Але тут варто підкреслити: це узгоджена з Кремлем, тобто дуже прикрашена, інформація. Реальний стан російської економіки – це суцільна паливна (і не тільки паливна) катастрофа без надії на суттєве покращення ситуації. Про це пише Юрій Федоренко.
Росія повертається в дев'яності
Міжнародна аналітична компанія Kpler, яка збирає розвідувальну інформацію про глобальні ринки сировинних товарів, констатує: переробка нафти на російських заводах впала до 21-річного мінімуму.
Це липневі показники, але з того часу Сили оборони дещо підкоригували цифри. Тож у серпні, за прогнозами експертів Kpler, переробка буде ще меншою – десь близько 4 мільйонів барелів на добу.
Загальний висновок такий: російська нафтопереробка, а разом із нею все промислове виробництво агресора, повільно сповзають у прірву дев'яностих.
Казахстан та Індія не рятують Росію від катастрофи
Донедавна вважалося, що Росія все-таки здатна перекрити дефіцит бензину шляхом імпорту з Індії та Казахстану. Але фактично масштабного імпорту не відбувається. Йдуть відносно невеликі партії палива з одного індійського заводу, який належить російським власникам, але погоди на паливному ринку ці постачання не роблять. Що ж стосується Казахстану, то тут ситуація ще цікавіша.
Найбільші НПЗ Казахстану відмовилися постачати бензин до Росії через санкції. Це при тому, що Казахстан є офіційним "другом і союзником" Москви!
За інформацією агентства Reuters, власники великих казахстанських НПЗ не бажають постачати на болота бензин через складнощі з оплатою через російські банки та ризик потрапити під санкції Заходу.
Єдина компанія у Казахстані, яка погодилася постачати бензин до Росії, – невеликий НПЗ "Конденсат" потужністю 850 тисяч тонн на рік. У липні завод відправив до країни 9 тисяч тонн бензину.
Для розуміння: щоденна потреба Росії у моторному паливі становить орієнтовно 110 тисяч тонн на день, тобто річні обсяги "Конденсату" дорівнюють приблизно чотирьом дням потреби болотної економіки.
Паливна криза загострюється
Сухий підсумок: держава-агресор поки не знайшла рішення паливної проблеми. Як ми бачимо, далекобійні санкції Сил оборони України у поєднанні із західними санкціями дають чудовий синергетичний ефект. Як перше, так і друге необхідно посилювати – і ми разом з нашими міжнародними партнерами їх посилимо.
Ми сподіваємося, що найближчим часом, уже у вересні, Конгрес США остаточно ухвалить розроблений рік тому другом України, сенатором Ліндсі Гремом, закон, який називають законом про "пекельні санкції".
Ми зробили майже неможливе: перетворили країну-бензоколонку на країну-автостоянку. Якийсь час військово-економічна машина ворога здатна рухатися за інерцією, на "сухому баку", але рано чи пізно вона приречена зупинитися.
Наша мета ще амбітніша: зробити так, щоб недоімперія впала – і вона обов'язково впаде. Кожне наше зусилля, кожен наш дрон наближають цей момент – наближають перемогу.