Все це вже було: який експеримент може повторитися в Україні

8 лютого 2022, 14:11

Джерело:

У путінському плані окупації України, який оприлюднений німецьким виданням Bild, багато хто бачить елементи наукової фантастики.

Історія йде по спіралі

Ну не можуть же у Кремлі насправді планувати облогу великих міст України, створення колабораційного парламенту й уряду та концентраційних таборів для тих, хто буде залишатися прихильником існування незалежної суверенної української держави.

Однак для мене в цьому плані немає нічого фантастичного. Більше того, я переконаний, що серед планів, які зараз численні російські спецслужби пропонують російському президенту, є і такий. Ну хоча б тому, що в ньому немає нічого нового. Це – класичний план окупації.

Варто нагадати, що приблизно так розвивалися події у 1918 – 1920 роках, коли більшовицька армія окупувала територію Української Народної Республіки. Також було завоювання великих міст, також більшовики ставили на колаборантів, які були готові співробітничати з ними. Також було залякування місцевого населення і також створювалися концтабори для тих, хто був прихильником української незалежності.

До речі, варто нагадати, що взагалі концтабори – це саме більшовицька вигадка. Вже потім фашисти й нацисти запозичать цю ідею в червоних і втілюватимуть в життя в той час, як на території самого Радянського Союзу і політику, і економіку буде визначати архіпелаг ГУЛАГ.

Так руйнували Україну зсередини

Ми бачимо, що Росія хоче постійно ставити на колаборантів у своїх стосунках з Україною. Так почалося фактично з 1991 року, коли тут фінансуються проросійські сили й партії, коли тут приділяється особлива увага тим нібито українським політикам, які готові пожертвувати суверенітетом власної Батьківщини, заради грошей або особливих стосунків із Кремлем.

Мені здається, найкращий приклад – це українське керівництво 2010 – 2014 років. Варто нагадати, що після поразки Віктора Януковича і сам він, і його прем'єр-міністр Микола Азаров, і перший віцепрем'єр Сергій Арбузов, і керівники силових відомств всі опинилися в Москві.

Важливо! Тобто це була звичайнісінька російська агентура, яка повністю контролювала всю ситуацію в країні. Ба більше, міністрами оборони України тоді були російські громадяни, які працювали над демонтажем ЗСУ. Таким чином готували ситуацію до того, щоб, коли почнеться процес окупації України, він пройшов без великих проблем і втрат для окупаційної армії.

Путін не пробачить власних помилок

І тоді, 2014 року, коли Володимир Путін відав наказ своїм диверсантам і збройним силам, Україну врятував саме український народ. Саме волонтерський рух створив час, за який українська армія змогла перегрупуватися, дати відсіч окупанту і звільнити дві третини вже захопленої ним території.

Очевидно, що Путін врахував ці уроки і зараз діятиме інакше. Я тут пропоную не готуватися до війни минулих часів, однак пам'ятати, якими були минулі війни і якими були нелюдські підходи і Кремля, і тих, кого завжди підтримував Кремль.

Криваві уроки

Згадати про етнічні чищення на території Абхазії та Південної Осетії. Останнє таке етнічне чищення відбулося під час останньої грузинсько-російської війни. Тоді також небагато хто вірив, що мешканці грузинських сіл Південної Осетії будуть просто вигнані з рідних домівок саме зусиллями російської армії та підтримуваних нею військових загонів Південної Осетії. Але ж це відбулося.

Варто згадати також, як відбувалася війна на теренах колишньої Югославії. Адже цілком очевидно, що у Москві з симпатією та розумінням ставляться до досвіду бєлградського диктатора Слободана Мілошевича та його поплічників – бандитів Радована Караджича і Ратко Младіча.

Це теж була облога міст. Згадайте, будь ласка, про облогу Сараєва так званою "Югославською народною армією". Так, це була зграя злочинців. Але це була армія. Вона обстрілювала столицю Боснії та Герцеговини, вона вимагала від мешканців Сараєва капітулювати перед Мілошевичем.

