3 
Місця поховань видатних діячів Української Народної Республіки, повстанських отаманів та інтелектуалів свідомо перетворювалися на таємницю за сімома печатями, щоб позбавити націю простору для пам'яті та шани. Однією з таких болючих, незагоєних ран на тілі української історичної пам'яті є доля Григорія Чупринки – видатного поета-символіста, який проміняв богемне життя на маузер і став безжальним повстанським отаманом. Його життя було спалахом метеора на похмурому небі початку століття, а смерть – жорстоким свідченням того, як більшовицький молох перемелював цвіт української нації.
Хто такий Григорій Чупринка: від поета до отамана
Григорій Оврамович Чупринка народився 15 листопада за старим стилем, або 27 листопада за новим стилем, 1879 року в селі Гоголів, нині Броварський район Київської області, у родині селянського походження. Його шлях до визнання не був гладким: навчання у гімназіях, конфлікти з адміністрацією, переслідування за революційну діяльність. Але саме цей досвід викував його поетичний голос.
Це цікаво! Роман Шухевич надихнувся Грицем Чупринкою, звідки і з'явилось його псевдо – Тарас Чупринка.
Метричний запис про народження Григорія Чупринки / Фото "Укрінформ"
Чупринка був яскравим представником українського модернізму та символізму. Його поетичні збірки "Огнецвіт" (1907), "Метеор" (1909), "Ураган" (1910), "Сон-трава" (1911) стали помітним явищем української літератури. Сучасники описували його як яскраву, ексцентричну постать київського літературного середовища. Його поезія була сповнена індивідуалізму та екзистенційних мотивів, але водночас вона глибоко вростала в український ґрунт.
Проте 1917 рік змінив усе. Коли імперія Романових рухнула, а над Києвом замайоріли синьо-жовті прапори, Чупринка зрозумів, що час слів минув – настав час чину. Поет і символіст відклав перо і взяв до рук зброю. Він брав активну участь у формуванні українських військових частин доби УНР. Згодом, коли Україна поринула у вир визвольних змагань, Чупринка повернувся до рідного Гоголева, де організував повстанський загін. Він став отаманом, який діяв проти більшовицьких частин. Його трансформація з лірика на командира є одним із прикладів того, як епоха гартувала український характер.
Поетичний маніфест "Гимн", що став піснею
У контексті біографії Григорія Чупринки неможливо оминути його літературний внесок у формування національної ідеології, зокрема його вірш "Гимн". Сьогодні гасло "Слава Україні" є офіційним вітанням Збройних Сил України та символом незламності нашої держави. Хоча воно зародилося в середовищі українських самостійників ще на зламі століть, саме Чупринка став тим, хто закарбував його у високій поезії.
Вірш "Гимн", опублікований 11 (24) травня 1917 року на сторінках київської газети "Нова Рада", починався словами "Слава Вкраїні" (за тогочасним правописом) і згодом став відомий як пісня "Слава Україні". У ньому Чупринка не просто римує рядки – він формулює національний маніфест. Його слова лунали як пророцтво і заклик:
"Слава Вкраїні,
Любій Отчизні,
Слава довіку однині.
Єдність і згода,
Право й свобода –
Доля найкраща народу..."
Вірш "Гимн" Грицька Чупринки / Фото з газети "Нова Рада"
Ці рядки настільки точно вловили дух тогочасного пробудження, що відомий композитор Кирило Стеценко написав до нього музику. Того ж року ноти були видані, і пісня розлетілася містами й селами, ставши духовним дороговказом для тисяч українців, які йшли у вир визвольних змагань під прапорами УНР. Поет зумів відчути момент, коли культурне відродження переплавлялося у збройну боротьбу, і його поезія допомогла вписати слова про славу України в нашу пам'ять.
Коли та за яких обставин помер поет-отаман
Трагічний фінал життя Григорія Чупринки нерозривно пов'язаний із повстанським підпіллям проти більшовиків у 1921 році. Після того, як регулярна армія УНР була змушена відступити за Збруч, боротьба на території України не припинилася. Тут продовжували діяти десятки повстанських загонів. Для координації їхніх дій було створено центральний повстанський орган, до якого увійшов і Чупринка.
1921 року київська ЧК провела масштабну операцію, внаслідок якої заарештували активних учасників підпілля, серед них і Григорія Чупринку. Його кинули до катівень Лук'янівської в'язниці. Допити супроводжувалися тортурами та психологічним тиском. Проте, за свідченнями, що дійшли до наших днів, поет-отаман тримався з гідністю і не зрадив своїх ідеалів.
1921 року колегія Київської губернської ЧК винесла вирок. Григорія Чупринку засудили до розстрілу за участь у повстанському підпіллі. Точна дата виконання вироку не встановлена, найімовірніше – 28 серпня 1921 року. Найімовірніше, це зробили пізно ввечері або вночі. Життя 41-річного поета обірвалося від кулі ката.
Грицька Чупринку убили у віці 41 року / Фото з Вікіпедії
Де похований: таємниця, схована під землею
Питання "Де похований Григорій Чупринка?" залишається одним із найтрагічніших в українському некрополезнавстві. Відповідь на нього коротка: точне місце його поховання невідоме. Станом на сьогодні, попри відкриття архівів та дослідження істориків, знайти конкретну могилу поета-отамана неможливо.
Щоб зрозуміти чому, варто заглибитися в технологію більшовицького терору зразка 1921 року. Чекісти боялися, що могили розстріляних українських героїв стануть місцями паломництва. Тому процес знищення тіл був ретельно продуманий. Після масових розстрілів, які відбувалися в підвалах будівель ЧК у Києві або на околицях міста, тіла вивозили під покривом ночі.
Найбільш вірогідним місцем, де знайшов свій останній спочинок Григорій Чупринка, історики вважають Лук'янівське кладовище в Києві. У ті роки на околицях цвинтаря, у глибоких ярах та траншеях, чекісти масово закопували своїх жертв. Тіла скидали в спільні ями, пересипали вапном, щоб пришвидшити розкладання і унеможливити ідентифікацію, а зверху ретельно маскували землю. Жодних хрестів, жодних табличок, жодних записів у цвинтарних книгах. Іншою ймовірною локацією можуть бути схили Сирецького яру, який також використовувався для таємних поховань у 1920-х роках. Але все це лише припущення.
Пам'ятна табличка у селі Гоголів, де народився Гриць Чупринка / Фото "Трибуна Бровари"
У рідному Гоголеві вшановують пам'ять свого видатного земляка – там встановлено меморіальну дошку, його ім'ям названо вулицю. Проте фізичної могили, куди можна було б принести квіти, не існує. Більшовики змогли знищити тіло Григорія Чупринки, але вони не змогли знищити його слова. Вірші Чупринки пережили своїх катів, а слова слави Україні, які він оспівував у вірші "Гимн", сьогодні лунають на весь світ, ставши найкращим пам'ятником розстріляному поету-отаману.