Журналісти Суспільне Одеси поспілкувалися з військовим та дізналися, як пес став його чотирилапим побратимом.
Цікаво Змалечку на фронті: військові показали новонароджених кошенят, які сплять у їхніх шоломах
Що відомо про військовий шлях Віктора?
Чоловік згадує, що був одним із тих людей, які буквально штурмували військкомати, бо хотіли якнайшвидше долучитися до захисту країни. Найближчою військовою частиною в Ізмаїлі, на Одещині, для нього став 17-й прикордонний загін.
Саме туди він звернувся після консультації в мобілізаційному відділі. Уже 18 березня 2015 року Віктор офіційно розпочав службу та став одним із перших добровольців у своєму підрозділі.
За роки служби Шквира працював на різних ділянках державного кордону та в різних прикордонних загонах, однак щоразу повертався до Бессарабії. Він поступово пройшов шлях від звичайного кінолога до начальника кінологічного відділення. Попри керівну посаду, чоловік не захотів відмовлятися від щоденної роботи із собаками.
Для себе я поставив завдання мати собаку для того, щоб постійно розуміти і відчувати свій особовий склад. Тобто ти маєш відчувати, що відчуває на собі кінолог, щоденно перебуваючи з собакою,
– пояснив Віктор.
Чоловік розповів, що кінолог загалом щодня проводить багато часу поруч із собакою, живе з нею фактично одним ритмом та несе відповідальність за неї. Саме тому, на думку прикордонника, керівник повинен відчувати всі труднощі служби на власному досвіді, а не лише контролювати роботу інших.
Як переплелися шляхи Віктора та собаки Нагіра?
Під час повномасштабного вторгнення до чоловіка потрапив пес Нагір. Собаку привезли з Чернігівщини, де той ніс службу разом із попереднім кінологом у найважчі місяці війни. За словами Шквири, під час активних бойових дій вони буквально виживали разом – ділили воду та їжу, якої часто не вистачало.
Як співпрацюють кінолог та його службовий пес Нагір: дивіться відео Суспільне Одеса
Попередній кінолог зміг евакуювати Нагіра до Бессарабії, де пес згодом опинився у Віктора. Спочатку планувалося, що пса передадуть іншому військовому. Проте в момент, коли постало питання передачі собаки, Віктор зрозумів, що вже надто сильно прив'язався до нього і не хоче розлучатися.
Тоді він вирішив передати іншому кінологу свою попередню службову собаку Сінді, а Нагіра залишити поруч із собою. Пізніше чоловік дізнався ще одну несподівану деталь, яка лише посилила його відчуття особливого зв'язку із собакою.
А потім мені приносять документи на цю собачку, я дивлюся, у мене з ним в один день – день народження. Я розумію, що такий випадок в Державній прикордонній службі єдиний,
– поділився історією Віктор.
Яку роль виконує Нагір на службі?
Як розповів кінолог, Нагір є розшуковим собакою. Його основна спеціалізація – пошук людей та речей на місцевості. Віктор зазначає, що за роки служби навчився значно краще розуміти поведінку собак та став спокійнішим у роботі й житті.
Він каже, що служба поруч із Нагіром багато чому його навчила, зокрема контролю емоцій та правильній взаємодії з твариною. Попри дуже теплі стосунки із псом, прикордонник дотримується суворої дисципліни у роботі.
Він пояснює, що службових собак не можна постійно хвалити чи балувати, адже похвала для них є своєрідним стимулом та винагородою за правильно виконану команду або завдання. "Відпрацювали, подивилися один одному в очі, поцілував його в носика в кінці, після всього. Бо собака службова, хвалити дуже не можна, це механічний подразник, похвалу вона отримує лише за щось", – пояснив прикордонник.
Кінолог Віктор та його хвостатий побратим: дивіться фото Суспільне Одеса
За словами Шквири, між ним і собакою сформувався дуже сильний емоційний зв'язок. Він називає Нагіра не просто службовим псом, а справжнім другом, товаришем та надійним напарником. Прикордонник переконаний, що пес готовий захищати його у будь-якій ситуації та залишатиметься поруч навіть попри небезпеку чи травми.
Він розуміє, що він має прикривати мене при будь-яких обставинах, щоб там не склалося. Лапа у нього там. Ще якась травма. Йому це без різниці. Він буде до останнього подиху завжди мене захищати,
– підкреслив Віктор.
Прикордонник також наголошує, що ніколи не залишить собаку, незалежно від того, як складеться життя надалі. Він переконаний, що службова собака – це відповідальність на все життя, а не лише на період служби.
Яку роль відіграють чотирилапі на фронті й у тилу?
У Кінологічному центрі Національної поліції у Києві собак та їхніх інструкторів тренують у максимально реалістичних умовах – у метро, лісах, місцях великого скупчення людей та на локаціях надзвичайних подій. Тварин спеціально готують до роботи під час кризових ситуацій і пошуково-рятувальних операцій.
Нині у центрі служить 51 собака різних напрямів підготовки. Одні займаються пошуком людей за запахом, інші навчені виявляти вибухівку, зброю, наркотики чи навіть людські останки. Із чотирилапими працюють 39 кінологів, за кожним із яких закріплена одна або дві собаки.
Кінологи наголошують, що для служби підходить не кожна тварина. Важливими є природна зацікавленість у грі, мотивація та довіра до людини. Саме через гру та позитивне підкріплення собак навчають виконувати складні завдання. Під час надзвичайних ситуацій службові собаки допомагають знаходити людей під завалами та у важкодоступних місцях.
Завдяки гострому нюху вони також беруть участь у розмінуванні територій, пошуку небезпечних предметів і рятувальних операціях, зокрема під час панування снігової негоди в Карпатах.
Окрім цього, собаки допомагають військовим і ветеранам проходити психологічну та фізичну реабілітацію. Наприклад, собака Поля з Київського кінологічного центру підтримує бійців із протезами та мотивує їх не здаватися. За словами кінологині Катерини Біляєвої, тварини часто буквально допомагають ветеранам повернутися до активного життя.
Втім, робота службових собак пов'язана з ризиком. Нещодавно померла доберманка Ханна, яка брала участь у пошукових операціях по всій Україні та допомогла знайти понад 170 людей.