Хочу, щоб світ почув, щоб світ відчув той жах, який відчувають наші бійці кожен день, перебуваючи під постійними авіаударами, артилерією, прицілами снайперів.
Поки весь світ має можливість смачно їсти, спати на м'якому ліжку, ходити в кав'ярні й кіно, наші чоловіки на малесенькому клаптику землі боронять цей останній форпост Маріуполя, останню надію, не маючи ліків та води, кожен день втрачаючи своїх побратимів в наджахливих умовах.
Маріуполь – серце України, і якщо воно зупиниться, Україну поглине найстрашніша темрява.
Наші герої не заслуговують бути знищеними через нечесні нерівні бої в Маріуполі, сумнівні рішення керівництва, ганебні дії ворога.
Москва хоче знищити цей останній клаптик душі.
Але якщо наша влада й влади інших країн не знайдуть важелів тиску й впливу на росію, щоб евакуювати всіх до одного на "Азовсталі", – не знаю, навіщо взагалі тоді існує дипломатія і поняття людських цінностей. Навіщо взагалі потрібні ці міжнародні організації з життя та миру, якщо вони допускають таких трагедій?
Зробіть все, щоб врятувати наших титанів Маріуполя! Світу потрібні живі герої. Вони потрібні Україні. Давайте зробимо все, щоб вони жили.
Закликайте світ тиснути на росію, нашим героям потрібна термінова евакуація!
Катерина Прокопенко, дружина Дениса Прокопенка з позивним "Редіс" – командира полку захисників Маріуполя.
Катерина і Денис Прокопенки / Фото надане редакції
