Від рок-сцени до прямого ефіру: ведучий Андрій Дрозда відверто про роботу в ефірі та те, що тримає поза ним

Колись він виходив на сцену з гітарою й грав класичний рок, тепер майже щодня виходить у прямий ефір і розповідає про події, від яких залежить життя країни. Проте після вимкненння камер ведучий 24 Каналу Андрій Дрозда повертається до зовсім іншого світу – того, де є книги, садівництво, футбольні матчі "Карпат", сімейні вечори та розмови з дітьми.

Саме ці, на перший погляд, буденні речі допомагають йому зберігати внутрішню рівновагу, не втрачати віру в людей і пам'ятати, що життя значно більше за новинні стрічки.

У межах спецпроєкту 24 Каналу "За кадром" ведучий розповів про свої захоплення, особисті цінності, улюблені місця та речі, без яких уже не уявляє себе.

"За новинами – людина": про баланс між роботою, родиною і собою

Працюючи в інформаційних медіа, легко опинитися в нескінченній гонитві за подіями. Особливо тепер, коли війна практично не залишає пауз у новинній стрічці. Андрій Дрозда поділився, що ще давно визначив для себе правило, яке допомагає не вигоріти: професія ніколи не повинна витісняти найважливіше.

Для нього сім'я завжди була і є головною цінністю, а вміння відокремлювати справді важливі події від інформаційного шуму стало одним із найцінніших професійних уроків.

За всіма новинами не вженешся, у цій погоні можна просто знесилено впасти на узбіччі і так ніколи й не піднятися. Зрештою, справді важливих подій, вплив яких залишається з нами надовго, не так і багато. Все інше – це шум і піна. Важливо їх розрізняти, 
– зауважив Дрозда.

Андрій Дрозда у студії 24 Каналу / Скриншот з етеру

Коли ж робочий день завершується, повернути внутрішню рівновагу йому допомагає музика. 

"Можу послухати якийсь хороший альбом від початку і до кінця, тоді вся суєта і рутина розчиняється", – розповів ведучий.

Перед кожним ефіром його доводиться буквально перемикатися на інший режим. У кадрі немає права на хаотичні думки чи невпевненість, адже від ведучого чекають чітких формулювань і зрозумілого пояснення навіть найскладніших тем.

Зверніть увагу! Спецпроєкт "За кадром" розповідає про ведучих 24 Каналу – хто вони, якими є у житті та про що найбільше мріють. Вони відверто розкажуть, якою є журналістика у час війни та що ховається за кадром прямого ефіру.

Попри це, є принцип, від якого він не готовий відмовитися незалежно від формату програми чи теми розмови.

Я не залишаю "за дверима" щирості і чесності з глядачем. Я вважаю, що в цьому сила журналістики, 
– зазначив Андрій Дрозда.

Саме ця відкритість, на його думку, дозволяє будувати довіру з аудиторією навіть тоді, коли новини бувають надзвичайно важкими.

Дрозда та його колеги / Фото з соцмереж ведучого

"Коли ефір іде не за планом": про вміння, імпровізацію і виклики професії

За словами ведучого, багато глядачів досі дивуються, дізнавшись, що він працює не з Києва, а зі Львова. Не менш поширений міф стосується й самої організації ефірів.

Телебачення стрімко змінюється, тому процеси, які колись вимагали великих команд, тепер виконуються значно компактніше – технології рухаються вперед. Втім, жодні сучасні технології не гарантують, що під час прямого ефіру все піде за планом.

За роки роботи ведучий пережив чимало несподіванок, але один випадок особливо запам'ятався. Під час масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру проблеми з електроживленням торкнулися й телевізійної студії.

Посеред ефіру довелося буквально імпровізувати, щоб технічна несправність залишилася непомітною для глядачів.

Погасла верхня частина екранів на заднику за ведучим. Довелося пригинатися в кадрі, опускати нижче стілець, щоб чорні квадрати на екрані не було видно, 
– розповів Андрій Дрозда.

Такі моменти швидко вчать не розгублюватися, навіть коли сценарій пишеться просто в прямому етері.

