Це відродження підривного потенціалу поп-музики – в її первинному давно забутому значенні – як зброя масової емансипації.
Переповідати зміст відео чи слова пісні не варто. Там все максимально просто і по-своєму беззмістовно. На екрані мелькають досить вільно пов’язані між собою образи у супроводі ненав’язливих фраз типу «не хочу тебе цілувати, просто пали цигарки» чи «вона не надломлена, вона просто дитина». А от які саме образи використані в кліпі – це вже важливо.
Взагалі, Lady Gaga, в принципі, повністю складається з образів. Як каже сама співачка – «Я – це те, що я ношу на собі». Не даремно, її останні кліпи тривають набагато довше ніж пісня в основі. Якраз у відео Lady Gaga виражає свою сутність як поп-зірки. Аби передати все змістовне навантаження своїх пісень виконавиці бракує стандартних чотирьох хвилин звучання композиції. Їй потрібен формат чи то короткометражного фільму, чи то відео-арту. В цьому сенсі Lady Gaga перебуває на передньому краї капіталістичних технологій. Адже, сьогодні, як вважається, головним є продукування образів, а головна індустрія – не фабрики і заводи – а кіностудії.
Отже, якщо ще рік тому, Lady Gaga просто ефектно розважала та веселила публіку, тепер вона намагається перейняти естафету у таких поп-іконоборців минулого як Мадонна, Майкл Джексон чи Елвіс Преслі. Всі вони свого часу вважалися «поганими хлопцями/дівчатами», які перевертають суспільні норми з ніг на голову. Сміливо кидаючи виклик застарілим життєвим уявленням та стереотипам, ці поп-зірки сіяли непокору в головах своїх фанів і, таким чином, змінювали увесь світ. В цьому і полягала їхня сутність як поп-кумирів – привносити щось нове чи, точніше, озвучувати щось, що вже існує, але ще не має достатньо голосу. Висловлення чогось прихованого, забороненого, але живого і робило їх справжніми кумирами, додавало їм підсвідомої харизми, нестримної сексуальності. Хороший приклад – Юра Шатунов, який вперше заспівав зі сцени про те, що мовчки хвилювало усіх підлітків Радянського Союзу.
Схоже, що Lady GaGa забажала зайняти відповідну нішу в сучасній поп-музиці. Недаремно у відеокліпі Alejandro вона у кількох кадрах з’являється стилізована під Мадонну. Крім заяложених нападок на християнство співачка вирішила поставити і на таку табуйовану тему як гомосексуалізм.
Слід визнати, що кліп Alejandro справді вражаючий та ефектний. Вдало придумані образи, ретельно продумані сцени. Але в зв’язку з цим пригадується чомусь не Елвіс Преслі, а останній фільм Саші Барона Коена – «Бруно». Головний герой з дитячою щирістю перечислює модні хобі знаменитостей – рокер Боно забрав собі СНІД, Анджеліна Джолі захопила сиріт – а от Lady Gaga – якщо продовжити логічний ряд – привласнила гомосексуалістів.
Втім, поп-музика на то і поп, щоб приховувати певні недоліки певних виконавців. Капіталістична система індустрії розваг на то і система, щоб таки досягати результату за будь-що. Гадаю, у Lady GaGa все вийде – як і в Мадонни. Адже, вже давно на музичному небосхилі не було таких енергійних та заповзятливих постатей з більш-менш хорошим смаком. До емансипації усіх сторін людської сексуальності можна ставитися по різному, але якщо за справу взялася Lady GaGa, то до віщунки можна не ходити. Незабаром світ знову зміниться, хочемо ми того чи ні. І ключові цеглини зі стіни виб’є таки «королева епатажу». Звичайно, GaGa не Елвіс, не Мадонна і не Боб Ділан. Та сьогодні таких харизматів ніхто вже не потребує. Вистачить і яскравої дотепної та ефектної картинки. Музичні критики вже використовують термін «світ після Lady GaGa». Скоро про пост-лейдігагівський світ заговорять і культурологи, соціологи та політологи.
