До свого таланту яскраво говорити ставився відповідально. Називав справжнім мистецтвом, у якому потрібно вдосконалюватися. Сам же починав радіоведучим, а на телебачення потрапив завдяки своїй майбутній дружині – Олександрі Лозинській. Це вона запропонувала йому прийти на кастинг у програму "Не всі вдома" і вже незабаром нікому невідомий хлопець з Тернополя наповнював ефір жартами і сміхом
До речі, в ті роки Пелих, який й сам раніше грав на бас гітарі, – став одним із найбільших популяризаторів молодих українських зірок.
Так українці знайомились з молодим "Скрябіном" та "Океаном Ельзи".
Читайте також: Як український гурт повернув престиж бандури виконанням світових хітів
Коли програму закрили, він не став чекати на пропозиції, а сам придумав ідею свого наступного проекту – ним і стали "Галопом по Європах". Формат розробив зі своєю тещею, вона ж придумала й назву. Тоді на початку двохтисячних закордонний паспорт був у небагатьох, та й сама перспектива поїхати на тиждень на море здавалась нереальною.
Проект протримався чотири сезони, за які глядачі встигли закохатись у гумор Пелиха. Він умів розговорити кожного, і, здавалось, додавав у наше життя хоч трохи авантюризму. Цей формат ламав стереотипи – від операторських зйомок до спілкування в кадрі. І вже за доброю традицією тут теж звучали треки українських музикантів.
Втомившись від одноманіття, він закрив програму, але глядачі чекали продовження – так з'явилась програма з Фоззі, де учасники не бачили один одного до приїзду в Бориспіль.
Далі була програма з квестами "На свою голову" – на той час Пелих був уже не просто ведучим, а продюсером та керівником продакшн студії. Серйозної назви не хотілось, тож зупинились на "Роги і копита продакшн".
Читайте також: Як українка стала провідною солісткою Американського театру балету
Попри показну легковажність, Пелих дуже фахово підходив до своєї роботи – формування бюджетів, пошуку спонсорів і співпраці з каналами. У планах були й значно масштабніші проекти, які б не залежали від політики каналу. Мріяв і про кіно.
У травні 2009-го мрії розбились…
Утім і досі при згадці про Пелиха мимоволі усміхаєшся.
