За умов великої війни, яку веде Росія проти України, будь-яка успішно проведена операція може змінити ситуацію на фронті не лише тактично, але й стратегічно. Причому наслідки боєзіткнення часто стають зрозумілими далеко не одразу. Наприклад, зачистка росіян із "вишок Бойка", на перший погляд, виглядала як локальна перемога у морі. Проте контроль за цими об'єктами дав змогу авіації завдавати ударів по системах ППО ворога в Криму. Після "зачищення" низки С-300, С-400 та інших зенітно-ракетних комплексів, Storm Shadow полетіли вже у штаб Чорноморського флоту. Тобто повернення платформ "Петро Годованець", "Україна", "Таврида" та "Сиваш" дало змогу Україні докорінно змінити безпекову ситуацію в Криму.

Операція з прориву фронту на напрямках Балаклія – Шевченкове – Куп'янськ, обумовила успіх всього Слобожанського контрнаступу й до вкрай швидкого звільнення практично всієї Харківської області.

Подібних моментів, які призводили до глобальних змін на фронті, або ж не давали ворогу здобути величезних успіхів, було чимало. Однією з таких сторінок в історії російсько-української війни є зачистка лісу під селом Липці підрозділами активних дій ГУР МО. Вибивання ворога з позицій зусиллями хлопців та дівчат з "Кракена, "Артану", "Іноземного легіону", "Легіону "Свобода Росії", а також бійців НГУ та ЗСУ, змусило росіян відмовитися від ідеї прориватися до Харкова й обстрілювати місто зі ствольної артилерії. Крім того, під час цієї операції росіянам довелося коригувати свої стратегічні плани, й перекидати під Липці додаткові сили, які мали б використовувати для зупинки наших військ на Курщині.

Про те, як проходила зачистка, що тривала кілька місяців, як російське командування не усвідомлювало втрат позицій, і як хлопці билися з ворогом у надлюдських умовах, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Ми поспілкувалися із представником "Легіону "Свобода Росії" із позивним "Бланш", офіцером спецпідрозділу Kraken "Мотилем", офіцером "Артану" "Хохлом" та лідером групи Ronin Team, американцем Мюреєм, що воює у складі "Іноземного легіону".

Згідно з офіційними даними, село Липці та його околиці довгий час захищали здебільшого військовослужбовці підрозділу "Хартія". Подекуди до них на підсилення приїжджали бійці ГУР, ЗСУ та інших служб. Командування росіян усвідомлювало, що вихід до цього населеного пункту є для них вкрай важливим, оскільки можливість руйнувати місто-мільйонник артилерією була б для них козирем у майбутніх переговорах. Крім того, шалені обстріли обласного центру спричинили б хвилю вимушених переселень, створили додатковий тиск на економіку та органи влади, а також призвели б до погіршення морально-психологічного стану українців.

Тож окупанти накопичували сили, аби мати змогу прорвати лінію фронту та створити умови, за яких втримати невеликий, проте вкрай важливий населений пункт, захисники України б не могли. Розуміючи це, керівництво Головного управління розвідки спланувало операцію, яка б унеможливила втілення планів ворога у життя.


Від лісу під Липцями до центру Харкова якихось 30 кілометрів / Скриншот з deepstatemap

Різні фази операції тривали з травня по жовтень 2024 року. Частина з них була умовно "тихою", коли розвідники вивчали російські позиції, збирали інформацію про їх логістику, командні пункти тощо. Згодом деякі підрозділи ГУР виконували підготовчі місії для того, щоб окупанти на початку дуже активної частини операції перебували у максимально некомфортних для себе умовах. Лише після цього почалася висадка бійців-спецпризначенців для тотальної зачистки всього ворожого у лісі.


