Взяли за моду транслювати радянські фільми, – інтерв'ю Кременя про порушення на каналах

Таке недотримання мовного законодавства ставить під загрозу питання національної безпеки та оборони України. Про це в програмі "Перші особи" Олени Трибушної на 24 каналі розповів уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь.

Читайте також Попри нові мовні норми: українські телеканали зухвало порушують закон

Про ситуацію на українських телеканалах

Чому не діє так ефективно мовний закон, а телеканали відчувають, що ніхто їх не покарає? Вони продовжують показувати серіали і фільми російською. Я так розумію, що ваш Офіс та Національна рада телебачення та радіомовлення намагаються перекласти відповідальність один на одного. Як вийти з цієї ситуації?​

Підтверджую, що виконання закону – це не прерогатива когось окремого, а норма для обов'язкового виконання кожного громадянина. Також це стосується резидентів, які ведуть свою діяльність на території нашої держави. Коли ми говоримо про особливість застосування та реалізації державної мовної політики – однозначно, ми повинні говорити про те, що передувало цьому процесу.

На 25 році української Конституції та 30 році Незалежності все ще не вщухають баталії довкола того:

• наскільки важливо захищати та підтримувати закон;
• наскільки дієвим є механізм тих чи інших санкцій;
• що буде завтра з реалізацією головного мовного закону України.

Я недарма маю з собою рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності конституційності Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Він датований відповідним рішенням від 14 липня 2021 року. Цим документом вкотре підтверджено, що і закон про забезпечення функціонування української мови як державної, і особливості імплементації мовного законодавства відповідають всім нормам. Зокрема Конституції України.

Сьогодні немає ніяких протистоянь між уповноваженим та Нацрадою. Є ознаки невиконання окремими телеканалами. Про це ми заявили одними з перших в Україні, згідно з результатами моніторингу 16 – 17 липня. Це може бути предметом сьогоднішньої дискусії.

Якщо виходити з позиції Конституційного Суду України, то недотримання мовного законодавства ставить під загрозу питання національної безпеки та оборони України. Виходячи з того, що системні порушення мовного законодавства на окремих телевізійних каналах під час трансляції російськомовних фільмів та серіалів підпадають під такі ознаки, то можна говорити, що це – загроза нацбезпеці й обороні.

Я щиро переконаний, що сьогодні є абсолютно достатньо інструментів в української влади, аби контролювати процес за можливими фактами порушення чинного законодавства. Чи це стосується уповноважених, чи Нацради, чи Ради нацбезпеки та оборони.

Ви казали, що порушують норми мовного закону "Інтер", "Україна" та "1+1". Вони демонстрували серіали російською мовою без українського дубляжу. "Плюси" сказали, що вони продовжуватимуть це робити, адже їхній глядач любить російську і рейтинги падають. Що ви або Нацрада можете зробити, аби це не повторювалось?

Цю ситуацію треба розглядати окремо. Мовиться не про недотримання каналом всього контенту, а саме про частину 23 статті закону про мову, яка визначає, що фільми та серіали повинні бути продубльовані. "Інтер" останнім часом взяв собі за моду транслювати фільми радянського виробництва. Це фільми, виготовлені до 1991 року і їх сьогодні транслюють тільки з титрами. Це пряме порушення 23 статті. Про це ми вказали і телеканалу, і Нацраді.

Наша позиція виходить з того, що ми, склавши акт про це, і відповідно до укладеного меморандуму надіслали свою інформацію до Нацради з тим, щоб була можливість накладення відповідних санкцій в частині порушення Закону про телебачення і радіомовлення. Мені здається, що це і є предметом тих розглядів, які зараз перебувають у Національної Ради. Хочу підкреслити, що для того, аби радянські фільми транслювалися на українських телеканалах – вони повинні мати відповідні посвідчення.

Щоб з'ясувати ситуацію і зрозуміти, чи відповідають вони дійсності та мають свій термін – ми так само звернулися до Державного агентства України з питань кіно за відповідними роз'ясненнями.

