Перші революційні події відбулись внаслідок війського перевороту, коли замість короля Ідріса І прийшов полковник Муаммар Каддафі.

В Україні про цю африканську державу почали говорити після офіційного візита лідера Джамахірії Муаммара Каддафі. Насамперед, тодішню українську владу цікавив лівійський ринок, який міг стати для Києва надперспективним. У першу чергу, це стосується нафтовидобувної галузі, будівництво інфраструктурних об'єктів, експорт зброї і продуктів харчування.

У Джамахірії хотіли вирощувати зерно на українській землі, залучити нові інвестиції і розширити кількість ринків для продажу нафти і нафтових ресурсів.

Революція, яка триває вже сьомий місяць, здається, підходить до завершення. Які ж здобутки може отримати держава "після Каддафі"? Але для початку про головну діючу особу.

Уявити Лівію без Муаммара Каддафі наразі важко. Але це відбулось! Багаторічний лідер держави, яка тільки з 1952 року отримала незалежність, вимушений був піти. Точніше він сам би ніколи не цього не зробив, його до цього змусили. Країни Заходу завжди для нього були ворогом №1. Інколи він зривався на президентів США і європейських країн з критикою і погрозами, а інколи хвалив їх і закликав до діалогу і миру. Те, що не зробив Рейган і Буш-старший - зробив Барак Обама, Ніколя Саркозі і Девід Кемерон.

Якщо характеризувати Каддафі, то я би зарахував його до того невеликого числа глав держав, які мають харизму та інколи шокують своїми заявами. Зокрема, я би відніс сюди лідера Венесуели Уго Чавеса, президента Болівії Ево Моралеса, колишнього лідера Куби Фіделя Кастро. Зрештою, більшість їх реакцій або повідомлень є популістськими. Також їх об'єднує ненависть до "західного стилю" життя і соціалізм змішаний з популізмом.

Як би там не писали і які б оцінки не ставили, Лівія ще довго буде асоціюватися з режимом полковника. Очевидно, що попереду державу чекатиме тривалий процес відновлення не тільки господарства, економіки, але і соціального рівня життя, культури. Незважаючи на колосальний видобуток нафти, лівійська влада так і не покращила життя громадян. Населення досі не має потрібної кількості лікарів, працівників освіти, юристів, спеціалістів в окремих галузях. Відтак, тут досі існують племена, а бурхливе життя є тільки в столиці і деяких інших містах біля Середземного моря. Пенсії тут невисокі. Студенти намагаються виїхати переважно на навчання у США, де можуть забезпечити собі гідну науку і майбутнє.

МАЙБУТНЄ ЛІВІЇ

Зараз Лівію чекатиме перерозподіл. Він відбувався тут вже не один раз. Наприклад, коли прийшов до влади Каддафі - західні нафтовидобувні компанії США, Франції, Італії і Великобританії змушені були закрити бізнес. Так було до того часу, поки офіційний Тріполі не зрозумів, що без капіталістів нафту видобувати не зможуть. Тоді бізнес повернувся, але стабільності в їхній діяльності не було через погрози і специфічні правила бізнесу.

Перехідний уряд Джамахірії вже запевнив, що контракти, які підписувались раніше, розриватися не будуть. Отже, США, Британія, Італія, Франція і Німеччина збережуть свої позиції в Лівії. До того ж, нова влада буде шукати нових партнерів. І з цим буде дещо важко.

Росія і Китай не підтримали повстанців, які ще раніше заявили: "Країни, які не виступили проти Каддафі, не зможуть отримати згоди на введення бізнесу після завершення революції". Тому не тільки РФ, але й КНР будуть боротися за те, щоб покращити відносини з новою адміністрацією. Допомогти, думаю, зможуть гроші і цікаві пропозиції.

Стосовно Пекіна, то китайці активно вже інвестують в країни Африки, а лівійський ринок є цікавим і багатообіцяючим на отримання прибутків.

РФ захоче продавати лівійцям зброю і залучити "Газпром" у деяких перспективних нафтових родовищах і побудові нафтопроподи у найбільші порти країни, а далі транспортуватия продукцію в ЄС.

А от про сусідів Лівії говорити зарано, адже Єгипет ще сам ніяк не може нормалізувати постреволюційне життя, в Марокко досі неспокійно, а Туніс намагається сформувати гілки влади.

ПРО МІСЦЕ УКРАЇНИ

Яке ж місце України? По суті Київ нічого не втратив і нічого не здобуде. Причини: 1. Україна досить мляво і обережно заявляла про події в Джамахірії (вітчизняне МЗС оглядалось постійно на реакцію Москви), тому зацікавленності нової перехідної ради у швидкому розвитку відносин з Києвом годі чекати. 2. Україна навіть зараз не може оголосити про визнання тимчасової влади в Тріполі.

Очевидно, що кожний день із затримуванням визнання тимчасової перехідної ради в Лівії грає проти України. Наша держава може опинитися поза процесом перерозподілу важливих складових імпорту-експорту в Лівію.

Я не здивуюсь, що наша офіційна позиція стосовно закінченні революції в Лівії буде після аналогічної заяви Росії.

Прикро, що ми не маємо власної точки зору і національних інтересів, які мають бути на першому місці для влади.