Дружина Олексія Лілія розповідає, що їй повідомляли, ніби чоловіка постійно подають у списках на обмін. Щоразу їй обіцяли, що у наступному обміні він теж буде. Ці обіцянки жінка чує вже 13 місяців.

До війни Олексій був приватним підприємцем. Обслуговував кавові апарати. На війну пішов добровольцем у серпні 2014-го, бо не міг бути осторонь, коли країні потрібен захист. Вмовити його змінити рішення жінка навіть не намагалась. Прийняла і підтримала.

Якщо зупинити правильні чоловічі пориви, ти не отримаєш чоловіка, як результат. Я можу висловити якесь своє небажання справлятися з ситуацією, яка може виявитися важкою, та просто елементарний страх втрати. І зажену його в ситуацію, коли він все одно піде, але буде мучитися через те, що я його не підтримала і він завдає мені болю своїм вибором. Або ж, якщо він не піде і залишиться зі мною,
— каже Лілія.

Олексій служив розвідником при штабі АТО. Воював на Савур-Могилі. Після поразки виходив з оточення в Волновасі, але потрапив у полон на блокпосту неподалік Старобешевого.

Про те, що чоловік у полоні, Лілія дізналася від російського фотографа Марії Турченкової. Вона розповіла, що Олексій живий і просив передати, щоб Ліля за нього не хвилювалася.

Жінка зв’язалась з СБУ і повідомила, що Олексій у полоні. Тоді він потрапив у перші списки полонених і з тих пір постійно значиться в них.

У листопаді його перевезли в інше місце і на два місяці зв’язок був втрачений. Лілія не знала, що з Олексієм. Була інформація, що його вивезли в Росію, але згодом з'ясувалось, що це не правда. Пізніше стало відомо, що військового утримують в колишній будівлі Донецького СБУ.

Зараз я спокійна хоча б через те, що знаю, де він. Там чітко дана команда: фізично бити — заборона, морально тиснути — заборона,
— розповідає Лілія.

Зараз Олексію дозволяють дзвінки рідним. Раз на тиждень по 5 хвилин. Він залучений до робіт, якими займаються полонені – це може бути розбирання аеропортівських завалів, відбудовування Донецька, прибирання вулиць. Лілія згадує, що на одному з відео в інтернеті бачила, як Олексій разом з іншими полоненими відновлюють церкву.

У квітні вона отримала листи, які чоловік писав весь час, перебуваючи у полоні.

У мене сьогодні чудове свято — Новий рік. На жаль, я святкую його не з тобою. Мені вдалося побудувати модуль із обривків фантиків, підв'язати на мотузочках папірчики над батареєю. Зараз здорово. Зараз я перебуваю в тому місці, де є тепла батарея. Ці фантики від повітря літають, і вони мені нагадують метеликів. І я згадую тих метеликів,
— писав Олексій.

Всі хлопці, які були в групі Олексія і потрапили в полон, вже звільнені. За винятком нього.

За весь цей період я таку кількість різних відповідей чула про причини. Всі вони — правда. І всі вони суперечливі. Я вже плюнула оцінювати, що там насправді, тому що все дуже складно. Плюс купа людських чинників, які просто не вписуються ні в яку логіку,
— каже Лілія.

Жінка вірить, що скоро побачить Олексія живим та здоровим на волі.

Однозначно Олексій повернеться додому. Питання тільки, скільки доведеться докласти для цього часу і зусиль. Будемо жити, будемо бачити,
— каже Лілія.

Більше читайте на сайті "Настоящее время".