Тарас Кремінь розповів як канали порушують закон про мову / Фото з фейсбуку омбудсмена

Я вважаю, що спекуляцій з радянськими кінофільмами російською мовою з 16 липня бути не може і не повинно. Закон – один для всіх. Було 2 роки, щоб привести у відповідність ті фільми та серіали, які планували демонструвати. За виключенням цих 3 телеканалів, усі інші 24 телерадіоорганізації, якщо подивитись на статистику, таких порушень не мають. Це означає, що лише незначна частина пішла на порушення.

Що стосується серіалів на інших телеканалах. Скажімо, на "1+1" або "Україні". Так, перші дні вони транслювалися українською, але потім, начебто під впливом коментарів від глядачів про недосконалий переклад, трансляції почали відновлювати недержавною мовою. Щодо цих та інших ознак я не можу коментувати нічого, крім того, що закон треба виконувати.

До теми Серіал "Свати" знову показують російською мовою: в Україні спалахнув скандал

Так само ми склали відповідний акт та надіслали його на адресу телерадіоорганізацій, які мають надати ґрунтовну і вичерпну відповідь. Я сподіваюся, що в кожної телерадіоорганізації, яка складає план трансляцій – особливо до Дня Незалежності – не буде виникати жодних підстав для порушення законодавства.

Дуже оперативно та професійно спрацював КСУ, коли визнав неконституційним закон про засади державної та мовної політики, який фактично призвів у 2012 році до мовного Майдану. Ми це все прекрасно пам'ятаємо. Цю ситуацію треба використовувати для того, щоб української ставало більше. Якість викладання і рівень української був на достатньому рівні.

На одному з форумів "Україна 30", який проходив до Дня Народження Тараса Шевченка, президент Володимир Зеленський сказав, що українська – єдина державна (мова – 24 канал), тому будь-які спекуляції щодо цього – це політичні питання, які не можуть бути підтримані українським суспільством. Ця позиція мені зрозуміла. Вона абсолютно фундаментальна і ґрунтовна, виходячи з історичного шляху українського народу за захист і збереження української мови. рішення Конституційного Суду та того, що вимагає суспільство.

Інтерв'ю з Тарасом Кременем: дивіться відео

Про порушників мовного закону

Суспільство вимагає підтримки. Для статистики наведу ще один такий факт. За перші пів року ми отримали понад 2 тисячі скарг і звернень від громадян України з різних куточків на порушення їхніх прав у різних сферах. Хочу підкреслити, з 2 126 звернень 754 прийшло з Києва і Київської області. Це означає, що третину всіх звернень і можливих порушень репрезентовано в столиці нашої держави та Київській області.

Довідка. У сфері телебачення і радіомовлення – 111 порушень. З них найбільша частка – протягом останніх тижнів липня. А найбільша кількість через те, що частина представників сфери обслуговування так і не спромоглися забезпечити громадян України наданням інформації державною мовою.

Ми маємо 683 звернення з 16 січня, коли набула чинності 30 стаття, через те, що в нас інтернет-магазини не мали української версії. Парадокс. Обслуговувати громадян України в період пандемії через інтернет-магазини та вебсайти, які надають послуги не державною мовою. Це не тільки може бути російська, а й будь-яка інша, але не українська. У нас таких фактів з 2 тисяч – третина, 683.

Нові норми мовного закону в Україні / Інфографіка 24 каналу

Люди вам пишуть, що якийсь сайт чи телеканал показує фільми або продає послуги, послуговуючись російською мовою?

Так.

Що ви далі з цим робите?

Щодо телеканалів ми складаємо акт і надсилаємо його на адресу телерадіоорганізації і Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Стосовно інших сфер – ми можемо провести заходи державного контролю. Тобто ми звертаємося безпосередньо до зафіксованого порушника, в якого або не така вивіска, або неправильно обслуговують, або надано не таку інформацію. Чи до органів місцевої влади або самоврядування, до депутатських корпусів місцевих рад за відповідними роз'ясненнями в контексті проведення заходів проведення державного контролю, як це визначено чинним законодавством.

Протягом першої половини 2021 року нами проведено чи досі проводиться 95 таких заходів державного контролю. З 95 таких процедур третина – це порушення мовних процедур тими, хто мав би насамперед виконувати мовний закон:

• депутати місцевих рад;
• міські голови;
• секретарі місцевих рад.

