Почнемо спочатку. Зародилося місто 1931 року. Розвідавши величезні поклади руди, Кремль наказав будувати тут потужний завод. Буквально посеред поля.
У липні сюди приїжджають перші трактори, вантажні машини з вугіллям і лісом, аби в рекорді терміни звести бараки. А вже за місяць тут 8 тисяч робочих з Харкова і навколишніх сіл, і ще тисяча в'язнів, яких перекинули з будівництва Бєломорканалу. Темпи московських п'ятирічок вимагали неможливого – завод за 550 днів, 4 доменні печі – за 17 місяців.
Звісно, плани нереальні – першу піч насправді запустили через три роки, а от першого директора, який з нуля організував будівництво заводу, бараків, соцмістечка і перших гуртожитків розстріляли за наказом Сталіна.
Уже за декілька років німці, які окупують ці території, не зможуть стримати свого захвату від масштабів виробництва.
Далі криворіжсталь тільки нарощувала темпи. У 1972 про українського гіганта говорила вся Європа. Тут відкрили 9 доменну піч – на той час – найбільшу у світі. За один рік вона видобувала 4 мільйони тонн чавуну. Зараз піч найпотужніша у Європі.
У наші дні Криворіжсталь змінила назву і власника. Але не змінила темпів виробництва. Всього за одну добу на цьому підприємстві виплавляють 20 тисяч тонн сталі. А це як півтори Ейфелової вежі.
Не менше вражають і кар'єри Кривого рогу. До прикладу, Глеєватський залізорудний кар'єр – один із найбільших в Україні. Він простягається на чотири кілометри і займає площу понад 500 гектарів.
Або ж найглибший Первомайський – це 460 метрів. Руду добувають шляхом підривання порід. А потім величезними машинами вантажать у вагони. Так, залізничні колії тут прокладені одразу в кар'єрі й ведуть прямісінько на завод.