Дрозда з колегою-роботом у перервах між ефірами / Фото з соцмереж 

До слова. Радіо Люкс ФМ презентувало першого в Україні робота-гуманоїда, який працюватиме в ефірі, створюватиме контент та отримає власне YouTube-шоу. Штучний інтелект стане частиною команди, проте у медіахолдингу наголошують, що він не замінить людей, а лише доповнить колектив.

Андрій Дрозда найважливішими рисами свого характеру називає спокій і стресостійкість. Переконаний, саме їх успадкував від батьків, і саме вони допомагають адаптуватися до професії, яка змінюється чи не швидше за будь-яку іншу.

За його словами, за роки роботи журналістика пройшла шлях від друкованих газет до епохи штучного інтелекту та віртуальної реальності. Проте незалежно від того, як змінюються технології, незмінним залишається одне – здатність швидко реагувати на нові виклики та зберігати холодний розум.

Саме тому, навіть працюючи в одному з найдинамічніших інформаційних середовищ, він переконаний: хороший журналіст – це не лише людина, яка першою повідомляє новину, а й та, яка не дозволяє інформаційному шуму керувати власним життям.

"Те, що залишається з дитинства": про музику, футбол і нові захоплення

Любов до музики з'явилася в житті ведучого ще в студентські роки. Тоді разом із друзями він не просто слухав рок, а сам виходив на сцену. Сьогодні ця історія отримала своє продовження вже в його родині.

"Ми з друзями заснували студентський гурт, грали класичний рок, виступали в "Ляльці" і на різних маленьких майданчиках. Тепер бачу, що мої діти зацікавилися музикою. Обидві доньки опановують інструменти: піаніно і гітару. Це мене дуже тішить", – розповів ведучий.

Дрозда з доньками на концерті гурту Ziferblat / Фото з соцмереж ведучого

Цікаво. У 1990-х роках львівський клуб "Лялька" був легендарним центром для шанувальників рок-музики та альтернативної культури. З часом цей популярний андерграундний заклад закрився через зміну епох. Сьогодні у його колишньому підвальному приміщенні працює сучасний творчий простір під назвою "Нижній Зал".

Втім, останнім часом його дедалі більше захоплює зовсім інший ритм життя. Після насичених інформаційних днів найкраще відновлення він знаходить не в місті, а на природі – з книгою в руках або займаючись подвір'ям.

Останнім часом захопився садівництвом і ландшафтним дизайном. З віком, як то кажуть, тягне до землі. Думаю, все більше часу буду проводити, висаджуючи гортензії чи лаванду на подвірʼї. Можливо, так народжується моє нове найбільше захоплення, про яке не всі знають, 
– поділився Дрозда.

Дрозда на відпочинку / Фото з соцмереж ведучого

Ще одна багаторічна пристрасть ведучого – футбол. Тут він залишається вірним своєму принципу підтримувати передусім своє.

Любов до львівських "Карпат" почалася ще в дитинстві й переживає разом із клубом різні часи. Каже, саме в цьому й полягає справжнє вболівання – залишатися поруч незалежно від результатів.

"Я вболіваю за "Карпати" з 12 років, відколи побував на матчі проти шведського "Гельсинборґа". Наші тоді програли по пенальті. Відтоді команда переживала падіння і злети, але це траєкторія руху, за якою завжди цікаво стежити. Я волію вболівати за нашу місцеву команду, ніж за якогось ґранда з Лондона чи Мадрида", – наголосив ведучий.

Андрій Дрозда та його сім'я вболівабть за "Карпати" / Фото з соцмереж ведучого

"Там, де час іде повільніше": про сімейний відпочинок і маленькі відкриття

Останнім часом ведучий дедалі частіше ловить себе на думці, що його тягне подалі від міської метушні. Якщо раніше відпустка асоціювалася з новими містами, то тепер усе більше приваблюють тихі місця, де можна сповільнитися й побути з родиною.

Це виїзди за місто. Мені все більше подобається сільський спосіб життя. Навіть під час відпустки цього року ми мешкали в невеликому шведському селі. Це було незвично, але дуже пізнавально, 
– поділився Дрозда.