Це південь – Миколаївщина, Одещина, Харківщина, а також низка інших міських та обласних рад.

Тобто ті регіони, які в нас звикли називати російськомовними?

Я б не називав ці регіони російськомовними. Швидше, я б сказав про те, що якоюсь мірою вони є зросійщеними. Скажімо, Миколаївщина, де я народився і провів більшу частину свого життя, є досить неоднорідною. Бо там багато національних меншин, які спілкуються різними мовами. Це може бути болгарська, чеська, польська. Але відверто там більшість людей говорять російською. Якщо ми говоримо про обласні центри – можливо. Якщо про мешканців районів, наприклад Миколаївщини – Врадіївський, Первомайський – це українськомовне населення. Є трошки суржику, але це абсолютно не біда. Тому ця статистка говорить про те, що порушення йдуть якраз від тих, хто мав створювати кращі умови для реалізації регіональної мовної політики.

У вас навіть статус регіональної мови в російської відібрали буквально нещодавно.

Через те, що закон про засади державної мовної політики визнано неконституційним. Тому відповідні рішення місцевих рад, які були прийняті на його виконання, автоматично є такими.

Важливо Суд скасував регіональний статус російської мови в Миколаєві

Чому так саботували це рішення?

В Україні, на превеликий жаль, мовному питанню завжди додавали якихось політичних рис чи забарвлення. Згадаймо передвиборчі програми перших президентів, народних депутатів, депутатів місцевих рад від різних політичних сил. Мовне питання було одним з найпоширеніших і кожна з політсил пропонувала своє розв'язання. Тому з 1991 року, хоча був закон про мову в Українській РСР, у нас було десь з десяток спроб підготувати збалансований, на думку тієї чи іншої політсили, мовний закон, який зокрема і розв'язав би питання недержавних мов. Скажімо, російської. І це було репрезентовано в законі 2012 року.

Але треба виходити з головного, що в Конституції українська мова є єдиною державною. Виходити треба з сучасних реалій, яка говорить про те, що є рішення Конституційного Суду України.

До того ж питання білінгвізму, про яке іноді говорять деякі політики й дослідники, відіграє свою роль. Але для того, щоб людина була забезпечена не тільки своїм правом на отримання інформації, кожен громадянин повинен мати доступ до курсів з вивчення української мови. Втім питання курсів – тільки частина тієї роботи, яка повинна бути забезпечена або місцевою, або державною владою. Телевізійне, друковане, книжкове інформаційне поле, театрально-видовищні заходи, туристична й екскурсійна діяльність, обслуговування в центрах надання адміністративних послуг, з вуст правоохоронців, адвокатів, суддів, прокурорів, сфер обслуговування. Ці та багато інших компонентів складають єдине інформаційне поле, яке повинно бути українськомовним.

Про ставлення депутатів до мовного закону

Ви щойно похвалили президента за те, що він каже, що українська мова – єдина державна, і ніяких спекуляцій з цього приводу не може бути. Чи не думаєте ви, що він мав би це сказати депутатам своєї власної фракції, які намагалися скасувати деякі норми цього закону. Якраз напередодні 16 липня, коли вони хотіли дати можливість каналам і далі показувати фільми російською мовою, коли Максим Бужанський (нардеп від "Слуги народу" – 24 канал) пропонував повернути навчання російською в школи. Наскільки щирі ті, кого ми називаємо "командою президента", коли він каже, що в нас українська мова – єдина державна, але коли серіал "Свати" показують на "1+1" російською?

Напевно, є в тому якийсь символізм. Можливо, закономірність. Коли в середині липня на пленарному засіданні Верховної Ради розглядали зміну до Бюджетного кодексу, яким хотіли внести зміни до низки законодавчих змін про:

• скасування штрафів за порушення мовного закону;
• обов'язкового іспиту на володіння мовою для державних службовців;
• застосування недержавної мови як мови навчання в закладах освіти.