Спецпризначенцям довелося працювати в умовах обмеженого огляду / Скриншот з відео ГУР МО

Перед прибуттям на місце операції ми зробили всю стандартну тренувальну роботу для нашого розгортання "на землі". На жаль, характер нашої роботи й те, наскільки швидко змінюється ситуація у цій війні, створюють безліч проблем на полі бою. Ми часто розуміємо, куди саме нас відправлять, проте гадки не маємо, як виглядатимуть бойові дії в тому чи іншому районі саме під час нашого прибуття, – розповів боєць "Іноземного легіону" Мюрей. – Тож ми привели хлопців у загальну готовність до бою, а в зоні операції почали залучати бійців у ролях, що не потребували безпосередньої участі у штурмових діях. Щоб вони з мінімальним ризиком для себе вивчили місцевість та зрозуміли всі ризики, з якими зіштовхнуться.

Як розповіли учасники операції, особлива складність її полягала саме в ділянці місцевості: достатньо густі насадження, що не давали змоги бачити далі, ніж на 15 – 20 метрів. Велика кількість достатньо глибоких ярів, якими доводилося просуватися при абсолютній перевазі росіян, що займали позиції на висоті, робили місію ще складнішою.

Крім того, росіяни провели в лісі достатньо довгий час, щоб "вбивчо" облаштувати свої позиції. Вони мали низку тунелів, "нір", бліндажів, окопів та інших інженерних споруд, тож розвідникам доводилося штурмувати позиції, очікуючи на смертельну небезпеку в будь-який момент у будь-якому місці. "Доповнювали" картину ворожі безпілотники, які працювали в режимі нон-стоп.

Через складний рельєф місцевості ворог не міг атакувати нас за допомогою FPV-дронів. Проте не могли застосовувати їх і ми. Скиди – інша справа. Від них буквально не було куди подітися. Над головою висіло по два-три дрони щонайменше, – згадує офіцер спецпідрозділу "Кракен" із позивним "Мотиль". – Нашою проблемою було ще й те, що мали обмежену кількість входів у ліс. Ворог про це знав, тому намагався гатити артилерією та мінами по цих ділянках. Це ускладнювало логістику, евакуацію поранених тощо.

Проте аналогічна ситуація була і в росіян. Місць, через які вони могли перекидати живу силу, боєкомплект та їжу на позиції, було не так багато. Тож спецпризначенці зосередилися на тому, щоб відрізати ворога від забезпечення. Лише після взяття критично важливих для росіян точок під вогневий контроль, штурмові групи просувалися вперед.

Наші фахівці з БпЛА постійно шукали маршрути ворога, а також цілі для артилерії. Коригували удари як нашої арти по позиціях росіян, так і роботу суміжних підрозділів. Здебільшого займалися саме цим та контрбатарейною боротьбою. Завдавали ворогу відчутних втрат, забезпечували прикриття хлопцям з "Артану" та "Кракена", які переважно й зачищали ворогів у лісі,
– відзначив командир відділення "Легіону "Свобода Росії" "Бланш".

Росіяни, які перебували на передовій позиції, як розповіли спецпризначенці ГУР МО, здебільшого не були вмотивованими солдатами. Проте більшість із них давала бій та відчайдушно чинила спротив, навіть попри той факт, що командування погано їх забезпечувало, а деякі позиції взагалі не мали зв'язку з офіцерами. Росіяни мешкали у мережі "нір", подекуди не знаючи, де перебувають сусідні дружні війська. Взаємодія між їх суміжними підрозділами була вкрай слабкою.

Подекуди й завдяки тому бійцям-розвідникам вдалося застигати ворогів зненацька.

Ми постійно виявляли слабкі точки ворожої оборони. Відрізані від постачання та можливості підходу підкріплень. Висувалися туди й захоплювали ці позиції. Про ворогів можу сказати, що вони рідко відступали: або здавалися в полон, або гинули. Мабуть, боялися так званого "обнулення". Чув, що практика розстрілу своїх на цій ділянці фронту була розповсюджена, – розповів офіцер "Артану" з позивним "Хохол".

