31 липня під носом у Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) невідомі вбили Ісмаїла Ганію – лідера політичного крила радикального ісламістського угруповання ХАМАС. Іран, який не зміг запобігти замаху, звинуватив в усьому Ізраїль. Те саме поспішили зробити іранські союзники з так званої "Осі спротиву" – мережі терористичних організацій, які виступають як проксі Ірану та мають на меті максимальне ускладнення життя Ізраїлю та іншим ворогам Ірану на Близькому Сході.

Попри те що верховний лідер Ірану рахбар Хаменеї вже розпорядився піднятий червоний прапор помсти та наказав покарати Ізраїль усіма страшними карами, останній своєї дотичності до ліквідації Ганії не визнав.

Чому Ізраїль не визнав причетність до вбивства лідера ХАМАС, хто замінить Ганію і чому він насправді не керував бойовиками в Секторі Гази, – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Важливо Хто такий Ісмаїл Ганія та як його вбивство вплине на регіон

Це традиційна ізраїльська політика. ЦАХАЛ та ізраїльські спецслужби ніколи не беруть на себе відповідальність за операції за межами своєї території. Ця тактика сама по собі створює певний легендарний ореол навколо спецслужб і дає їм репутацію надзвичайно "довгої руки", крім того, не дає зайвий привід для ненависті сусідів (з цієї причини Ізраїль, наприклад, не брав участі у війнах проти Саддама Гусейна та Муаммара Каддафі).

Нарешті останній та головний аргумент – заперечення відповідальності – не компрометує союзників Ізраїлю та не робить їх співучасниками в діях, які можуть трактуватися як акти державного тероризму. Натомість дає змогу продовжувати постачати Ізраїлю зброю, технології та здійснювати його політичне прикриття.

Попри все означене, деякі ультраправі ізраїльські політики все ж заявили про роль їхньої країни у вбивстві Ганії та привітали з його смертю власних виборців. Утім, офіційного визнання точно не буде. Хоч майже ні в нікого немає сумнівів щодо того, хто це зробив.

Якщо коротко, то, ймовірно, нічого. ХАМАС так побудований, що головними в ньому є не персони, а ідея. Саме тому замість ліквідованих лідерів майже безболісно поставали нових – так було після вбивства шейха Ясіна, коли організацію очолив, власне, Ганія. Так буде і після смерті самого Ганії.

Він давно залишив Палестину й за останні 5 років перетворився на символ, проте без реальної влади.

Зокрема, Ганія зосередив (насправді – накрав) чималі статки від фінансової допомоги Палестині та навіть став доларовим мільярдером, але його вплив поширювався на лобі шикарних готелів у Досі, Стамбулі та на московські й тегеранські владні кабінети. Натомість у самому Секторі Гази він нічого не вирішував.

Там уже давно керують геть інші терористи, або, як вони себе самі називають, – борці за свободу Палестини.

ХАМАС із часу від’їзду Ганії із Сектору Гази (2019 рік) чітко розділився на політичне крило та власне бойовиків. Саме останні готували терористичну атаку на ізраїльські поселення 7 жовтня 2023 року. Імовірніше за все, Ганія не мав до атаки стосунку та дізнався про неї постфактум, хоча безумовно вітав її проведення і дуже радів смертям замордованих ізраїльських колоністів та учасників музичного фестивалю (це задокументовано офіційно).

Також Ганія через посередників брав участь у переговорах з Ізраїлем про мирне врегулювання в Секторі Гази й повернення заручників. Проте роль Ганії в цьому процесі була не надто дієва. Принаймні його обіцянки та поступки Ізраїлю (та США) виявились пшиком і спробою затягнути час та водночас набути максимальних преференцій, не віддавши нічого на заміну.

Бойовиками ХАМАС керує не Ганія або інший представник політичного крила угруповання, що сидить у Досі чи Стамбулі (найвідоміші з них – Халед Машаль та Муса Абу-Марзук, які, до речі, регулярно їздять до Москви), а винятково польові командири "на землі". Точніше, під землею, адже вони переховуються в численних тунелях, проритих у Секторі Гази за останні десять років.

Головним їхнім ватажком є Яхья Сінвар. Саме до нього офіційно перейшло керівництво ХАМАС у Секторі Гази після того, як Палестину залишив Ганія (за деякими відомостями – навіть раніше, у 2017 році). Яхьї Сінвару 61 рік, третину з них він провів в ізраїльських в'язницях. Під час Першої інтифади дістав 4 довічних за вбивство 4 ізраїльських солдатів, але у 2011 році вийшов на волю в межах безпрецедентного обміну 1026 палестинців на ізраїльського солдата Гілада Шаліта.

Сінвар вважається найрадикальнішим у ХАМАС і відкидає навіть можливість переговорів.

Наразі Яхья Сінвар ховається десь у тунелях під Хан-Юнісом та продовжує прикриватися цивільними як живим щитом. Сінвар разом із Ганією, Нетаньягу та міністром оборони Ізраїлю Галантом є тими персонами, щодо яких прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Ган запросив ордери на арешт за вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

Правою рукою Сінвара є його молодший брат Мухаммад Сінвар. Він має характерне прізвисько "М'ясник із Хан-Юніса" та є командувачем збройних сил ХАМАС – батальйонів Ізз ад-Дін аль-Кассама. Саме вони вдвох, як вважається, спланували та організували атаку 7 жовтня 2023 року.

Крім того, Сінвару підкоряються інші польові командири. Найвідомішим із них є Мухаммед Дейф (він був попереднім командиром батальйонів Ізз ад-Дін аль-Кассама). Проте наразі той більше не здійснює оперативного управління, а є таким собі символом боротьби.

Рідкісне фото найвідомішого палестинського терориста Мухаммеда Дейфа / Фото – ЦАХАЛ

Наразі точно невідомо, чи взагалі Дейф живий, адже Ізраїль не переймається втратами серед цивільних палестинців, не полишає спроб його знищити та вже здійснив добрий десяток замахів на Дейфа. Через це він втратив родину, око та кінцівки, але не бажання воювати далі, тобто запускати спіраль насильства на новий виток.

Саме ці троє і є наступними головними цілями Ізраїля. А він давно має "банк цілей" і активно стежить та збирає інформацію, щоб завдати удару, щойно з’являється така можливість.

Саме за такою схемою було вбито Ханію та за кілька годин до цього – праву руку очільника Хезболли Гасана Насралли Фуада Шукра, а раніше – багатьох інших терористів та активістів палестинського руху опору.

Тому спроби ліквідацій продовжаться, у них продовжать гинути бойовики та мирні мешканці Сектору, розлючені родичі яких ставатимуть новими бойовиками ХАМАС чи "Ісламського джихаду". Питання, як усе це допоможе повернути ізраїльських заручників, наразі залишається без відповіді.