Гра в гуманітарну катастрофу більше не буде односторонньою
1. Центр спеціальних операцій "А" СБУ "розібрав на запчастини" координаційний центр ФСБ Росії на тимчасово окупованій території Херсонської області. Цілі уразили 13 безпілотників. Повідомляється, що в комплексі будівель пансіонату, який окупанти перетворили на режимний об'єкт, могло перебувати до 100 військовослужбовців ФСБ. Про це пише Олексій Копитько.
Це ж не перший випадок, коли фсбшне гніздо на Херсонщині потрапляє під удар. Виникає питання: навіщо окупанти щоразу концентрують співробітників своїх спецслужб у зоні досяжності українських засобів ураження?
Річ у тім, що російській владі потрібно дедалі більше зусиль для утримання окупаційного режиму на захоплених територіях. Це стосується і контррозвідувального забезпечення військ, і контролю над завезеними людьми та колаборантами, які дедалі частіше демонструють ознаки занепокоєння й бажання втекти. Свої локації вони обирають, спираючись на близькість до Криму.
Однак ситуація в Приазов'ї та Криму об'єктивно погіршується. У частини приїжджих, які заробляли на грабунку окупованих територій, зростає мотивація зафіксувати прибуток і перебратися в безпечніше та комфортніше місце. Але навіть невеликий потік утікачів подає дуже поганий сигнал тим, хто залишається.
Один із найодіозніших кремлівських пропагандистів Володимир Соловйов раптово вибухнув тирадою про необхідність переселення мешканців прифронтової зони – як на тимчасово окупованих територіях України, так і в Брянській та Курській областях (чомусь забувши про Бєлгородську) – углиб Росії: на Урал, у Поволжя та на Далекий Схід.
Сама ця думка вже прекрасна, адже напрочуд точно демонструє "успіхи" так званої "СВО". А ще вона стає вдвічі цікавішою, якщо згадати, хто саме живе, наприклад, у Бєлгородській області.
Адже існує й російська статистика: Бєлгород десятиліттями був одним із найпопулярніших напрямків для переселення людей, які відпрацювали на Півночі чи Далекому Сході. Ті, хто не переїжджав до Москви, Санкт-Петербурга чи Краснодарського краю, їхали саме до Бєлгорода. І тепер виникла геніальна ідея фактично повернути їх назад. Гадаю, це цілком реальна підстава для створення Бєлгородської народної республіки.
Але навіщо Соловйов озвучив цю тезу? Як завжди, це тактика дзеркальної відповіді. Росія планує завдавати ударів по українській енергосистемі й намагатиметься до зими максимально її зруйнувати. Росіяни вже зосереджені на тому, щоб зробити нестерпним життя українців у 100-кілометровій зоні від лінії фронту.
Втім, "дорогим росіянам" варто дещо обміркувати. Наприклад, у червні 2017 року в Казані на Казанській ТЕЦ-3 з великою помпою запустили найпотужнішу в Росії газотурбінну установку на базі найбільшої й найефективнішої на той момент турбіни у світі – 9HA.01 потужністю 405 МВт, виробником якої є General Electric.
І якщо з цією турбіною щось трапиться напередодні зими, швидко відремонтувати її буде дуже непросто. А підстав вважати, що це може статися у разі ударів по українській енергетиці, більш ніж достатньо.
Таких прикладів – безліч. Гра в гуманітарну катастрофу цього разу точно не буде односторонньою.
Аналіз російського інформаційного простору підводить до цікавого висновку: ситуація в Криму для окупаційного угруповання погіршується, але говорити про це стали значно менше. Крим тихо зникає з картини світу "дорогих росіян". До кращих часів, якщо вони взагалі настануть (ні).
Тепер Крим починає витягувати з російського бюджету додаткові кошти, адже потрібно компенсувати провальний туристичний сезон, високі ціни на пальне та загальне подорожчання всього. Йдеться про мільярди рублів, яких недоотримають інші російські регіони.
У мережі вже з'явилося кілька відео зі скаргами тих, хто приїжджає до Криму: мовляв, чому інші регіони Росії не збирають для них гуманітарну допомогу? Та тому, що їх ненавидять і вважають одним із джерел проблем самої Росії.
Мені дуже цікаво, як Москва цього року організує святкування Дня Військово-морського флоту 26 липня. Висвітлення військово-морського параду – це окремий рядок у бюджеті Росії, настільки важливою була ця пропагандистська подія. Була.
Адже на Балтійському, Чорному та Каспійському морях уже неможливо провести щось справді масштабне й видовищне. Залишаються лише Мурманськ і Владивосток.