Хто головний опонент Кириленка у питаннях культури

Фінансування культурної сфери

Цього року до бюджету держави Україна закладено більше 2,5 мільярда гривень на фінансування культурної галузі. Згідно із проектом Мінфіну на фінансування культурної галузі передбачено лише 1,8 мільярда гривень.

– Якщо говорити про бюджет, то, в грудні минулого року, бюджет Міністерства культури мав бути 600 мільйонів гривень. Тому, що всі заклади передали туди, куди хотіли передати. Умовно, на місцеві бюджети, а насправді – у вакуум. Я, звичайно ж, цього зробити не дозволив, і виник бюджет, який, більш-менш, дозволяє зводити кінці з кінцями. Тобто, зрозуміло, що це не бюджет розвитку для культури так, як це повинно було бути.

– Це попередні цифри Міністерства фінансів. Зменшення величини пов'язано з тим, що була дискусія: чи передавати у вищі навчальні заклади культури Міністерство освіти, або залишати його у нас. Зараз всі сторони дискусії прийшли до висновку, що на цьому етапі, потрібно залишити у нас тому, що це унікальні заклади.

Потрібно, щоб люди в культурі відчували підтримку держави, по-перше, і, по-друге, щоб у нас не було цих судомних оптимізацій там, де вже давно не можна нічого оптимізувати

Питання децентралізації

– У нас (в міністерстві, – "24") і так все децентралізовано вже. Театри – це ж місцеві бюджети. Більшість музеїв – це місцеві бюджети. Бібліотеки – це місцеві бюджети. У нас тільки заклади, які мають статус "національних". Це передавати на місцеві бюджети я не вважаю доцільним. Тому, що будуть знищені школи, колективи, буде недофінансування.

Скасування пільг для книго- та кіновиробництва

Згідно із новою редакцією податкової реформи, яка повинна бути прийнята перед бюджетом, можливо, будуть переглянуті пільги, які сьогодні існують в культурній галузі, зокрема для кіно- та для книговидавців.

– Це ті пільги, які точно скасовувати не можна. Зараз питання стосується не просто кіно, а нашої інформаційної безпеки, а значить – національної. Там залишилася одна єдина пільга, яку я відстояв минулого року, з ПДВ під час кіновиробництва для національних кіновиробників. Її потрібно залишити, кров з носа.

– Зараз загальний підхід, що не може бути податкових пільг, ні для кого. Це підхід, який пропонує фінансово-економічний блок. Ідеологія зрозуміла, що повинна бути зрозуміла і прозора податкова система і нікому ніяких преференцій. Потрібно хоча б залишати ті податкові преферанси, які є, або впроваджувати додаткові джерела фінансування.

Конфлікт із Княжицьким

Микола Княжицький очолює Комітет з питань культури і духовності. Не дивлячись на базовий законопроект про кіно, який був розроблений громадськістю, Микола Леонідович вніс свій законопроект.

– Він же депутат і має право законодавчої ініціативи. Конфлікту в нас немає. Є різне бачення наповнення додаткових бюджетів для кіно. Тобто, є бачення, що це має бути з грального бізнесу, а є бачення, що це можуть бути спеціальні системи податкових преференцій для продюсерського кіно, плюс доходи від акцизів. Тепер треба все звести воєдино.

Реформа структури Кабміну

– Реформа структури Кабінету міністрів, звичайно ж, потрібна, як і реформа структури уряду. Про плани скорочення Міністерства культури, як такого, мені нічого не відомо. Єдине, що я можу сказати, – воно необхідне. Я, до речі, обговорював це питання на останній колегії, сам ініціював. Міністерство культури поділяється на 2 держагентства: одне займається культурною спадщиною, а інше – культурними ініціативами. Хто скаже, що така функція (збереження культурної спадщини, — "24") в країні не потрібна? Якщо жодна установа не буде цим займатися в профільний спосіб, то це означає кинути все в жертву забудовникам, аферистам, авантюристам.

Невдоволеність роботою Міністерства

– Хто з людей, які насправді реально творять культуру, культурний продукт, на сцені, в кіно, на телебаченні, і з людей, які реально займаються цією справою кожен день, висловлював якийсь протест?

Нещодавно відбулася масштабна акція під стінами Міністерства культури представників музейного сектора, які протестували проти призначення нового директора в Музей історичних коштовностей.

– Масштабна акція – це 40 людей, які прийшли до міністерства культури. До них вийшли 2 заступника відразу і проводили з ними психотерапію. Потім запросили їх у всередину. Хто захотів, прийшов, а хто не захотів – не прийшов. Частина з Музею історичних коштовностей є філією Національного музею історії України.

Я не погоджуся з тим, що потрібно на кожному стовпі написати "Міністерство культури ліквідує Музей історичних коштовностей". Це пряма неправда. Пряма.

