Що виробляє Москва?
Тому у дуже багатих регіонах Росії панує страшна бідність, а Москва їм підкидає гроші у вигляді субсидій, стверджуючи, що регіони не вміють заробляти і живуть виключно за рахунок Москви. Про це пише Валерій Пекар.
Отже, сама Москва не виробляє майже нічого, окрім колоніальної політики, яка дає їй рівень життя, що в рази перевищує рівень життя видобувних, промислових чи аграрних регіонів. У Москві живуть колоніальні чиновники та їхня багаторівнева обслуга, від масажистів і психологів до професорів університетів.
По суті, це імперський двір, ханська ставка, яка задовольняє піраміду потреб столиці. Вона завозить все зовні та нічого не вивозить назовні, пожираючи блага й нічого не виробляючи (показані в статистиці величезні обсяги промислового виробництва міста Москва – це якраз облік виробництва товарів в колоніальних регіонах місцевими компаніями, зареєстрованими у столиці). Це не є постіндустріальна економіка послуг, бо всі послуги споживаються всередині.
Водночас місцеві мешканці гребують роботою на нижніх щаблях піраміди потреб, тож столиця завозить величезну кількість робочої сили (до 3 мільйонів людей із 13, з яких значна частина нелегалів). Московити ненавидять мігрантів і водночас не можуть без них обійтися.
Якщо (коли) у Росії почнуться центробіжні процеси, потоки колоніальних грошей почнуть зменшуватися, і те саме почнеться з товарами. Населення розбігатиметься зі страшною швидкістю (так само, як між 1917 та 1920 роками населення Москви впало майже вдвічі), тікаючи туди, де є якась їжа. Мігранти повертатимуться додому або намагатимуться утворити сталі господарські осередки на місцях життя колишніх панів, як це неодноразово бувало в історії після падіння імперських столиць.
Іншими словами, Москва знову "похорошеет", а природа очиститься. Не думаю, що без колоніальної системи місто здатне прогодувати сталим чином більше ніж пару мільйонів людей.
Тепер питання в тому, щоб ми дожили до цього часу, аби подивитися.