Літак призначався для розвідувальних польотів. Його застосовували там, де супутники-шпигуни були безсилими.
Вперше U-2 заступив на службу у 1956 році. Робоча висота моделі - понад 20 тисяч метрів - робила її недосяжною для балістичних ракет і наземних радарів.
Обладнання для збору інформації працювало справно. Вашингтон добув фотографії та карти, про які раніше й мріяти не міг.
Більшість польотів U-2 здійснював над територією Радянського Союзу. У Кремлі знали про непроханих гостей, але нічого вдіяти не могли.
Лише у 1960 році радянським ракетним військам вдалося збити літак. Пілот Френсіс Ґері Пауерс катапультувався перед аварією. Його знайшли, ув’язнили, але за ґратами він пробув недовго - уже через 2 роки Пауерса повернули в США в обмін на радянського шпигуна.
У Вашингтоні з розпростертими обіймами пілота ніхто не чекав. ЦРУ заявило, що він провалив завдання, не підірвав літак і фактично віддав американські технології росіянам. Пауерса тягали з Конгресу в Суд, з Суду в Конгрес, але врешті звільнили від відповідальності і відпустили.
U-2 більше не літали над Союзом, тепер полем бою стала Куба, Китай та Північна Корея. У 1962 році U-2 сфотографували підготовку до запуску балістичних ракет на Кубі. Хтозна, якби не літаки-шпигуни, може Кастро й завдав би ядерного удару по Штатах.
U-2 літають досі. Пілотування цих машин надскладне, особливо це стосується посадки. Коли U-2 заходить на посадкову смугу, паралельно з ним йде гоночна машина й водій дає інструкції пілоту.
Невдовзі Штати планують відійти від використання U-2 й перейти на досконалішу модель RQ Global Hawk.