Втім, незалежно від причини протесту, життя активістів на площі завжди було напрочуд організованим.
" В першу ніч ми принесли чотири стола. І чотири стільця дерев'яних. Написали на них «Кухня», «Охорона», «Волонтери» і «Агітація». І сиділи. Потім хтось приніс перший термос, потім перші чашки. Навколо кухні почала виникати самоорганізація. На другий день з’явилися всі інші служби. Зараз це самоорганізована, ефективно працююча структура до якої вже сотні людей доєдналися", - координатор Євромайдану Єгор Соболєв.
Тут, хто готовий брати на себе відповідальність, стає лідером. Поточні рішення ухвалюють координатори акції, а стратегічні – оргкомітет, у якому до 15 членів. А от нАстроями мітингувальників керує «людина з мікрофоном».
"Зазвичай майданом керує мікрофон. Тобто той, хто керує озвучкою – він таки фактично керує майданом. // Тут зараз майже 7 хвилин не працювала озвучка – і це вже певний конфлікт. А вчора в нас була знову там з іншої причини сіли батарейки в мікрофоні. І ми на пів-години залишилися без мікрофону. І це було як раз під час коли нам треба було дуже швидко координувати свої дії. Ми мусили бігати, але дуже швидко вийшли з ситуації, знайшли автономну озвучку, і змогли як би продовжити свою", - координатор Євромайдану Едуард Курганський.
" Наша основна біда – це велика кількість їжі, речей теплих і просто різних цінностей, які нам приносять. І ми просто не маємо місця, де це складати. В нас щовечора десь в 3 чи в 4 рази більше пропозицій квартир, ніж попиту на них. До нас приїжджають бізнесмени, кажуть: що треба скажіть ми все організуємо. Якщо ми зараз тут би літак забажали, нам би привезли літак. Не маємо місця, де складати їжу та теплі речі", - координатор Євромайдану Єгор Соболєв.
Заможні політики та підприємці підтримують активістів матеріально. Часто прагнуть це робити анонімно.
"Бізнес дає обладнання, котре забезпечує живлення електроенергією, забезпечує звук, забезпечує нагрів, приготування води, напоїв, їжі, складування матеріалів. Тобто всі ці речі котрі пов’язані саме з матеріальною стороною функціонування бізнес фактично нам забезпечує. І ми майже ні за що не платим, якщо тільки нам не потрібно щось швидко купляти”, - член оргкомітету Євромайдану, активіст Ігор Луценко.
“Вже кілька ресторанів дали заявки, і зранку привозять безкоштовно пайки для людей, які тут стоять”, - комендант партійного Євромайдану Андрій Парубій.
До прозорої скрині на Майдані небайдужі кидають і свою грошову лепту на підтримку активістів. У перші дні вдалося зібрати майже 10 тисяч гривень. Тепер суми пожертв зросли.
"Ми витрачаємо в день приблизно тисяч 5-10. Плюс одноразові гроші на агітацію. Там 100 тисяч листівок замовити – 8 тисяч гривень. Тобто насправді це копійки. Тому що тут всі – безкоштовно, більшість їжі тут дарується, більшість обладнання тут безкоштовно дається. Нема за що платити", - координатор Євромайдану - Єгор Соболєв.
"Хліб дуже швидко розходиться. Мене ж як питаються: що взяти? То ми говорим: або якісь ємкості для гарячої води. Вона просто дуже швидко закінчується, а нам за цілий день не змогли провести електрики. Немає можливості нагріти воду. Тобто нам можуть дати кип яток, але він вистигне. Відповідно, якихось великих термосів бракує, хліб закінчується дуже швидко. І на це витрачаються ці коштЯ не тримала такої кількості грошей у своїх руках. На зібрані кошти друкують листівки та купують бензин для генератора, що живить динаміки. Витрати партійного Євро-Майдану, який донедавна розміщувався на Європейській площі були більшими.Тут встановили монітори, сцену для політиків та співаків", - волонтерка зі Львова Христина Кривдик.
Андрій Парубій
"Встановлення такої сцени, чисто самого конструктивну сцени коштує до 20 тис. гривень. Це повністю з доставкою, з персоналом. Але ми не знаємо, як працюють на даному об’єкті, тому що ми знаємо, що деяке обладнання в будь-якому разі воно давалося безкоштовно. Сцена коштує чисто за обладнання, паливо для генераторів та доставку – це приблизно десь 1000 грн. в день. Обслуговування такої сцени коштує 1000 грн. в день”. - комерційний директор компанії АBPG Тарас Мусієнко.
"Вилка по ценам, может варироватся от 5 тысяч долларов до сорока. Это практически все под ключ, я думаю за исключением экрана, потому, что один стандартний екран, размером у билборд он стоит примерно 2-3 тысячи долларов в сутки", - співвласник PR-агенції Юрій Гулевич.
Оскільки протест міцно увійшов у побут українців, на сайті приватних безкоштовних оголошень Slando почали продавати "Набори для мітингувальників". Тут є термос, сумка-холодильник, парасолька, дощовик, спальний мішок. Додається "пам'ятка мітингувальника" - із законами і статтями в разі конфліктів із правоохоронними органами. Такий набір коштує від 400 (чотирьохсот) до 1000 гривень. Маску "анонімус" пропонують у подарунок.
