Змінили один диктаторський режим на інший: чим закінчилась кривава Кубинська революція

Внаслідок опозиційного руху повалили диктаторський режим Фульхенсіо Батисти. Водночас новий уряд очолив революціонер Фідель Кастро.

Цікаво Перше успішне клонування: чому стан вівці Доллі став критичним

Захоплення влади Фульхенсіо Батистою

Острівна республіка в акваторії Карибського моря до революції майже повністю залежала від інвестицій з боку Сполучених Штатів Америки.

Довідка. Понад 60% усіх експортованих кубинських товарів були зосереджені на американський ринок.

Економіка держави поповнювалася передусім з виробництва цукру та тютюну. Майже половину цієї промисловості контролювали монополії США. Також штатам належав значний відсоток прибутку від кубинських:

• електроенергетики;
• нафтопереробної і добувної промисловості;
• туристичного бізнесу.

Окрім того, на Кубі розташовувалася військово-морська база США. Попри доволі непогане економічне становище Куби, основна маса населення проживала на острові поза межею бідності, що, безумовно, пригнічувало загальний настрій жителів.

У 1952 році владу на острові захопив політичний і військовий діяч Фульхенсіо Батиста, який вже очолював державу на початку 40-х років. Проте цього разу він не збирався нікому поступатися своїм місцем і запровадив фактично диктаторський режим. За його правління у країні:

• скасували конституцію;
• заборонили багато політичних партій;
• відбувалися масові репресії;
• арешти противників режиму;
• викрадення;
• замовні вбивства. Такі події тільки посилювали невдоволення жителів, яке врешті вилилося в масові протести.

Фідель Кастро керував рухом проти диктатури

Рух проти диктатури очолив молодий революціонер Фідель Кастро. Разом зі своїми однодумцями він створив підпільну організацію, в межах якої проходила підготовка до збройного повстання.

Вранці 26 липня 1953 року 165 підпільників під керівництвом Кастро пішли в атаку на військову казарму "Монкада". Група сподівалася зненацька захопити казарму з іще сонними солдатами, відібрати у них зброю і таким чином здобути озброєння для подальшої боротьби.

Читайте також Всесвітня столиця розваг: Лас-Веґас за кілька десятиліть досяг шаленого успіху

Проте план виявився невдалим: напад успішно відбили, на місці загинули 6 революціонерів, ще 55 з них вбили упродовж наступних днів. У країні відбулася хвиля арештів і Фіделя Кастро з товаришами засудили на термін 15 років позбавлення волі.

Промова революціонера

У жовтні того ж року під час суду Кастро виголосив промову, яка стала основою майбутньої революційної організації під назвою "Рух 26 липня". У ній він звинуватив диктатуру в злочинах проти народу і повідомив про цілі революціонерів:

• повалити режим;
• відновити демократичні свободи;
• ліквідувати залежність Куби від іноземного капіталу.

Наприкінці промови Кастро сказав: "Ви можете мене засудити, але історія мене виправдає".

Через 2 роки кампанія солідарності з героями "Монкади" посприяла звільненню Кастро та його приятелів. Революціонер виїхав до Мексики, де продовжив планувати збройне повстання на рідному острові.

В Мексиці до нього приєднався аргентинський революціонер Ернесто Че Гевара, який невдовзі став одним з передових діячів руху опору диктаторському режиму на Кубі.

Ернесто Че Гевара / Фото з музею революціонера

Наприкінці листопада 1956 року Фідель Кастро за підтримки 82 товаришів вирушив на яхті "Гранма", яка призначалася всього для дев'ятьох осіб, у бік Куби. Висадку на острові запланували через 5 днів.

Хто став очільниками революції

Саме цього дня в кубинській провінції Орьєнте керівник "Руху 26 липня" мав підняти повстання, яке б надалі підтримала група на чолі з Фіделем. Але яхта прибула із запізненням, на той час режим Батисти вже встиг придушити протест. Революціонерам довелося непомітно пробиратися до таємного місця зустрічі членів організації. Туди вдалося дістатися лише 22 революціонерам, серед яких були:

• брати Фідель і Рауль Кастро;
• Ернесто Че Гевара;
• Раміро Вальдес;
• Хуан Боске. Саме ці люди стали очільниками кубинської революції.

