Чомусь саме вони приходять раніше за інших. Усі, хто поспішає на роботу, мусять чекати поки бабуся розбереться із своїми квитанціями, паралельно розказуючи касирці про важке життя пенсіонерів. У цей час, вся черга стоїть і мовчки слухає.
Банківське відділення дуже маленьке, а кількість людей збільшується, бо всі поспішають у своїх справах. Кондиціонера, звичайно, немає, а пояснювати працівниці, яка сидить за товстим склом, маєш з криками, бо один одного не чують. Черга поступово почала просуватися, але не так швидко, як хотілося б. Приїхав інкасатор, який привіз кілька пачок купюр.
Робота двох касирок зупинилась. Інших банківських службовіців я не бачив. При цьому, одна взагалі сиділа і нічого не робила. Хоча ні! Була в окулярах з олівцем в руках і дивилась на клієнтів таким поглядом, ніби всі їй щось винні і заважають спокійно працювати. Інша працівниця банку теж зупинила обслуговування. Взяла в руки кілька пачок грошей і почала рахувати. Звичайно, не руками, але апарат зранку, схоже, не дуже хотів працювати. Перерахунок тривав біля 10 хвилин, люди пітніють і починають важко дихати, проте все одно мовчать. Порахувавши гроші, касирка почала їх запаковувати і ховати в сейф.
Чому інша сиділа і мовчки за цим спостерігала, мені не зрозуміло.
Дуже здивувала реакція відвідувачів. Ніхто навіть не заїкнувся і не обурився таким обслуговуванням.
Нарешті дійшла і до мене черга. Одна моя платіжка забрала 30 секунд роботи у касирки, а у мене 30 хвилин, хоча я був десь четвертим. В результаті день почався з нервів і поганого настрою, тому що довелось повністю змінити плани на ранок і бігти на роботу. В такому темпі думати про нормальний робочий день не варто.
Інша справа, коли заходиш в іноземний банк: за кілька хвилин тобі пояснять, оформлять документи і розрахують.
Напрошується висновок, що українські підприємства, які мають радянське минуло, ніколи не стануть дійсно установами "для людей". Чесно кажучи, мені дуже б хотілось бути клієнтом українського банку, а не іноземного. Проте таке "українське" не потрібно нікому.
Так, коли ж закінчиться "совок"? Невже треба продати все іноземцям, щоб відчути до себе повагу і увагу? Питання, як на мене, риторичне. Якщо кожний буде мовчати і дивитися на таке відношення до себе і не вимагати покращення сервісу, то будемо й надалі псувати собі кожний похід в банк, органи влади, поїздку в маршрутках. однак, нерви і здоров'я нам ніхто не поверне.