70 років тому за причетність до ОУН під слідство взяли молодь. Їх били, витягували кістки з суглобів, змушували безперерви присідати, аби лише зізналися, в змові проти Радянського Союзу. Сорок двох з них засудили до розстрілу. Та навіть попри те, на запитання "Яке ваше ставлення до СРСР?" вони відповідали: "Наскрізь негативне". Згодом Верховний суд замінив декому вирок "розстріляти" на концтабір.
”Залишилось тільки 19. 19 - а решта замінили 25, 10 років. А ті, що 10 - зменшили до 5, до 6, до 8”, - каже учасник панахиди Іван Слободян.
Декому з засуджених вдалося вижити.
”Дмитро Клячківський в майбутньому став командиром УПА, але він теж проходив по цьому процесу. Також одним з учасників цього процесу був Кость Арбат Березовський. Який вперше сказав про те, що він ту владу, мається на увазі радянську, ненавидить”, - каже історик Руслан Забілий.
Пом’янути побратимів у справі, серед яких наймолодшій було лише 15 років, прийшла і Ольга Попадин. Єдина з тих, яка й досі жива. Вона пригадує, що навіть після суду засуджені вже у "воронку" кричали про любов до України.
”В кибітку вміщалося 11 чоловік. Вони постипенно забирали. І котрийсь з якоїсь групи крикнув "Слава Україні", - каже учасниця "Процесу п’ятдесяти дев’яти" Ольга Попадин.
Покояться учасники "Процесу п`ятдесяти дев`яти" у Білогорському лісі.