Цьогорічним активістам допомагає досвід попередників, учасників протестів на головній площі країни в попередні роки. Першою була Революція на граніті 1990 року. Тоді понад сто студентів оголосили голодування на Майдані, який до їхнього вчинку носив ім`я Жовтневої революції. Ентузіасти вимагали відставки голови уряду та непідписання нового договору з республіками СРСР. В Україні з’явилася така форма протесту, як наметове містечко.
"Ми готували акцію перед тим півроку. Фактично підпільно. І за півроку було завдання: накопичити спальники і намети. Дивилися перед тим по студентських акціях в Тяньаньмені. І там розкладачки були. Білі пов’язки – це взагалі з історії досвід китайських революцій. Так звані окупаційні страйки–захоплення університетів – це до нас долунали чутки з Польщі, коли студенти захоплюють університети", - лідер акції студентського голодування "Революція на граніті" (1990) Олесь Доній.
" Студенти в 90-му році вивчали досвід і взяли досвід скажімо тих наметових містечок, які перед тим були в Албанії, в Болгарії. Але для України саме наметове містечко стало традиційним", - учасник акції студентського голодування "Революція на граніті" (1990) Володимир Чемерис.
Тоді влада виконала частину вимог студентів-голодувальників. Прикладом іншого успішного Майдану стала Помаранчева революція, яка не дала обрати главу держави шляхом фальсифікацій.
" Той великий Майдан 2004 року насправді готувався два роки. На від міну від наприклад цієї акції, яка готувалася не більше як два тижні. Ми чітко і ясно знали: скільки людей з якої точки зору (обмовка) з якої точки країни в Київ ми можемо перемістити і коли.Помаранчевий майдан коштував десятки мільйонів доларів і на початку це були гроші бізнесу, який підтримував Нашу Україну.А під час Майдану це вже були величезна кількість бізнесменів великих і малих, які давали гроші безпосередньо на Майдані", - польовий командир Помаранчевої революції (2004) Тарас Стецьків .
Втім, не всі Майдани планувалися заздалегідь. Акція «Україна без Кучми» 2000-2001 років об'єднала опозицію проти президента Леоніда Кучми, звинуваченого у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Наметове містечко протестувальників, яке виникло після "касетного скандалу", до розгону міліцією проіснувало декілька місяців.
"Якщо брати саме функціонування наметового містечка, то мабуть, відсотків на 70 це забезпечувалось пожертвами. Те що нам не вистачало, це перекривали кошти тих партій і рухів, які брали участь в цій акції. На організацію мітингів там безперечно більшість коштів виділяли партії і організації ", - комендант наметового містечка акції "Україна без Кучми" (2000-2001) Євген Філіндаш.
Розгромили правоохоронці і наметове містечко підприємців, які вийшли на Майдан проти нового Податкового кодексу в 2010 році. Один з лідерів Податкового майдану Оксана ПрОдан свідчить, що тоді підприємці набули досвіду координації, який вони використовують сьогодні на Євро-Майдані.
" Союз ювелірів оплачував туалети. Профсоюз таксистів забезпечував сцену. Там ще одна організація робила озвучку. У нас був такий виключно бартер підприємницький, коли нам безкоштовно друкували ну як вклад в це все. Були підприємці, які готували їсти, були підприємці, які возили цю їжу від одних до інших. Були підприємці, які приносили чай і каву. Нас ніхто не показував по телебаченню. Зараз це э", - лідер Податкового майдану (2010) Оксана Продан.
Останнім стихійним Майданом був Мовний. Українці вийшли протестувати одразу після ухвалення закону, який розширив застосування російської мови. Опозиціонери, які спочатку обіцяли боротися, невдовзі залишили активістів-голодувальників біля Українського дому.
"Відчуття боротьби за українську мову не притаманне значній кількості навіть патріотично налаштованих українців. Не всі вважають, що за неї варто боротися демонстраціями і мітингами. Не була готовність виходити саме за українську мову, що, як на мене прикро", - учасник протестів проти русифікації Олесь Доній.
Шостий протестний Майдан за задумом влади міг не відбутися, зокрема, через встановлення новорічної ялинки. Яку, до слова, до 2011 року монтували виключно в грудні. Втім, активісти легко реагують на виклики часу: влада заборонила встановлювати намети та збиратися?. Євро- Майдан став мобільним.
"Створюючи цей майдан, ми навіть говорили про можливість розійтись в момент і знову зібратися в іншому місці. Тобто ми говорили про мобільний майдан. І взагалі можливо відмінність цього майдану: один Майдан – багато майданчиків. Да. От як ми бачимо по різним містам і навіть в цьому місті. Тобто ми є набагато мобільнішими", - координатор Євромайдану Едуард Курганський.
Людей доброї волі, які прийшли висловити незгоду з діями уряду, намагаються використати як політики, так і комерсанти. Але якщо активісти й отримують дивіденди в загальній касі, то хіба що у вигляді щирої підтримки сотень українців.