Проте за рік співжиття під одним дахом стало очевидно: поведінка та звички вихованця геть не вписуються в рамки домашнього улюбленця. Тварину передали до заповідника Сенда-Верде, навіть не підозрюючи, що цей візит започаткує справжню наукову революцію та відкриє перший за понад століття невідомий вид диких котячих на планеті, розповідає National Geographic.
Незвичайний гість із Андських лісів
Коли дослідниця National Geographic і засновниця Програми дослідження болівійських котячих Паола Ногалес-Аскаррунс уперше побачила цього звіра, вона була зачарована його виглядом. Мініатюрна мордочка, округлі вуха, незвично довгі вуса та розкішні леопардові плями.
Тварина важила трохи більше двох кілограмів і спочатку вважалася представником онцили (тигрового кота) – виду, описаного ще у XVIII столітті. Однак під час укладання польового довідника біологиня звернула увагу на дивну деталь: темні плями на хутрі болівійського кота були значно більшими й контрастнішими, ніж у його родичів із сусідньої Бразилії, що викликало серйозні підозри щодо його справжнього походження.
Пильність дослідниці допомгла відкрити новий вид котів / Фото Фернандо Фачоле, Національне географічне товариство
Генетичний прорив та історичний статус
Розгадати таємницю вдалося завдяки глибокому геномному аналізу, проведеному спільно з генетиками з Бразилії та Бельгії. Порівнявши повні геноми десятків особин, дослідники з'ясували неймовірне: загадковий кіт відділився від інших представників роду Leopardus приблизно 1,4 мільйона років тому. Це колосальна еволюційна дистанція, яка дорівнює прірві між сучасними левами та вимерлими велетенськими печерними хижаками.
Офіційно описаний у журналі Current Biology новий вид отримав назву Leopardus tilcayo (леопардовий тількайо) – на честь імені, яким цю потайливу істоту здавна кличуть корінні мешканці лісових схилів Юнгас.
Переписування еволюційного дерева
Це відкриття стало першим описом абсолютно нового представника родини котячих із 1923 року, коли наука дізналася про пампасну кішку. Знахідка докорінно перекроює таксономію південноамериканських дрібних хижаків: те, що століттями вважали єдиним підвидом, виявилося складним комплексом із щонайменше п'яти окремих видів, кожен із яких потребує негайної оцінки чисельності та термінового захисту від вимирання.