Всі знають історії про собак, які, відчуваючи обстріли, подавали знаки нашим військовим. І так рятували їх, змушуючи ховатися в окопах. Коти вже теж вибороли собі звання "друг людини". Тваринки – це своєрідна армія. Її бійці виконують роль спостерігачів, терапевтів, лікарів.
Покинуті у зоні АТО пухнасті клубочки здатні впливати на психологічний стан українських бійців. Спочатку вони дуже сильно страждають, від того, що їхні власники втікають, залишивши їх у розбитих будинках. А потім, відчуваючи людей, приходять до блокпостів і окопів. Військові розповідають – де б вони не з’явилися, обов’язково прийдуть коти чи собаки. Хлопцям стає шкода тварин, спочатку вони їх підгодовують, потім приручають. Декому щастить, і їх забирають з собою. Іноді навіть привозять на мирну територію, додому.
"Їдять те, що й ми, дякуючи волонтерам", – говорять українські бійці. І називають "притулком відкритого типу" покинуті людьми села, де залишилися єдині господарі – коти і собаки.
Ще, розповідають хлопці, деяких собак їм доводилося знімати з ланцюгів. "То, рідко було, напевно люди в паніці тікали. А з котами, до речі, простіше", – кажуть бійці.
Коти і менші, і пруткіші за собак. До того ж, їх не тримають на прив’язі. Але і одні, і інші справляються відмінно з роботою терапевтів. І навіть не підозрюють про свою важливість для українських бійців. Солдати, які скучили за домашнім теплом і піклуванням, втомлені військовими діями, отримують від пухнастих ласку і спокій. Коти ще й ловлять мишей і пацюків, яких багато у степових укріпленнях. До того ж, як і коти, так і собаки, є прекрасним військовими компаньйонами, здатними подавати застережливі знаки. Саме так тваринки підтримують українську армію. Вони піднімають настрій солдатам і створюють позитивну (якщо так її можна назвати) атмосферу у зоні бойових дій.