Дивіться відео роботи бійців спецпідрозділу "Артан" під Липцями:

Проте було чимало таких, хто здавався, усвідомлюючи всю безвихідь ситуації. Хоч російське командування організувало потужну оборону лісу в плані використання особливості місцевості, наповнення позицій великою кількістю бійців, це подекуди зіграло проти них. Через дуже розгалужену мережу інженерних споруд та окопів, відповідальні за оборону на цій ділянці фронту просто не могли проконтролювати ситуацію на кожній позиції. Тож коли українські спецпризначенці почали зачистку, у штабі росіян довго не розуміли, що відбувається.


За період перебування в лісі під Липцями, росіяни облаштували мережу дуже укріплених позицій / Скриншот з відео ГУР МО

На деяких позиціях, наскільки я знаю, просто не було командирів. Російські військові могли перебувати по 6 – 7 днів без води і їжі, пити з калюж. Офіцери, які мали б контролювати ситуацію в тому чи іншому окопі, просто завчасно відійшли. Зокрема й тому більш високе керівництво не мало контролю над своїми передовими позиціями. Вони не розуміли, яку ділянку вже контролюємо ми, а яка стала "сірою зоною",
– підкреслив Мюрей.

Певний хаос у командуванні росіян призвів до суттєвого поповнення обмінного фонду. Коли відповідальні за ділянку фронту зрозуміли, що українські війська беруть під контроль певну частину лісу, вони почали відправляти підкріплення на ті позиції, які вважали своїми. Проте на той момент ці окопи вже тиждень як перебували у глибокому тилу. Тож коли такі групи виходили на потрібну їм точку, одразу неочікувано для себе попадали в оточення без можливості чинити опір.


Росіян відправляли підсилювати позиції, які були захоплені у них тиждень тому / Скриншот з відео ГУР МО

За словами спецпризначенців, вся активна фаза операції проходила за "тактикою салямі". Спочатку передові загони "Артану" та "Кракена" захоплювали перші позиції росіян і закріплювалися на них. Після цього бійці "Іноземного легіону", а також "ЛСР" заводили на ці позиції побратимів з "Хартії", а ударні кулаки ГУР знову йшли вперед.

Штурми та зачистки деяких ділянок тривали в середньому три-чотири доби. Потім десь три дні треба було на те, щоб підтягнути сили, організувати логістику і визначити наступні точки, по яких ми будемо бити. Розвідували обстановку, розуміли, скільки сил та засобів нам необхідно для вибивання противника, і потім знову кілька днів просувалися,
– розповів боєць "Кракена".

Умови, в яких бійцям-розвідникам доводилося битися проти численних угруповань ворога, вимагали постійної зібраності та професіоналізму. Зокрема, завдяки індивідуальній майстерності, злагодженню та перевазі в спорядженні підрозділам активних боїв і вдалося повернути ліс під контроль України.

З точки зору особистих навичок, ми переграли росіян. В принципі, практично всюди, де ми працюємо, так і відбувається. Втім, знаєте, коли по вас стріляють через густу рослинність, визначити якість супротивника складно. Вже під час аналізу дій ворога у післяопераційному періоді, ми бачили, наскільки часто вони атакували своїх, використовували невигадливі тактики. У переважній більшості ми діяли проти середньостатистичного російського солдата. Через природні особливості місцевості окупанти з позицій не могли відстежувати наші переміщення. Але протилежна сторона цієї проблеми полягає в тому, що вони знали, куди нам треба рухатися, де нас чекати, – підкреслив Мюрей з "Іноземного легіону". – Проте будь-які зіткнення, в яких брала участь наша група під час відбиття лісу під Липцями, не свідчили про участь у них російських спецпризначенців. Якби ми побачили, скажімо, використання тепловізійних прицілів від третьої особи кулеметниками, більш високу точність ударів БпЛА, то мав би підозру, що зіштовхнулися з кимось із рашистської еліти. Певне нестандартне мислення з боку ворожих дроноводів було, але таких було геть небагато.

