Інцидент трапився з керівницею департаменту зв'язків з громадськістю компанії "Епіцентр К" Юлією Чудновець. За словами жінки, почалося все з того, що вона ледве не впала на вході, де було дуже слизько.

Дивіться також Старовинні парфумні флакони заможних людей: у Києві відкрили унікальну виставку

Її ж подруга на ногах не втрималася, тому впала, зламавши три передніх зуби.

Робили зауваження дитині, яка втомилася

  • Чудновець стверджує, що працівники Mirali на зауваження про мокру й слизьку підлогу лише подякували за зворотню реакцію, навіть не запропонувавши якусь страву в якості компенсації.
  • Крім того, киянка розкритикувала сервіс у закладі, де навіть не можна замовити каву – її треба купувати у сусідній кав'ярні.
  • Коли ж донька жінки втомилася та лягла на двох стільцях, їй почала робити зауваження офіціантка, мовляв, дитина має сидіти лише на одному.
  • Працівникця закладу змусила дитину сісти рівно, чим довела її до сліз.


І навіть після цього я не планувала писати негативний відгук. Але сьогодні нам зателефонували із ресторану запросити на вечерю. "Це вибачення?", – запитала я. "Яке вибачення? Ні! Просто ви були у нас нещодавно і ми хочемо запросити вас ще раз!",
– написала Чудновець.

Надіслали фото з камери

Вже після публікації відгуку жінці знову зателефонували з ресторану з вибаченнями. Втім, замість традиційного підходу до клієнтів жінку почали звинувачувати у тому, що її дитина закинула ноги на стілець та навіть надіслали відповідну фотографію з камери відеонагляду.

Повний допис Юлії Чудновець у фейсбуці:

UPD: Дзвонили з ресторану. Вибачилися і додали, що моя мала не мала закидати ноги на стілець. Ще й фотку з камери надіслали, як вона лежить. Ржу) Нагадую, пост був про слизьку підлогу. Три зламаних зуби та дитина в сльозах. Так ми сходили в ресторан з претензією на високу кухню Mirali Restaurant.

Друзі, ну ви ж мене знаєте, я завжди на позитиві й щоб мене вибісити треба постаратися… у Mirali дуже постаралися…

Промовчу про інтер’єр закладу, який більш схожий на кафе ОККО по одеській трасі. Лофт, сучасність, мінімалізм, все знаю…та не тоді, коли блюдо коштує 400 – 500 грн. Але інтер'єр в цій історії не головне, головна роль тут у слизької підлоги.

На вулиці в цей день було мокро, тож ще на вході я зробила красивий балетний елемент на підборах, втримавшись на ногах лише схопившись за руку малої. "Мама, я рада, що ти втрималася, але у мене аж пальчики хруснули".

Потім я повторила своє танцювальне па ще раз. А подружка вирішила "гульнути по повній" та впала зламавши три передніх зуби. "Нам дуже важлива ваша зворотна реакція, дякуємо, що сказали", - відповіли нам у закладі. Я офігєла. А, до речі навіть десерт, як компенсацію не запропонували.

Кухня авторська, тому як у фільмі "Про що говорять чоловіки" – блюдо маленьке, щоб оцінити, що "діфлопе у світі дуже мало". Якщо хочете капучінко – пліз. Підіймайте попу та за стінку в сусідню кав’ярню. Хоч заклади в одному приміщенні та мають одних власників каву в ресторан вам не принесуть. Бо кава тільки в кав’ярні. Ну логічно, блін, навіть не заперечиш.

І вішенька на тортику. Моя Аля втомилася та зсунула два стільці, щоб лягти. Підійшла офіціантка та попросила, аби я посадила дитину на одному стільці. І тут я нагадаю про інтер'єр а-ля ОККО (хоча ОККО я люблю). Я відповіла, що вона так лежала у найкращих ресторанах світу, де їй приносили подушку та плед і жодного разу не просили сісти рівно, бо вона дитина. На це офіціантка вирішила поговорити напряму з малою. Аля сіла рівно. А коли пішла офіціантка розплакалася.

І навіть після цього я не планувала писати негативний відгук. Але сьогодні нам зателефонували із ресторану запросити на вечерю. "Це вибачення?", – запитала я. "Яке вибачення? Ні! Просто ви були у нас нещодавно і ми хочемо запросити вас ще раз!".
PS.
І насправді я зробила послугу ресторану цим постом. Грошей не вимагаю. У них є час перекласти плитку, поки ще хтось не вбився. Бо у нашій "Плитці" мені вже пояснили, що для хореки є спеціальні вимоги для покриття на підлозі. І якби на нашому місці був адвокат це закінчилося б позовом, а не постом.