Найкращими сімейними розвагами, на його думку, залишаються найпростіші речі – настільні ігри, бадмінтон чи футбол із дітьми.

Дрозда із сім'єю у відпустці / Фото з соцмереж ведучого

Ведучий відзначив, що його діти постійно дивують спостереженнями, запитаннями й тим, як зовсім по-іншому бачать світ.

Найбільше його захоплює можливість спостерігати, як формується нове покоління – із власними культурними вподобаннями, мовою та звичками. Особливе місце в цих сімейних відкриттях займає молодший син.

"Наш Ярема у свої сім років далі краще говорить англійською, ніж українською, тож я "зависаю", коли розшифровую граматику його висловлювань. Це дуже цікаві філологічні ребуси", – розповів Андрій Дрозда.

Син та дружина Дрозди / Фото з соцмереж ведучого

"Тато працює в YouTube": про дитяче бачення професії і сімейні історії

Попри те, що батька регулярно бачать на екранах, діти сприймають його професію зовсім інакше, ніж дорослі глядачі. Найчастіше вони знаходять його не в телевізійному етері, а серед коротких відео, які з'являються у стрічках соцмереж.

Саме тому вдома професія ведучого нерідко отримує дуже несподівані визначення.

Наш молодший вважає, що тато працює у "ютубі". На щастя, двоє старших доньок вже відмовилися від ідеї бути відеоблогерками, але Ярема все ще розглядає таку опцію, 
– зауважив ведучий 24 Каналу.

Цікаво, що у родині його не потрібно вигадувати приводи для гарного настрою. Андрій Дрозда поділився, що найчастіше всі сміються зі звичайних побутових ситуацій, які трапляються самі собою.

Ведучий на відпочинку із сім'єю / Фото з соцмереж 

Окремими героями домашніх історій давно стали домашні улюбленці – кішка та двоє кролів, які регулярно влаштовують власні пригоди. Втім, схоже, найбільші випробування для родини ще попереду.

Тепер Ярема просить завести ще й собаку, але боюсь, що його поява створить занадто багато приводів для сміху, 
– посміхнувся Дрозда.

Попри серйозну професію та щоденну роботу з важкими новинами, саме такі прості сімейні моменти допомагають ведучому відчути справжній баланс. Адже, як показує його історія, найбільш пам'ятними часто стають не великі події, а звичайні вечори, коли вся родина просто проводить час разом.

"Те, що тримає": про рідний Львів, українців і віру в зміни

Подорожуючи Європою, ведучий нерідко ловить себе на тому, що мимоволі порівнює міста зі Львовом. Найближчим за атмосферою для нього став Відень – не лише через архітектуру, а й через спільну історичну спадщину.

Водночас він переконаний, що Львів має власний неповторний характер. Хоча деякі деталі все ж хотілося б запозичити в австрійської столиці.

У Львові дуже бракує річки. А ще хочеться, щоб наш громадський транспорт був бодай трохи "віденським", 
– поділився Дрозда.

Однак місто не так важливе, як люди… Попри роботу під час війни, ведучий говорить, що не звик жити в постійному страху. Єдине, про що не може думати спокійно, – це можливість втратити найдорожчих.

Cім'я Дрозди / Фото з соцмереж ведучого

Водночас саме люди дають йому найбільше сил рухатися вперед. Особливо тоді, коли він бачить українців, які не втрачають віри у власну державу й продовжують відстоювати її цінності навіть у найважчі часи.

"Наші люди, українці. Особливо тоді, коли бачу нашу молодь на протестах проти несправедливих і невдалих рішень влади. Навіть під час війни ми продовжуємо пам'ятати про важливість свободи, демократії і чесності один одним. Наші громадяни захищають мрію про Україну майбутнього як на фронті, так і в Києві, Львові та інших містах. Це дуже надихає", – зауважив Андрій Дрозда.

Саме з таких, на перший погляд, різних речей і складається його світ поза телестудією: музики, спорту, книжок, природи, любові до рідного міста та віри в людей. І, можливо, саме вони допомагають щоразу повертатися в ефір із тим самим спокоєм і щирістю, які глядачі бачать на екрані.