У 30-х роках об’єкт, який складався з 85-кілометрового комплексу з бетону та металу, протитанкових ровів та міних полів, на Заході назвали "Лінією Сталіна".
Читайте також: Згадати Все: Далекобійники на рейсі
У Радянському Союзі він був відомий під кодовою назвою "УР №1" або Перший Київський укріплений район. Проте на початку 20-х років більшовикам такий проект був не до снаги. До нього повернулися лише 1928 року. І не через амбіції тоталітарного режиму, це був банальний страх перед сусідніми державами, які, ніби, тільки й готувалися до війни з Радянським Союзом.
Київський укріпрайон був лише першою ластівкою так званої "Лінії Сталіна". Насправді, відгороджуватися від західного світу Радянський Союз почав ще у 20-х роках. І через п'ять років лінія Укріпрайонів розтягнулася майже на 2 тисячі кілометрів. Захисними спорудами була всипана смуга від Карельського перешийка до берегів Чорного моря.
Ці об'єкти були засекречені. Вони були оточені парканом, людей туди не допускали. Стояли вартові – тобто роботи були засекречені,
– сказав історик Андрій Швачко.
Не менш секретним було будівництво залізничних шляхів, що теж назвали на честь вождя. Так зване, "метро Сталіна" мало з’єднати два береги Дніпра під руслом річки, його почали рити наприкінці 30-х років.
Кесон Сталінського метро у Києві
Підземне сполучення між берегами повинно було розв'язати проблеми постачання зброї та провізії під час оборони Києва – і це задовго до Другої Світової. Проте Сталінське метро могло прислужити військам не лише для оборони, а й для наступу.
Ці тунелі потрібні були для секретного переміщення військ, але в районі Києва. Далі вони в нічному режимі повинні були пересуватися в бік західного кордону,
– зазначив історик Андрій Швачко.
Однак, тунелі так і не добудували. На заваді стали гітлерівські війська, які у 1941 році підійшли до Києва. І армію нацистів зустрів Перший Укріпрайон.
Київ у 1941 році
По Радянському Союзу будували багато об’єктів, які б мали не цікавити звичайних громадян. Від номенклатурних бомбосховищ до підземних баз для ремонту підводних човнів. Мова йде про "Об’єкт №825" у Балаклавській бухті.
"Об’єкт №825" у Балаклавській бухті
Те, що не добудували до війни, швидкими темпами зводили після, навіть покинуте Сталінське метро отримало нове життя.
Метрополітен – це продовження сталінських тунелів. Війна показала, що метро дуже важливий об'єкт для цивільної оборони,
– сказав києвознавець Валерій Лисенко.
У розпал холодної війни під Києвом активно будували командні центри, центри протиповітряної оборони, схови партійних верхів. Деякі мали виходи у метро.
Пролетаріату, зрозуміло, туди вхід був суворо заборонений. Їх зводили тихо, працювали у три зміни. Землю вивозили за місто вночі. Як, наприклад, будуючи укриття неподалік станції метро Арсенальна та заводу Арсенал. Теж, до речі, засекреченого, як і більшість заводів у Радянському Союзі.
Більше – дивіться у програмі.