І тоді ж створювалися концентраційні табори для тих, хто не хотів капітулювати перед шовіністичною зграєю. І тоді робилося все можливе, щоб на провідні ролі в республіках колишньої Югославії, тобто на тих територіях, які контролювалися "Югославською народною армією", виходили колабораціоністи, які були готові виконувати всі вказівки Бєлграда.

Теперішнє України – розплата за легковажність

До речі, варто нагадати, що тоді українська суспільна думка навіть не усвідомлювала всієї небезпеки того, що відбувається у колишній Югославії.

Зверніть увагу! Коли НАТО врешті-решт почало операцію, метою якої було зупинити геноцид косоварів і фактично створити умови для повалення диктаторського режиму Слободана Мілошевича, в Україні більшість людей підтримувала саме Росію й Сербію, а не Північноатлантичний союз.

І от тепер ми з вами спокутуємо всі помилки тих, хто з 1991 по 2014 рік не міг усвідомити, що готуватися потрібно не до порозуміння з Москвою, а до війни з Росією. Що треба консолідувати зусилля для того, щоб потрапити до Північноатлантичного союзу в той час, коли Росія не була настільки агресивною, щоб протидіяти цим нашим спробам.

Так, наші сусіди розуміли з 1991 року, що у них є вікно можливостей. І під час цього недовгого часу вони можуть сховатися за ядерною парасолькою Північноатлантичного союзу, зробити неможливим напад російських збройних сил на свої території.

Це зрозуміли в Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії. І тепер уряди цих країн можуть займати різні позиції. Хтось – гостру, антиросійську, антипутінську. Хтось намагається дружити з Путіним, як прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Але всіх цих політиків і всі ці народи об'єднує одне – вони не побоюються Росію, бо знають, що НАТО їх захистить.

Актуальна тема Чи зможе Росія захопити Київ за три доби

Існування України – досі під загрозою

Ми свій час згаяли. Це треба сказати абсолютно чітко. І саме тому треба сказати абсолютно чітко, що питання української державності не є досі вирішеним. Що Росія буде робити усе можливе, щоб здійснити оцю мрію Володимира Путіна, про яку мовиться у часописі Bildt і яка є цілком очевидною для кожного, хто знайомий з російськими політичними планами.

І я про цю ідею кажу останнє десятиріччя – Путін бажає створити союзну державу Росії, Білорусі, України і можливо частини Казахстану. В цій союзній державі не буде ніякої Білорусі й України. Білоруські та українські області увійдуть до складу РФ областями, українська й білоруська мови зникнуть, як і українська та білоруська культури. Українці й білоруси будуть проголошені росіянами. Ті, хто з цим не погоджується, будуть або вичавлені з території цих країн, або знищені й залякані.

Тобто це буде абсолютно очевидний ренесанс більшовицького експерименту початку ХХ сторіччя з однією маленькою поправкою: більшовики змушені були погодитися з тим, що українці й білоруси існують. А Путін повертається до досвіду Російської імперії, в якій вважалося, що таких народів немає в природі.

Головна мета Путіна – знищення України та українства / Фото Getty Images

І таким чином він буде боротися не просто за територіальний контроль над Україною й Білоруссю, але й за знищення самого розуміння того, що українці й білоруси є іншими, ніж росіяни, народами.

Страху не має бути місця

І про це треба пам'ятати, коли ми обговорюємо навіть найжовтіші плани, які з'являються на сторінках західної преси. Повірте, у Москві саме так і думають. І якщо вийде діяти силовим шляхом, саме так і будуть діяти. Будуть колабораціоністи, буде облога великих міст, будуть концтабори – все це буде.

І тому наша найголовніша задача – зупинити російського агресора до того часу, як він почав діяти силою. Зупинити за допомогою Заходу, цивілізованого світу, за допомогою таких санкцій, які знищать російську економіку і державність. Ось про що треба думати, а не лякатися того, що задумав Путін.

Не забувайте! Збройні сили України готові протистояти агресії Кремля та захищати нашу землю. До того ж міжнародні партнери підтримують суверенітет, територіальну цілісність України та готові вводити проти Росії нові посилені санкції.