Утім, групи дійсно навчених та досвідчених російських спецпризначенців все ж були залучені для відбиття наступу українських захисників. Коли командування ворога розібралося в масштабах створеної проблеми, вони відправили "гасити пожежу" групу ГРУшників. Проте цих фахівців достатньо швидко накрили з безпілотників та артилерії, і їм довелося відступити з втратами.

Вже під кінець всієї операції мені довелося заводити на позиції двох хлопців із "Хартії". Ми мали пройти метрів 100 з одного окопу до іншого, проте трохи відхилилися з курсу. Почалася стрілянина. По нас працюють кулемети, автомати з глушниками. І роблять все далеко не так, як середньостатистичні окупанти. Нацгвардійці, яких заводив, були дуже навантажені спорядженням, їжею та БК, у мене залишалося не так багато набоїв. Коротше, довелося відкотитися назад і повторювати вихід через добу. У цей час якраз ГРУшників і розмотав хтось із суміжників, – сказав ЛСРівець.

Прицільний вогонь зі стрілецької зброї з "нір" та бункерів, постійна робота скидами, а також відпрацювання РСЗО по українських військових у ліс – були не єдиними проблемними аспектами операції. Росіяни постійно гатили по тилах підрозділів, намагаючись унеможливити логістику та вивезення поранених. Крім того, штурмові загони розвідників після кількох днів активної зачистки гостро потребували ротації.


Висадка десанту, як і евакуація позицій – вкрай небезпечні етапи операції / Скриншот з відео ГУР МО

Медична евакуація була спільним завданням для всіх підрозділів, які перебували на ділянці фронту. Передові загони "Артану" та "Кракена" надавали допомогу своїм травмованим та пораненим, а також виводили їх із "червоної" зони в "помаранчеву". Там вже бійців приймали здебільшого хлопці з "Іноземного легіону" чи ЛСР. Допомагали з цим і представники "Хартії".

Доставка свіжих сил до точки виконання завдання, вивезення поранених, підвезення БК – це надскладна робота навіть на безпечній території. Коли ж по тобі лупить авіація, працюють БпЛА, артилеристи, мінометники, ситуація докорінно міняється. Росіяни постійно били по тилу наших передових підрозділів, по точках, куди приїжджали спеціалізовані автівки для завантаження "трьохсотих". Щоб ви розуміли, коли я виїжджав із пораненим хлопцем, біля еваку розірвалася міна. Спочатку не звернув на це уваги, а потім дивлюся, люк просто знесло. Думаю, ну нічого собі, оце повезло, – поділився враженнями "Бланш".

Станом на сьогодні, підрозділи активних дій ГУР МО вже остаточно передали відвойовані позиції захисникам та захисницям з "Хартії", а бійці цього підрозділу закріпилися на ділянці фронту. Операція спецпризначенців, згідно з відкритими даними, призвела до звільнення 400 гектарів лісового масиву на північ від Харкова. Росіяни втратили вбитими та пораненими майже цілий полк.

Утім, найголовнішим наслідком зачистки є виснаження ворога на цьому напрямку. Щоб не втратити контроль над стратегічно важливою місцевістю, росіянам довелося навіть відмовитися від перекидання резервів з Бєлгородщини на Курщину. Тож звільнення лісу під Липцями певною мірою дозволило "розвантажити" наступальні угруповання Сил оборони на території Росії.

Окупанти мали плани захопити Липці й тероризувати Харків вогнем з артилерії. В такий спосіб вони могли знищувати цілі райони міста. Натомість після цієї поразки, на мою думку, їм доведеться кардинально поміняти свої плани. Якщо "Хартія" втримає позиції, обласний центр може перебувати в умовній безпеці. Наскільки, звісно, це можливо, адже до нього все одно долітають і ракети, і КАБи, – підкреслив офіцер "Артану".