З цього часу партизанський загін Кастро періодично здійснював напади на військові підрозділи і накопичував збройні запаси. Популярність революціонерів серед населення зростала, тож люди все більше намагалися їм допомагати.

У березні 1957 року в Гавані відбулася спроба захоплення президентського палацу та фізичного знищення Батисти. Тоді чинному президенту вдалося сховатися в таємному підвальному приміщенні, а 50 учасників нападу вбили на місці.

Зверніть увагу "Три богатирі" насправді були українцями: як вони змінили прописку на російську

Водночас ще одній групі недавно створеного на Кубі "Революційного директорату" вдалося захопити радіостанцію. Майже всі вони загинули під час сутичок із поліцією, проте встигли передати в ефірі заклик до повстання.

Прапор руху "26 липня" / Фото з Вікіпедії

Революційний рух на території острова невпинно ширився. На початку вересня 1957 року в Сьєнфуегосі повстав гарнізон військово-морської бази. Бунтарі захопили місто, озброїли населення й разом з ним стали на оборону проти урядових сил.

Комуністи доєднались до боротьби повстанців

Упродовж всього наступного року Кастро формував партизанські колони, які здійснювали наступи в різних провінціях острова. Такі події в державі не залишили байдужими комуністів, які на початку 1958 року визнали армію, яку очолював Фідель, основною силою революції.

Комуністи активно доєдналися до боротьби повстанців і навіть організували власний загін. Попри те, що повстанські загони значно поступалися чисельністю урядовим, їм щораз вдавалося здобувати перемогу і завдавати великих втрат супротивнику.

Армія Батисти поступово розвалювалася. Невдовзі на Кубі вже були присутні радянські війська, які вболівали за становлення на острові комуністичного режиму.

Фідель Кастро / Фото з бібліотеки Конгресу США

США своєю чергою припинили воєнну допомогу Батисті й засудили численні порушення ним прав людини. Тож, залишившись сам на сам з опором, у ніч на 1 січня 1959 року Батиста був змушений втікати з Куби.

Новий уряд і повернення до диктатури

Вже вранці в Гавані сформувалася військова хунта, яка спробувала захопити владу. Проте повстанці швидко витіснили її з міста і в країні розпочався загальний політичний страйк.

На острові стала з'являтися велика кількість угруповань і організацій, які претендували на свою частку влади. Відбувалися масові самовільні захоплення приміщень.

Революційний уряд Кастро

Фідель Кастро 4 січня 1959 року виступив з промовою у місті Камагуей. Він закликав народ припинити загальний страйк і оголосив про перемогу революції. Через декілька днів Кастро знову виголосив промову, цього разу – у столиці, а вже наступного місяця він сформував революційний уряд.

У липні того ж року президентом країни став Освальдо Торрадо, який очолював країну до 1976 року. Водночас Фіделя Кастро призначили прем'єр-міністром.

Новий уряд приступив до здійснення соціально-економічних реформ. Наступного року провели націоналізацію компаній і банків, які належали американським монополіям. Відносини із США почали загострюватися, а на Кубі поступово почав встановлюватися комуністичний режим.

Фідель Кастра і Че Гевара / Фото з музею Че Гевари

Вже у квітні 1962 року Кастро особисто оголосив кубинську революцію "соціалістичною" і всіма способами сприяв зближенню держави з Радянським Союзом. Такий курс підтримували далеко не всі кубинці. Після приходу до влади Кастро з острова до США емігрували понад мільйон громадян.

Читайте також Не народність, а професія: розвінчуємо популярні міфи про вікінгів

Режим Фіделя Кастро ухвалив ту ж диктаторську форму, що й колишнього очільника Куби. Попри те, що за його правління не було публіковано жодних даних щодо кількості вбитих противників режиму, дослідники стверджують, що їхня чисельність значно більша, аніж в кривавого диктатора Батисти.