"На мою думку, головне, щоб не заважали тренерам працювати. Це найголовніший фактор для того, аби збірна досягла успіху. Більше нічого не треба. Ті, хто чує ці слова, знає, до кого це відноситься",- говорить Мирон Богданович
"Григорій Михайлович Суркіс не хотів з самого початку. Тепер вже можна сказати, що на тому, щоб я був тренером збірної настояв Ігор Коломийський. Їм прийшлось десь з тим змиритись. Вони чекали мого провалу і не дочекались. Після мого призначення Суркіс сказав, що він хотів іншого тренера. Просто нехай зараз скаже, що "так, я не хотів". Він мене тепер "баластом" обізвав, але я тоді не знаю, хто тоді він, якщо я – "баласт"?
Розумієте, він крім київського "Динамо" нічого навкруги не бачить. І це найстрашніше – тільки київське "Динамо". Тільки хтось стає на ноги і одразу… Карпати стали на ноги у 1999 році. Команда йде на третє місце, а мене звільняють з роботи. Я навіть не знав, "звідки ноги ростуть". Але мене тоді не було кому захистити. Вони тоді приїхали, розпродали команду. Головне було мене усунути, ну й усунули. Тут у мене є захист, тому мене і не можуть рушити. Я буду в "Металісті" працювати, скільки мені Бог дав".
Повертаючись до потенціалу збірної Маркевич сказав:
"Знаєте, є гарні гравці у збірній. Я не можу сказати, що їх є багато, чесно. Я зараз стикнувся, що є проблема з правим захисником. Дай Бог, щоб Шевченко до того часу міг, тому що зараз без нього я ні Динамо не уявляю, ні збірної, тому що він – лідер. Той же Алієв, та й Мілевський додасть, і Гусєв. Тобто є така "обойма" - 15-18 футболістів, але треба, що Бог їх милував від травм. Тобто можна зліпити".