Засновник кіберспортивного клубу Natus Vincere (Na`Vi), творець першого українського яхтинг lifestyle проекту Fleet5 Олександр Кохановський в інтерв'ю сайту "24" пояснив, як потрібно правильно мріяти і прагнути до бажаного, розповів, чому індустрія комп'ютерних ігор дає необмежені можливості всім охочим, і поділився головними інгредієнтами формули успіху.
У комп'ютерні ігри грають усі. Не всі вміють на цьому заробляти. Як потрібно грати, щоб це приносило дохід?
Гарне питання. Геймінг можна розкласти на три кластери: є люди, які створюють ігри; люди, які грають в ігри на рівні любителів, і люди, які грають професійно – кіберспортсмени. У кожному з цих кластерів є можливість заробляти гроші. Любиш грати в комп'ютерні ігри – учись кодити, писати ігри, створювати графіку, придумувати гейм-дизайн. Є бажання показувати ігри – можеш стрімити, ставати ютубером.
Хочеш стати професійним кіберспортсменом – іди в професійний клуб, бери участь у турнірах по всьому світу і заробляй сотні тисяч доларів на рік. У професійному кіберспорті – маса можливостей. Можна бути як гравцем, так і тренером, менеджером, коментатором, організатором турнірів. Геймінг дає необмежені можливості. Головне – зрозуміти, чого ви дійсно хочете, і рухатися в цьому напрямку.
Оборот гейм-індустрії в поточному році перевалив за 100 млрд доларів. Наразі це – найцікавіший і сегмент інтертейменту в світі, який найшвидше росте.
Ви ж це зрозуміли задовго до того, як в Україні усвідомили перспективи індустрії. Як у Вас це вийшло?
Я все життя грав. У мене перший комп'ютер з'явився в 1992 році. У 1999-му ми з друзями вже ходили в комп'ютерний клуб і рубалися там в Quake II, тоді ще навіть не було Counter-Strike. На тлі всього цього я зрозумів: ну це ж прикольно! Уміння змагатися в комп'ютерні ігри теж вимагає великої праці і чималих навичок, правильних якостей, які допомагають досягти успіху в цій справі. Загалом, я зрозумів, що це – крута тема. У 2000 році почав грати в Counter-Strike, через рік поїхав на чемпіонат світу до Південної Кореї. І побачене мене вразило: арена, де тисячі людей дивляться на те, як сотні спортсменів змагаються в іграх. Тоді я зрозумів, що це – однозначно тренд.
Не знав, як швидко все буде розвиватися, але точно розумів, що це буде найбільшим спортом на планеті. Якщо порівнювати, думаю, кіберспорт обжене футбол років через 15.
Чому?
Тому що його обсяги будуть більшими. Це питання елементарного ланцюжка еволюції. У комп'ютерні ігри грають усі. На дистанції нічого іншого не залишиться, крім геймінгу як такого. В недалекому майбутньому нас чекає змішана реальність. Фільм "Трон" дивилися? Ось приблизно так воно і вийде.
Виходить, що майбутнє – вже поруч, віртуальна реальність настає?
Вона вже тут. Ми, наприклад, зараз інвестуємо в такий проект, розробляємо віртуальну реальність.
Для геймерів?
Саме так. У нас буде керований експіріенс: люди ззовні зможуть заходити в додаток, в твіт-чат, на YouTube, писати коментарі, і вони будуть безпосередньо впливати на процес гри.
Це ж абсолютний переворот у сприйнятті...
Так. Віртуальна реальність – це супертренд. Зараз поки не зрозуміло, до чого це все призведе. Всі чекають лінзу, яку можна вставити в око і одним клацанням вибрати – у тебе звичайна чи змішана (mixed) реальність. Скажімо, перший клік – перед тобою відкривається карта, на якій видно, що і де розташовано, другий клік – все темніє, ти йдеш у віртуальну реальність. Але, швидше за все, подібні гаджети будуть не скоро. Поки доведеться пожити в перехідному періоді.
Ви раніше говорили, що за змаганнями кіберспортсменів можна буде спостерігати вже на трибунах, дивлячись, як вони борються на стадіоні...
Це проект, яким я марю років п'ять-шість. Мова про стадіон, де сидять глядачі. Але сенс в тому, що це – голограма. Поясню: на такому стадіоні я буду кидати в Вас віртуальний предмет. В окулярах своїх ми з Вами будемо бачити його одночасно. Все це потрібно показати в інтернеті і всім людям на стадіоні. Єдиний можливий варіант це зробити – створити голограму, яка дозволить всім все синхронно бачити. Поки це не цілком реально реалізувати, немає необхідних потужностей.
Як Ви це придумуєте?
Я просто розумію, як це буде, і все! Не можу пояснити. Розумію суть процесів, і запевняю Вас – саме так все буде.
Коли?
Мій горизонт планування – років 15-20. Саме тоді з'являться перші стадіони, про які я зараз говорю. Може, спочатку – не дуже великі. Але розвиток їх чекає стрімкий – будуть розростатися, як гриби.
Однозначно ще можна сказати, що віртуальна реальність і гібридна реальність чекають нас на вулицях. Для людей це стане частиною їхнього повсякденного життя.
