"Лист брату, якого чекають і ще 1355 голосів пам'яті": діти й учителі розповіли історії про війну – репортаж

24 квітня у Києві пройшла церемонія нагородження переможців XVI Всеукраїнського конкурсу "Я – журналіст!". До столиці з'їхалися діти, студенти й учителі з різних регіонів України, які є авторами робіт про досвід війни, втрат, окупації та пам'яті.

Журналісти 24 Каналу побували на заході, поспілкувалися з дітьми та вчителями й розповідають про щемкі історії учасників, якими вони поділилися.

Дивіться також У Вашингтоні 20 тисяч плюшевих ведмедиків нагадали світу про викрадених Росією українських дітей

"Поки ти живий, немає проблем, які не вирішуються": що розповіли автори робіт про пережитий досвід?

Однією з переможниць стала вчителька хімії та біології з Нікополя Дніпропетровської області, пані Інна. Свого часу її рідний брат, який теж учителював, змінив указку на берці й наразі вважається зниклим безвісти.

Мені хотілося донести цю історію якомога більшій аудиторії, нагадати ціну нашої боротьби– зізналася пані Інна.

Вона писала про життя своєї родини ще до повномасштабного вторгнення, проте розповідь кардинально змінилася після 24 лютого 2022 року й стала для неї символом спротиву й можливістю висловити переживання через слова на папері.

Жінка поділилася й тим, що надає їй сили продовжувати жити й віднаходити приводи для позитиву, попри те, що зберігати оптимістичний настрій вдається далеко не завжди.

Мої діти – це те, що мене надихає, те, що надає сили зранку прокидатися. Для них я живу, творю й своїм прикладом намагаюся показати, що поки ти живий, немає проблем, які не вирішуються– підкреслила жінка.

Вона також розповіла, що з особливим трепетом зберігає спогади про зниклого безвісти брата, який разом з побратимами 2 тижні тримав позицію без можливості відступити. Такі героїчні подвиги військових, які щоденно ризикують своїм життям на фронті, підтримують дух пані Інни.

Жінка розповіла, що давно хотіла поставити прапорець з іменем свого брата на Майдані Незалежності, однак наразі їй офіційно відома тільки одна дата – день його народження. Натомість пані Інна вірить, що одного дня її зниклий безвісти брат-військовослужбовець власноруч прибере з Меморіалу пам'яті цей прапорець.

Інша учасниця разом з донькою Софією поділилася історією про свого чоловіка, який на війні втратив руку. І хоч згадувати про ці події та знову емоційно переживати болючі моменти завжди важко, авторки роботи кажуть, що, безумовно, важливо пам'ятати, цінувати наших військових і дякувати їм.

Наші військові незламні й після війни, вони продовжують повноцінно жити, хоч часто не мають кінцівок– каже вона.

Підтримка й любов стали для цієї сім'ї стимулом не здаватися, а продовжувати жити й спільними зусиллями знаходити моменти для радості.

"Я буду твоїм голосом тут": як учасники бережуть пам'ять про найрідніших?

Цьогорічна тема конкурсу – "Пам'ятатиму" – присвячена людям і подіям, які не можна забувати. Саме пам'ять об'єднала 1355 учасників з різних куточків країни, які поділилися своїми відвертими історіями про втрати найближчих людей, про боротьбу й особистий спротив окупації, про життя під обстрілами й надію, яка надає сил жити далі.

Рідний брат 15-річного Максима Ключка з Харкова був посмертно нагороджений орденом "За мужність". За офіційними даними, він зник безвісти під час виконання бойового завдання. Про нього у своїй роботі "Лист брату, якого я чекаю" Максим згадує з трепетом та готовністю з честю продовжувати його шлях.

Батьки чекатимуть тебе до останнього подиху. Вони будуть виглядати тебе в кожному солдаті, що повертається з вокзалу. А я... я буду твоїм голосом тут. Я отримаю той диплом, про який ми мріяли. Я вивчу ту мову, за яку ти вмирав. Я пронесу наше прізвище крізь роки так, щоб воно світилося гордістю– написав Максим у своєму листі.

Серед інших робіт Тетяна Гавага із Запорізької області описує перші тижні після початку повномасштабної війни. Віра Усцова з Луганщини ділиться історією про зруйновану школу та захоплений будинок. А Оксана Маркова з Херсонщини висвітлює дистанційне навчання в умовах окупації як щоденну форму спротиву.

На церемонії пролунав Гімн України, до урочистого виконання якого долучилися всі присутні на заході. Учасники конкурсу й усі присутні також вшанували хвилиною мовчання тих, чиї життя вкрала війна.

Організатор конкурсу "Я – журналіст!" Віталій Голубєв наголосив, що "історія кожного – важлива".

Нагородження переможців конкурсу "Я – журналіст!" / фото 24 Каналу

Від 9 до 75 років: що відомо про учасників та переможців?

У конкурсі взяли участь 1355 людей з усіх регіонів України. На церемонії нагородження були присутні учасники з Харкова, Херсонщини, Сумщини, Нікополя, Запоріжжя, Павлограда, Нікольського, що поблизу Маріуполя.

Свої журналістські роботи подавали учні 5 – 11 класів, студенти, учні коледжів і профтехів, а також педагоги. Цього року організатори вперше додали окрему категорію для вчителів – і вона виявилася популярною: кожна п'ята робота була саме від них.

Гран-прі здобула студентка з Одеси, Софія Дмитрієва. Вона перемогла з роботою, присвяченою історику й воїну Сергію Гуцулюку, побратиму її батька.

Це людина, яку я дуже поважаю, і це людина, яка зараз виборює нашу свободу на фронті, нашу історію– сказала Софія.

Однією з відзначених у конкурсті робіт стала також історія Ірини Козирькової з Харківщини, яка на власному досвіді пережила окупацію й допити.

"Я мила вікно, коли під'їхав джип і вийшли військові з автоматами. Вивели, посадили в машину й наділи мішок на голову, забрали телефон. А далі... пів дня допитів. Сьогодні я розумію, що стала ціллю не через "фатальний збіг". Я стала ціллю, бо українська вчителька", – написала пані Ірина.

Загалом же наймолодшому учаснику конкурсу – 9 років, найстаршому – 75. Найбільше робіт надійшло з Харківської області (170).

Церемонія нагородження переможців конкурсу "Я – журналіст!" / фото Наталії Євдокименко, НСЖУ

Мільйони українців щоденно переживають свої історії, у які війна внесла жахливі корективи. Попри біль та постійні випробування, з якими доводиться стикатися через російську агресію, люди бережуть у своїх серцях пам'ять і плекають надію на краще.

Довідка. Конкурс "Я – журналіст!" проводять із 2009 року. Спочатку він був регіональним та проходив у Рівному, а з 2016-го став всеукраїнським.

Конкурс традиційно підтримують Національна спілка журналістів України, університети, видавництва, бренди, а також журналістка польського телебачення з українським корінням Аліна Макарчук.