У бізнес Ходорковський, хімік за освітою, прийшов не випадково. 1987 рік — Горбачовська перебудова, поступово дозволяють займатися комерцією. Молодий Ходорковський разом зі знайомим Леонідом Нєвзліном придумують геніальну схему — відмивання та легалізацію грошей. При чому, цілком законними методами — за допомогою так званих науково-технічних центрів творчої молоді.
Таким чином, НДІ та КБ стали отримувати реальні кошти за ту роботу, за яку раніше отримували копійки з бюджету. А Ходорковський з товаришем отримували відкат, який часом сягав аж 90% вартості замовлення.
Повний випуск програми "Вєсті Кремля" дивіться тут.
1989-му завдяки потрібним зв'язкам він створив один з перших комерційних банків, який вже через рік, шляхом різноманітних трансформацій перетворився у міжбанківське об'єднання "МЕНАТЕП". З виходом на банківський ринок перед Ходорковським відкрилося практично необмежене поле для діяльності. Він торгував валютою, випускав акції, паралельно з цим заводячи нові знайомства серед можновладців.
Об'єкти для інвестицій Ходорковський вибирав стратегічні — нафту, газ, корисні копалини. 1995-ий став вирішальним — він зміг купити контрольний пакет державної нафтовидобувної компанії "ЮКОС". У 1996-му Ходорковський опинився за одним столом з найбагатшими людьми Росії. На початок 2000-х Ходорковський став найбагатшою людиною в Росії.
Особисті статки олігарха оцінювалися у фантастичні 2,5 мільярди доларів. Це — 194-те місце у списку Forbes.
В парламенті глава "ЮКОСу" мав близько сотні "своїх" депутатів, які готові були лобіювати будь-яке рішення свого патрона. Серед друзів олігархів вважався беззаперечним авторитетом, а серед російської політичної еліти — гідним об'єктом для політичних інвестицій.
Ходорковський міцно стояв на ногах, похитнути його, здавалося, було неможливо. А всі шляхи вели мільярдера до президентського крісла. Та в один момент все повернулося з ніг на голову. Бо Ходорковський перейшов дорогу Володимиру Путіну.