Цього ж тижня КСУ виніс рішення про визнання конституційним закону про мову. Цього тижня депутати українського парламенту не підтримали такі зміни і відверто заявили, що вносити зміни до закону, зокрема й Бюджетного кодексу, щодо мовного закону є розбалансуванням ситуації. І тоді ж відбулося дуже показове, на мою думку, засідання "Україна 30" з питань мови. На якому так само виступили президент в аналогічній тональності, члени уряду, члени Національної комісії стандартів державної мови.

І ця тональність йде на підсилення того, що українську мову треба берегти, а для розвитку інституцій, громадянського суспільства, розв'язання мовних проблем сьогодні треба створювати додаткові можливості для ефективної реалізації державної мовної політики. І такі речі відбуваються сьогодні в нашому світі, на які я як уповноважений звертаю увагу.

Мені б дуже хотілося, щоб поступово мовне питання позбавлялося політичної заангажованості. Щоб воно перестало бути предметом політичних маніпуляцій. Бо, скажімо, я дуже зацікавлений в тому, щоб ефективно працювала Національна комісія стандартів державної мови. І всі, хто хочуть працювати на систему державної влади, могли зареєструватися, своєчасно отримати сертифікат. А навіть якщо не склали, то мати можливості підвищити свій рівень мовних компетенцій на найближчу перспективу, і за 4 місяці повторно зробити цю справу.

Якщо справді є такі громадяни, які хочуть отримати паспорт – будь ласка. Україна відкрита, відверта у таких намірах до своїх співрозмовників. Але, скажімо, мені не подобаються міграційні процеси. Мені не подобається, що українська молодь після закінчення школи поспішає на навчання за кордон. Що старше покоління опускає руки через те, що вони певною мірою не можуть захистити себе чи то в медичному плані, чи в будь-якому іншому. Насправді мовне питання, наскільки я пригадую з соціологічних досліджень останнього часу, не входить до 10 ключових, які зараз турбують українців. Чим менше ми будемо говорити про мову, а більше для забезпечення мовних прав громадян України, тим буде краще.

Доки це буде залишатися таким ефективним інструментом маніпуляції для політиків, це ніколи не закінчиться. Зараз ви фактично та людина, від якої залежить наскільки ефективно будуть впроваджувати закон про мову. Зокрема, телебачення – це показовий приклад. Телеканали свідомо порушують закон про мову. Інструменту вплинути на них, я так розумію, немає. Ви не можете їх ні оштрафувати, ні будь-яким чином покарати. Що з цим зробити?

Знаєте, для цього є Верховна Рада України. Мені як народному депутату 8 скликання, який спостерігав за процесом реєстрації законопроєкту №5670-д "Про забезпечення функціонування української мови як державної", довелося бачити як він від першого до другого читання був фактично змінений. Дуже багато норм було вихолощено, частину з них прибрали якраз через те, щоб знайти цей баланс.

Щоб за нього проголосували?

Так, звичайно. Щоб знайти голоси в парламенті у 2019 році у квітні, треба було знайти все-таки збалансоване й відповідне рішення.

У вас же там була більшість?

Питання не в тому. Тоді розглядали 3 мовні законопроєкти від різних політичних сил. Звичайно, було рейтингове голосування. Кожна з політичних сил чи суб'єктів подання мала право на те, щоб саме їхній документ отримав більшість, щоб потім пройти до другого читання. Питання в іншому. Скажімо, коли розглядався цей законопроєкт у підготовці до другого читання, то, звичайно, мовилося й про те, що може стати предметом дискусій 16 липня 2021 року.

Власне, питання діяльності теле- й радіоорганізацій було далеко не з останніх, яке ми обговорювали і на комітетах, і на фракції. Були круглі столи, відкриті дискусії та інше. Тоді ми зійшли на тому, що Нацрада має ті повноваження, які б підсилювали інституційну спроможність уповноваженого. Це жодним чином не перекидання, не розчинення проблеми по різних інституціях, бо найкраще рішення – це її заговорити або підготувати відписку. Жодним чином за таким принципом не працюємо. У нас є свої інструменти, механізми того, як ми будемо діяти далі, але сподіваємося, що якраз у цій спільній нашій діяльності між тими інституціями, які відповідають за інформаційний простір, буде таке рішення.