Адже мовиться фактично про одну з наймасштабніших, найкривавіших та найдорожчих геополітичних авантюр в історії людства. Про епоху, де релігійний екстаз тісно переплітався з жорстким фінансовим розрахунком, а шлях до порятунку душі пролягав через порушення всіх можливих заповідей. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Хто найбільше втратив від хрестових походів?
Коли у листопаді 1095 року на Клермонському соборі Папа Римський Урбан II виголосив свою історичну промову, закликаючи звільнити Гріб Господній, він намагався розв'язати не лише теологічні, а й цілком прагматичні земні проблеми. Європа кінця XI століття потерпала від політичної роздробленості, а континент роздирали нескінченні криваві міжусобиці – тисячі озброєних до зубів лицарів часто тероризували власне населення та воювали із сусідами за владу і статус.
Відтак хрестовий похід став для Церкви інструментом перенаправлення цієї агресії за межі християнського світу. Папа запропонував лицарям унікальну можливість – застосувати свої військові навички не для гріховних усобиць, а заради священної мети, здобувши за це повне відпущення гріхів. То був своєрідний середньовічний запобіжний клапан, який допоміг трансформувати хаос у збройне паломництво.
Найстійкіший міф, який досі блукає сторінками популярних видань – нібито на Схід вирушали переважно бідні молодші сини, позбавлені спадку, які шукали легкої наживи та нових земель. Насправді все буквально навпаки – хрестовий похід, щонайменше перший, був справою для найзаможніших верств. Але це була не інвестиція задля прибутку, а колосальний фінансовий пилотяг, який висмоктував ресурси з європейської економіки.
Цікаві факти про хрестові походи: дивіться відео otaman2014
Щоб екіпірувати одного лицаря для подорожі на Близький Схід, потрібні були астрономічні суми. Лицар не подорожував сам – йому потрібні були бойові (а такий коштував як сучасний елітний спорткар) та в'ючні коні, зброєносці, слуги, намети, запаси їжі, змінна зброя та дорога кольчуга. Вартість участі у Першому хрестовому поході дорівнювала доходу лицаря за 4 чи 5 років. Це ніби сучасний топменеджер продав би свій будинок, машини, акції, та ще взяв би величезний кредит – і це тільки для того, щоб поїхати на війну на чужину, з якої він має всі шанси не повернутися.
Звідки ж були гроші? А тут на сцену виходить Католицька церква та її монастирі, які на той час були чи не єдиними інституціями із запасами готівки. Лицарі, графи та герцоги масово закладали або продавали свої родові замки, ліси та виноградники єпископствам. Утім, і для самої Церкви це часто ставало величезним фінансовим тягарем – абатам доводилося розпродувати золоті реліквії та церковне начиння, щоб надати хрестоносцям кредити. Ті ж аристократи, які виживали й поверталися додому, часто виявляли себе абсолютними банкрутами – бо здобич, захоплена на Сході, рідко покривала навіть половину витрат на експедицію.
А хто найбільше з хрестових походів заробив?
Хрестові походи були актом безпрецедентної релігійної самопожертви, що межувала з марнотратством – європейська еліта фактично купувала собі місце у раю за власне земне розорення. Але це не означає, що на цьому нікому не вдалося заробити реальний капітал. Справжніми бенефіціарами священних воєн стали італійські морські республіки – Венеція, Генуя та Піза. Бо вони швидко зрозуміли, що логістика – це набагато прибутковіший бізнес, ніж махання мечем у пустелі, і тоді перетворили хрестові походи на найуспішніший логістичний стартап Середньовіччя.
Апогеєм цього цинічного капіталізму став Четвертий хрестовий похід 1202 – 1204 років. Венеційський дож Енріко Дандоло, сліпий, але надзвичайно хитрий політик, уклав з хрестоносцями контракт на перевезення армії за 85 тисяч срібних марок. Коли з'ясувалося, що у "воїнів Христа" немає таких грошей, Дандоло запропонував їм відпрацювати борг. Тоді хрестоносці за наказом Венеції вирізали конкурентне християнське місто Задар у Далмації, а потім ще й взяли штурмом, розграбували та спалили Константинополь, найбільше християнське місто світу. Це було класичне рейдерське захоплення державного масштабу, прикрите хрестом.
Що варто знати про хрестові походи: дивіться відео bazovana_istoriya
Ще одним феноменальним економічним наслідком хрестових походів стала поява першої у світі транснаціональної банківської системи. Орден бідних лицарів Христа та Храму Соломона, відомих як тамплієри, швидко зрозумів, що возити скрині з золотом через повну розбійників Європу та море – це самогубство. Вони винайшли дорожні чеки (акредитиви) – паломник міг здати своє золото у лондонському чи паризькому відділенні Ордену, отримати зашифрований пергамент, а по прибуттю в Єрусалим чи Акру обміняти його на готівку, сплативши комісію.
Тамплієри стали кредиторами королів, фінансували війни та будівництво соборів, створивши фінансову імперію, яка не підпорядковувалася жодному монарху, окрім Папи. Їхня могутність стала настільки загрозливою, що у 1307 році французький король Філіп IV Вродливий був змушений знищити Орден просто для того, щоб списати свої колосальні державні борги.
Але найголовніший спадок походів, який європейці відчувають на собі й досі – це податки. До кінця XII століття монархи жили переважно з доходів зі своїх особистих доменів. Але у 1187 султан Саладін відвоював Єрусалим, і Європу охопила паніка – тоді наступного року для фінансування Третього хрестового походу англійський король Генріх II та французький Філіп II Август запровадили так звану "Саладінову десятину" (Saladin Tithe). Це фактично був перший в історії Європи загальнонаціональний податок на рухоме майно та доходи, який збирали централізовано. Відтоді держава почала легально перевіряти кишені кожного громадянина.