Історія циклічна: 10 аналогій війни Кремля в Україні та Афганістані

29 вересня 2015, 16:20
Читать новость на русском

Війна в Україні та Афганістані має спільні риси. У 1979-1989 роках радянські війська окупувала Афганістан. Більше року Москва та сепаратисти здійснюють агресію проти України.

Які спільні риси війни в Афганістані та Україні і чи не завершиться все тим же самим – поразкою Кремля, дослідило видання "Голос Америки".

Революція vs переворот?

Радянський Кремль запевняв, що в 1978 році в Афганістані відбулася народна соціалістична революція, хоча насправді владу в Кабулі тоді захопила група прорадянських офіцерів із Народно-демократичної партії Афганістану, які незабаром розгризлися між собою. І було вбито двох президентів протягом кількох місяців. В Афганістані мав місце класичний військовий переворот, а комунізм був чужим для більшості афганців. Тим не менше Кремль у грудні 1979 року надіслав війська до Афганістану для підтримки "соцреволюції".

Українську ж Революцію гідності 2014 року Кремль сприйняв як переворот, а не вияв волі народу. Саме таке трактування Майдану підштовхнуло Кремль до окупації та анексії Криму і надсилання війська на Схід України.

Американські ракети в Афганістані і бази НАТО в Україні

Афганська кампанія СРСР відбувалася в часи Холодної війни, а нині багато хто говорить про нову Холодну війну Росії Володимира Путіна із Заходом. В кінці 1970-х років Кремлю Леоніда Брежнєва здавалося, що Вашинґтон хоче розмістити в Афганістані ракети середньої дії, які загрожуватимуть радянській Середній Азії. Таких планів в США насправді не було.

Кремлю Путіна здалося, що Україна ось-ось вступить в НАТО і американські (натівські) бази з’являться на українській території. Планів розміщення натівських військ в Україні ані в Києва, ані в Заходу немає, але бажання не пустити Україну в НАТО, а НАТО в Україну слугувало однією з головних мотивацій агресивних дій Путіна проти України.

Час

Радянські військові стратеги думали, що операція в Афганістані триватиме недовго. Маршал Сергій Соколов, якого в грудні 1979 року призначили керувати операцією, вважав, що справиться за місяць. Так само і глава радянської дипломатії Андрій Громико називав термін в один місяць як такий, за який вдасться "усе вирішити і піти" з Афганістану. В підсумку радянська воєнна кампанія в Афганістані тривала понад 9 років.

Росія Путіна також вважала, що швидко справиться з Україною, а деякі російські політики і офіційні ЗМІ говорили про два тижні, за які вдасться взяти під контроль всю "Новоросію" чи навіть дійти до Києва, а навіть і до Львова. Бойові дії на Сході України тривають вже понад рік і значно просунутись вглиб України російським військам та силам сепаратистів не вдалося. Сьогодні говорять про можливість перетворення конфлікту на Донбасі на тривалий заморожений конфлікт.

Чисельність

В операції Москви в Афганістані та нинішній операції проти України задіяна приблизно однакова кількість військ. СРСР мав в Афганістані в різні періоди від 80 до 105 тисяч вояків. Якщо порахувати чисельність російських військ, які задіяні проти України нині, то назбирається близько 100 тисяч – у Криму, на Донбасі та уздовж українсько-російського кордону. Плюс до 30 тисяч озброєних Росією сепаратистів угруповань "ДРН" та "ЛНР", які в Україні визнані терористичними.

Таємні війни

Війна в Афганістані забрала життя понад 15 тисяч радянських військових і дані про жертви або перебіг бойових дій були засекречені. Для більшості радянських громадян факт активних бойових дій був невідомий. Проте люди знали про рейси "чорних тюльпанів" і поховання солдатів у цинкових трунах, які забороняли відкривати. Саме велика кількість жертв була однією з причин виведення радянських військ із Афганістану.

Нині в Росії перебування її військ на Сході України тримається в секреті. Офіційно російські вояки ніби у "відпустках" або "відрядженнях". Повною таємницею оточена інформація про "вантажі-200", а поховання принаймні сотень російських вояків, які загинули в Україні, здійснюється таємно і місце їхньої загибелі не вказується.

Українські моджахеди

Сили афганського спротиву радянській окупації складалися з моджахедів. Вони були погано озброєні, не відрізнялися високою дисципліною, але згодом здобули бойовий досвід. Моджахеди вели партизанський тип війни і відрізнялись високим бойовим духом.

В Україні бійці добровольчих батальйонів на Донбасі теж погано озброєні, теж мають часом проблеми з військовою координацією чи дисципліною, але мають високий ентузіазм і бойовий дух. Як і афганці, "українські моджахеди" захищають свою землю від окупанта і вважають це святою справою. І ті, й інші пішли воювати добровільно.

Афганські моджахеди користувалися підтримкою місцевого населення. В Україні волонтерський рух набув масового характеру.

