У велику політику Володимир Путін прийшов зі спецслужб, а свій небувалий рейтинг збудував на крові росіян. 9 серпня 1999 року Борис Єльцин призначив нового очільника уряду. Про Володимира Путіна широкому загалу тоді було мало відомо — колишній директор ФСБ, служив у розвідці, був помічником мера Санкт-Петербурга Собчака. Призначення стало несподіванкою, на крісло прем'єра тоді претендували такі політичні важковаговики, як Борис Нємцов, Анатолій Чубайс, Сергій Стєпашин. Тим не менше вже за тиждень депутати більшістю голосів підтримали призначення екс-ефесбешника.

Роки правління Путіна супроводжувалися кривавими терактами.

Ще протягом першого строку Путіна його потенційні конкуренти зазнали серйозних переслідувань.

Після успішного першого президентського терміну Володимир Володимирович упевнено переобрався на другий.

На третій строк Путін балотуватися не міг. З 2008 до 2012 він взяв умовну перерву у президентстві й передав естафету прем'єрові Дмитру Медвєдєву.

Третій строк Путіна ознаменувався оновленням ідеології. З поверненням на посаду президента Володимир Путін взявся зміцнювати "духовні скрєпи" й об'єднувати "рускій мір". Після тріумфу на Олімпіаді в Сочі головним полем бою за рейтинг для Путіна стала Україна.

Анексія Криму та війна, розв'язана на Донбасі з подачі кремлівських ЗМІ, стали імпульсами до нового зростання рейтингу Путіна. Й ані тотальна цензура, ані арешти незгодних досі не можуть його спинити. Градус патріотизму та ненависті зріс до таких позначок, що навіть убивство опозиціонера під стінами Кремля чимало росіян сприйняли як свято. Хоча свого часу саме Борис Нэмцов був улюбленцем Єльцина й міг стати наступним президентом замість Путіна.