Працівники одеського суду проти відеонагляду
А от працівникам Київського райсуду Одеси такий відеонагляд начальства не до вподоби. Суддя Сергій Рева взявся позиватися проти голови суду Сергія Чванкіна.
Незаконне стеження, прослуховування. Якщо б це було зроблено з метою безпеки суддів і Територіальною судовою адміністрацією, не було б ніяких заперечень. Однак, це зробив особисто голова суду, як він каже, за свої кошти, вивів відеоспостереження до себе у кабінет, і замість того, аби працювати, він спостерігає за суддями та працівниками суду,
– пояснює суддя Київського райсуду Одеси Сергій Рева.
Поспілкуватися із головою Київського райсуду впродовж минулого тижня журналістам не вдалося. Спочатку у суді повідомили – Сергій Чванкін дуже зайнятий, відтак – нібито пішов у відпустку.
Порушення права на приватність. Так називають одеську історію з камерами у суді правозахисники. І додають: те, що вони встановлені ще й біля прокурорської кімнати – кримінальна стаття.
Прослуховувати можна і вдома
Втім спостерігати та прослуховувати українців вдома таки можна. І навіть законно, але тільки за рішенням суду. З такими клопотаннями до представників Феміди регулярно звертаються правоохоронці.
Статистика попередніх років, 2011, 2010, свідчить, що у 95 % випадках суди дають згоду на таке спостереження, на зняття інформації, часто суди у таких ситуаціях не вникають у суть справи – про що йдеться, у чому підозрюється особа. З якою метою її прослуховувати. І цим користуються певні особи,
– зазначає правозахисник В'ячеслав Якубенко.
Однак, якщо отримання дозволу на прослуховування українців законотворці передбачили, то процедури знищення зібраної приватної інформації немає. Себто, якщо після суду ту чи іншу особу виправдали, компромат у силовиків на неї всеодно залишається. А от прості українці, навіть не працюючи у міліції чи СБУ, накопати "цікавого" можуть і на своїх сусідів. Варто лише "правильно" обладнати своє житло. Експерти розповідають, нині на ринку – систем безпеки із відеоспостереженням хоч греблю гати.
Відеонаглядом свої помешкання обладнують заможні українці, які мешкають у приватному секторі. Обирають здебільшого цифрові камери.
На виборах на камери не поскупилися
А поки навіть заможні українці на свою відеобезпеку витрачають максимум 300-400 доларів, держава на минулорічних парламентських виборах на камери не поскупилася. На те, аби обладнати 34 тисячі виборчих дільниць, і таким чином нібито спостерігати за прозорістю вибору українців, заплатили майже мільярд гривень. Один набір відеостереження коштував Україні більше 7 тисяч гривень. За розпорядженням Центральної виборчої комісії всі камери мали передати на баланс органів місцевого самоврядування.
Одначе навіть затяті супротивники відеонагляду визнають: подекуди, камери стають у нагоді. Особливо, коли йдеться про розкриття кримінальних злочинів. Зйомка у громадських місцях, зокрема, допомогла ідентифікувати обличчя "караванського стрільця" – Ярослава Мазурка. Так само як і розгледіти вбивцю мера Симеїзу.
Втім якщо власна пильність побачити камеру на вулиці чи у туалеті допоможе, то розгледіти, до прикладу, у звичайній ручці механізм відеозапису до снаги лише експертам. А купити в Україні такі спецзасоби не важко. Інтернет майорить оголошеннями на кшталат "ручка-камера. Не дорого". Ціни на такий товар коливаються від двох сотень до кількох тисяч гривень.