Перші рецепти ячмінного питва, висічені на глиняних табличках, приписують древнім шумерам та вавилонцям. Найпоширенішим у Месопотамії було темне та густе пиво, з невеликим вмістом алкоголю, а гіркоти йому надавали різноманітні суміші трав.
Стародавні єгиптяни своє пиво називали "хек" – приправляли шафраном, анісом. Також вони додавали отруйну мандрагору, бо вірили у її цілющі властивості. Було таке пиво солодким і міцним.
Давні індуси мали власне пиво – "джовара". Основним злаком для нього було сорго. Китайські пивомани своє раннє пиво варили з рису, а індіанці Америки – з кукурудзи, обсмажуючи зерна до темного відтінку та отримуючи пиво відповідного кольору. У Європу технологія пивоваріння прийшла з Близького Сходу. У І ст. до н. е. європейці вже вміли варити дві сотні сортів ячмінного напою.
З першим пивом пов’язані і перші традиції його споживання. Так, у Стародавньому Єгипті існував так званий "пивний день". За звичаєм, батько нареченої після весілля увесь день безкоштовно годував та поїв зятя пивом. А у Вавилоні нечесних броварів нещадно карали. При цьому засуджений сам міг обрати – або втопитися у бочці зі своїм неякісним товаром, або ж упитися ним до смерті.