Про це повідомляє прес-служба Міноборони.
У мирний час Іваненко служила медсестрою в одеському військовому шпиталі, та з перших днів війни вона поїхала на передову.
За словами жінки, першими пораненими були ті воїни, які виходили на бойові завдання до кордону з РФ та несли службу на блокпостах.
Паніки тоді не було: просто мобілізувалась і виконувала свою роботу,
– сказала вона
На все життя метсестра запам’ятала 21 серпня 2014 року: о 4-й ранку базовий табір, в якому було близько тисячі осіб, ворог обстріляв з «Ураганів». За словами Іваненко, такого масованого обстрілу місця постійної дислокації не очікували.
Саме тоді стало реально страшно, а першою промайнула думка: тільки б вижити,
– додала вона.
Коли вщухла стрілянина і можна було вийти з укриття, медики кинулися на допомогу. Побачене було жахом: розпечена земля всіяна тілами вбитих та поранених.
Спочатку рятували тяжкопоранених, зупиняли кровотечу і стабілізували стан бійців, щоб можна було їх переправити до лікарні. У ті моменти стільки адреналіну викидалося в кров, що думок взагалі не було. Все робили швидко, на автоматі,
– згадала Тетяна.
Жінка пригадала, як до останнього боролася за життя одного з бійців, хоча розуміла, що з таким пораненням йому не вижити.
Він був перший, хто помер у мене на руках. Я його тримаю, а в нього немає півголови. Навіть досі не можу сказати, що тоді відчувала,
– додала вона.
У той день, пригадала Тетяна, вона відбулася лише травмою коліна.