Читайте також: Як Росія програла війну маленькій Чечні

"Стінгер" і "Джавелін"

Захід та деякі мусульманські країни постачали афганським моджахедам зброю, але переважно її було недостатньо. Моджахеди воювали зброєю радянського типу, яку США та Саудівська Аравія закуповували в арабських країнах (Єгипті), Ізраїлі. Збігнев Бжезинський згадував, що були таємні закупівлі радянської зброї для моджахедів у комуністичній Чехословаччині, а також, що самі радянські військові часом продавали озброєння на території самого Афганістану.

Проте переломним моментом був 1985 рік, коли США вирішили поставити переносні ракети "Стінгер", якими моджахеди могли збивати радянські вертольоти Мі-24 та літаки Су-25. США, згідно західних даних, поставили принаймні 250 "Стінгерів" і щонайменше 500 ракет до них, а за деякими даними – до 2000 ракет. Це переломило перебіг бойових дій, а журнал Foreign Policy назвав другу половину 1980-х років "ефектом Стінгера".

Захід нині не поспішає надавати Україні летальну зброю для протистояння російській агресії. Здійснюються поставки нелетальної зброї – переважно комунікаційних систем, безпілотників, приборів нічного бачення, а також сухих пайків, військових берців, уніформ тощо. Проте багато експертів кажуть, що перебіг бойових дій на Донбасі могли б переломити поставки американських ракетних комплексів "Джавелін", які мають голівку із самонаведенням і здатні пробивати сучасну броню. Це б допомогло українським силам знищувати танки, БТРи та іншу бронетехніку російських та сепаратистських сил і могло б кардинально змінити ситуацію на війні.

"Православний Талібан"

Вторгнення СРСР до Афганістану мало виразний ідеологічний характер – поширення комунізму і допомога соціалістичній "революції". Хоча афганські експерти кажуть, що для афганців приматом залишається їхня племінна і релігійна ідентичність.

Війна проти України теж має ідеологічне забарвлення – побудову "русского мира" і створення "Новоросії". Хоча – як і у випадку з Афганістаном – Кремль Путіна переоцінив силу проросійських настроїв мешканців Сходу України. Сепаратистів на Донбасі в ідеологічному плані інколи називають фундаменталістами і "православним Талібаном". Один із ватажків "ЛНР" якось видав наказ: жінкам не ходити до клубів і ресторанів, а сидіти вдома і "вишивати хрестиком". Сепаратистів вирізняє також дуже нетолерантне ставлення до Київського патріархату, греко-католиків та інших конфесій.

Ізоляція і санкції

В результаті вторгнення до Афганістану радянська Москва потрапила в міжнародну ізоляцію. Більшість країн Заходу бойкотувала літню Олімпіаду-1980 у Москві саме через радянську окупацію Афганістану. Кампанія в Афганістані вимотувала радянську економіку і щороку висмоктувала 3 мільярди доларів на ті ціни.

Як не парадоксально, але в часи СРСР була більша колегіальність в ухваленні рішень і за вторгнення до Афганістану виступала трійка впливових членів Політбюро – Андропов, Устинов та Громико, а генсек Брежнєв спочатку вагався, а потім погодився. Специфіка нинішньої агресії проти України в тому, що в Кремлі рішення ухвалюються одноосібно. Брежнєв через війну в Афганістані, за даними істориків, переживав кінець своєї ініціативи – "розрядки", а Володимир Путін , як виглядає, зовсім не переймається, ані міжнародною ізоляцією Росії, ані санкціями ЄС та США проти Москви, ані новою напругою у відносинах Росії і Заходу через війну в Україні. Єдине, що він чекав, так це завершення зимової Олімпіади в Сочі-2014 року перед тим, як окупувати Крим і розв’язати війну на Донбасі.

Цікаво також, що переговори щодо виведення радянських військ з Афганістану відбувались за "женевським форматом" між СРСР, США, Пакистаном та тодішнім урядом Афганістану. Саме в "женевському форматі" починалось міжнародне врегулювання української кризи між США, ЄС, Росією та Україною. І хоча нині акцент робиться на "нормандському форматі", однак багато хто в Україні вважає, що найкраще справився б саме "женевський формат", в якому представлені США.

Наркотики Афганістану і Донбасу

Війна в Афганістані, як вважає багато експертів, породила масову наркоманію в Росії та інших республіках. Із Афганістану регулярно доставляли марихуану до Душанбе на фармацевтичну фабрику. Про наркозв’язки прорадянських афганських сил та деяких керівників радянського контингенту йдеться у фільмі про Джеймса Бонда, знятого наприкінці 1980-х років. Були повідомлення про загадкові зникнення частини "фармацевтичних вантажів" на території СРСР.

Сьогодні багато повідомляють про наркозалежність на Донбасі і пов’язаність деяких людей в керівництві угруповань "ДНР" та "ЛНР" з наркотрафіком. Також вважають, що наркотрафік є однією з ключових статей доходу цих угруповань. За даними українських ЗМІ, грам героїну в Афганістані коштує 1 долар, а перевезеного на окупований Донбас – вже 100 доларів.

Читайте також: Росія готується до великої війни у 2025-му році, — експерт