Питання про звільнення

– Я думаю, що Прем'єр-міністр свою думка мені скаже. У нас нормальні ділові відносини. До 12-го грудня буде процес публічних відкритих звітів всіх членів уряду, у тому числі мій звіт, як віце-прем'єра Міністерства культури. Мені є що сказати про те що робити, якщо щось не зроблено – про це я теж скажу.

Стратегія реформування культури

– Вона у мене вже давно є. Є різна реакція громадськості. Одна підтримує, інша – не підтримує. Я ж не сам пишу цю концепцію, не беру ручку і не пишу. Український центр культури і досліджень розробляв основний текст, а потім ми тричі випробовували це з громадськістю. Перша презентація була в Софії Київській, відкрита і за участю мас-медіа, потім це було оприлюднена на сайті. Потім ще раз презентувалися.

Міністерство культури – це одне з найбільш розпечених місць в структурі уряду. Тому що в ньому працюють видатні люди, креативні. Мені нормально працювати з тими, хто хоче такої співпраці. А той, хто хоче сказати, що хтось обличчям не вийшов, то це їхнє питання. Це політичне питання.

– Я винесу цей документ на розгляд правління в середу. Будуть зауваження нагорі. Я буду виносити їх на засіданні Кабінету міністрів. Більше того, я вважаю, що розмова про стратегію – це все дуже цікаво, але я не думаю, що це головний документ. Я думаю, що набагато важливіший документ – нова редакція закону про культуру. Принаймні, закон – це норми прямої дії, які потім можна розшифрувати в рішеннях уряду.

А нескінченно обговорювати стратегію – це обговорювати філософію. А за філософією повинні слідувати дії.

Критика роботи

– Я вважаю, що одна з головних причин тривалої критики, яка йде на мою адресу – це саме підхід до питання охорони культурної спадщини. По-перше, це завжди була головна "годівниця" в Міністерстві культури: дозволи, погодження, забудова в історичних ареалах. Я почав зі зміни керівництва Національного заповідника Софія Київська.

– Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень давав експертні висновки, що якщо не дуже близько до Софії – то можна будувати. А там взагалі ніде не можна. Це все цільна буферна зона, тому як Лавра та Софія – це один об'єкт ЮНЕСКО.

– За цей рік, який я працюю, я не затвердив жодного дозволу або погодження, які порушують законодавство. Ті, хто приходив "узгодьте нам ще раз додатково те, що було погоджено під час злочинної влади" – теж отримували відмову.

Звичайно, я дуже незручний всім забудовникам центру Києва, не залежно від політичного забарвлення, які хочуть продовжувати свою справу.

– Я просто констатую факт, що це найбільш резонансна частина моєї діяльності. Якщо я цю реформу доведу до кінця, то багато чого в пам'яткоохоронних діяльності зміниться.

Я вважаю, що культура повинна мати у нас в країні український зміст. Будувати культуру демократичного півдня Росії – я не збираюся.

Громадська рада

– Я не можу базувати своє рішення виключно на рішеннях Громадської ради. ЇЇ повинно сформулювати саме суспільство. Не я ж її повинен формувати. Це була ініціатива ради реформ при Міністерстві культури. А у мене була ініціатива – Рада реформ. Пропозиція обговорювалася кілька разів на зустрічах з суспільством, в тому числі, на останній зустрічі у вересні. Після того ми вийшли на пропозицію меморандуму про взаємодію, після чого питання кудись поділося.

Співпраця з МЗС

– Була пряма вказівка ​​Прем'єр-міністра з приводу створення координаційної ради, яка напрацює концепцію. Відбулося багато зустрічей, було зрозуміло, що основні – це Міністерство культури і МЗС, але м'яко кажучи без Мінфіну, Мінекономіки та інших теж не можна. Зараз ситуація наступна: потрібно виходити на голосування в парламенті закону про Український інститут.

Це буде промоція культури та іміджу України за кордоном.

– Нам потрібно принципово іншу структуру, незалежну прямо від виконавчої влади, але яка взаємодіє з усією виконавчою владою, принаймні з тими, хто відповідальний. Обирати свого керівника орган буде тільки на підставі прозорої та публічної процедури. І наглядова рада повинна складатися на 90% з представники не урядового сектору, а громадськості, а 10% може і має бути уряд.

Як зробити Україну модною у світі

– Це не повинно робити Міністерство культури або, навіть, Міністерство закордонних справ. Це повинна робити окремо створена спеціальна інституція.

Сучасні досягнення українського мистецтва повинні пропагуватися через наших найкращих виконавців, вистави, перформанси, проекти, в тому числі і спеціально для цього створених у провідних країнах, які для нас важливі.