Вирушаючи на навчання до Страсбурга, Пулюй відчував, що попереду – нові відкриття. Поруч працювали найвидатніші науковці Європи, серед яких і Нікола Тесла і поки ще нікому не відомий Вільгельм Рентген.
1881-го року український вчений самотужки видув скляну трубку, яка створювала "невидиме випромінювання". Уперше у світовій практиці йому вдалося зробити знімки скелета дитини та руки своєї доньки Наталі, під якою була схована шпилька. Фото були чіткими, а час витримки не перевищував 5 секунд.
За свій винахід українець отримав премії міжнародних виставок. Однак чомусь не запатентував, і більше того – подарував Рентгену одну зі своїх трубок.
Минуло аж 14 років і в газеті "Богемія" з'явилася стаття про відкриття німцем катодного випромінювання. Невідомі пучки світла Рентген запропонував назвати ікс-променями, а в народі їх почали іменувати рентгенівськими.
Читайте також: Американець з українським корінням став праотцем сучасного Інтернету
Хоча похвалитися Рентген тоді не мав чим. На відміну від українця, у нього процес фотографування затягувався на 40-50 хвилин, тож зображення на світлинах виходило розмитим.
Доки вчений тільки розбирався з ікс-променями, в клініці Київського університету провели операцію із залученням променевої діагностики, яку розробив Пулюй.
І тим не менше 1901-го року саме німцю Нобелівський комітет присудив першу у світі Нобелівську премію. У своєму листі обурений Пулюй запитав Рентгена, чи той, бува, не використовував його лампи. Відповіді так і не отримав. Не згадав Рентген українця і в жодній публікації.
Подейкують, врешті-решт змиритися з тим, що вся слава дісталася Рентгену, українцеві порадив Альберт Ейнштейн. Мовляв, він має пишатися, що зробив внесок у епохальне відкриття.