Україна може зіграти на інтересах двох потужних держав

Росія втрачає вплив

Отже, ще 13 березня Вірменія та Азербайджан погодили текст мирної угоди та угоди про кордон. У переговорах активно брала участь Росія – як ключовий гравець та посередник. Про це пише Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

До теми Найкращий наш союзник – російська впертість: як Кремль втрачає партнерів

Однак ні в Баку, ні в Єревані не оцінили таких прагнень і домовилися між собою. Ба більше, оточення Нікола Пашиняна дуже недвозначно натякнуло, що підрозділи ФСБ Росії навряд чи братимуть участь в охороні кордону на узгоджених ділянках. 

Наразі питання лише у даті фінальної зустрічі та підписання документів. Днями була новина, що вона відбудеться в ОАЕ наприкінці липня. Після цього Вірменія може розраховувати на поступовий вихід з економічної ізоляції. Тобто відкриється логістика через Азербайджан та, можливо, Туреччину. А це вже само собою послаблює вплив Кремля.

Крім цього, маємо різку активізацію Китаю на вірменському напрямку. Пекін розглядає Єреван як партнера у своїй зоні впливу. Для Вірменії, інтерес до якої з боку США та держав ЄС має, скоріше, формальний характер, це можливість збалансувати російський вплив та різко зменшити залежність від Москви. Тут маємо одразу кілька новин.

Як Китай зближується з Вірменією

1. У квітні 2025 року після 9-місячної перерви призначили нового посла Китаю у Вірменії. За традицією китайської дипломатії, що склалася в регіоні в останні три роки, він не має досвіду роботи у Росії. Посол працював у центральній комісії із зовнішньої політики КПК – органі, який відповідає за аналітику міжнародних процесів та формування регіональних та країнових стратегій.

2. 26 червня перед початком європейського турне міністр закордонних справ Китаю Ван І відвідав Єреван, де провів зустрічі з керівництвом МЗС та інших відомств. Візит такого рівня без тривалої попередньої роботи (пам'ятаємо, що посла не було 9 місяців) свідчить про інтерес Пекіна до держави та бажання використати вигідний момент для просування власних інтересів.

3. 3 липня з'являється новина, що Вірменія офіційно заявила про бажання вступу до ШОС. Тут слід нагадати історію цієї організації, яка створювалася з ініціативи Росії і мала стати якимось клубом "Росія+" у Центральній Азії. Сьогодні ШОС – це інструмент китайської зовнішньої політики, який дедалі більше наповнюється військовим компонентом, а для низки центральноазійських держав уже є альтернативою ОДКБ.

Тобто маємо процес, який вже успішно випробуваний в Узбекистані, Казахстані, а зараз відбувається у Киргизстані – Китай видавлює російський вплив з держав, які його цікавлять.

У цьому можна було б поставити крапку, якби не кілька додаткових чинників.

Грузія у квітні 2025 року передає будівництво порту в Анаклії китайським інвесторам. Це різкий укол по інтересах США, які розраховували, що до проєкту увійдуть американські компанії (і які були заявлені як учасники). Але для США ідея порту скоріше була питанням далекої перспективи, а ось для КНР та Туреччини – необхідністю. Адже ці дві держави активно реалізують "Транскаспійський" та "Південний" маршрути ініціативи "Пояс та Шлях". А Туреччина – ще проєкти каналу "Стамбул" та Iraq Developmemt road, логістика яких також частково замикається на Чорному морі.

У червні запустили в експлуатацію залізничний маршрут Китай – Азербайджан якраз транскаспійським коридором. У пресрелізі зазначається, що вантажі далі підуть до Грузії і Сербії (ось вам і інтерес до портів). Прем'єр-міністр Грузії, виступаючи перед парламентом 27 червня, заявив, що співпраця з КНР є "одним із найважливіших пріоритетів" уряду країни.

Хороші новини для України

Якщо звести всі ці процеси до одного, то маємо конфігурацію, яка безпосередньо впливає на майбутнє позиціювання України.

• Китай та Туреччина активізували політику щодо поступового витіснення російського впливу з Кавказу. Процес зачіпає навіть Грузію.
• Туреччина прагне домінувати у Чорноморському регіоні. Тут маємо явний український інтерес – Анкара не зацікавлена ​​у відновленні впливу Росії.
• Китай розглядає східну частину Чорномор'я як зону своїх інтересів та свого (або розділеного з Туреччиною) впливу. Але тут слід зазначити, що ні Анкара, ні Пекін безпосередньо не вступають у довгі пікірування з Москвою. Вони віддають це "право" своїм регіональним партнерам. Тим більше, що зменшення російського впливу на користь цих держав.
• Китай зацікавлений у чорноморському регіоні, оскільки вибудовує другу "вісь партнерства" в Європі, куди входять Румунія, Угорщина та Сербія. Остання буде певним "вузлом" китайського впливу. Чорне море у цьому випадку – зона транзиту товарів, вплив на логістику і баланс сил. При цьому базовий логістичний маршрут планувався (і планується) через Туреччину. Але ситуація, що склалася на Кавказі, дозволяє Пекіну спробувати створити додатковий – через Азербайджан, можливо, Вірменію і Грузію.
• Туреччина зацікавлена ​​у реалізації своїх ініціатив щодо Чорного моря, частина з яких йде у руслі китайських інтересів (Азербайджан, Грузія, логістика у напрямі придунайських держав). Ці ініціативи природно обмежують можливості Росії щодо посилення свого впливу.

Це те, на що варто звертати увагу МЗС України та Офісу Президента. Адже створюється унікальна можливість зіграти на користь одразу двох потужних держав. До речі, за повної підтримки низки наших європейських партнерів.