення у “Бешикташі”

Тільки тоді, коли знаходитись у “Реалі” стало неможливим, він переїхав до Туреччини, де одразу ж став лідером та капітаном “Бешикташа”, здобувши із командою Кубок країни.

Повернення додому

Утім казка дуже швидко закінчилась. Після зміни тренерського штабу, Гуті виявися непотрібним клубу. Недовго думаючи, він спакував валізи та повернувся до Мадриду, приголомшивши усіх заявою: “У Європі більше не гратиму за жодну команду. З мене досить”.

Але дивитись на гру із трибун - залюбки. Тим паче тоді, коли у молодіжній команді Мадриду у футболці із 14 номером ганяє м’яча хлопець на ім’я Айтор, який так схожий на батька. Хлопець, що напевне знає як зробити так, аби власний талант не став заручником власних же слабкостей.