За рік до анексії Криму Росією чи не помітили ви якихось змін? Наприклад, у поведінці Аксьонова чи Констянтинова?
– Абсолютно нічого. Тоді була звичайна робоча атмосфера, яка нічим не вирізнялася.
Цікаво! Про політику Путіна та російські війська в Україні й Грузії – читайте в ексклюзивному інтерв'ю Кікабідзе
Віце-прем'єр АРК (1993-1997 роках) Андрій Сенченко наголосив, що приблизно за рік до Майдану кримські депутати прогинались під Могильова. Однак згодом ця ситуація кардинально змінилася. Ймовірно, це пов'язано зі зміною господарів.
– Господарі – це хто? Проросійських настроїв у Криму не було взагалі. Якби вони з'явилися, то я б їх одразу присік. Чому Аксьонов та Констянтинов їздили до Москви? А тому, що у Криму проводилося багато культурних подій, пов'язаних з Росією. Наприклад, міжнародний фестиваль "Велике російське слово". Це традиція, що закладена ще з 50-х років. Тому до Росії постійно їздили культурні делегації з Криму.
Більшість політиків, які на момент анексії працювали у Криму, переконують, що сценарій російського втручання готувався завчасно. І ви не могли цього не знати.
– Як голова ради Криму, які джерела інформації я мав? Я не був керівником розвідувальними органами, Службою безпеки, МВФ чи будь-якими силовими структурами. Які джерела інформації у мене могли бути? Річ у тім, що на момент захоплення Криму треба було вживати ті заходи, які були прописані в українському законодавстві. Чому ці дії не були вчинені? Відповідь проста – можливо, той, хто прагнув такого розвитку подій, не приймав потрібні дії. Я маю на увазі виконуючого обов'язки президента Олександра Турчинова.
Інтерв'ю з останнім законним прем'єром Криму Анатолієм Могильовим
Ви не відчували, що готувався російський сценарій?
– Якщо казати про сценарій, то варто згадати 1994 рік. Тоді у Криму призначили нового президента, півострів почав поступово відділятися від України, там вводили російський рубль. Ідея того, щоб Крим приєднається до РФ, була вже давно. Але українська влада тоді вчинила дуже розумно.
Про те, чи перетвориться Крим без дніпровської води на пустелю – читайте тут.
– З Києва приїхала делегація Кабінету міністрів України, вони сіли за стіл переговорів. Після того Крим отримав Конституцію, автономію та цілий ряд прав та свобод у рамках України. І замість того, щоб зробити те саме у 2014 році, українська влада ділила портфелі. Тим самим втратила час і контроль над ситуацією.
Ідея того, щоб Крим приєднається до РФ, була вже давно
У перші дні анексії Криму з ким і про що ви вели переговори?
– Я пішов до будівлі Ради міністрів і через розбите вікно говорив з людиною у балаклаві та зі зброєю в руках. Я запитав: "Хто ви такі та чого хочете?". Той чоловік відповів, що не має повноважень говорити зі мною. Тоді я залишив йому свій номер телефона, аби мені подзвонили ті, хто можуть говорити. Мені так ніхто і не подзвонив.
Що конкретно ви пропонували Києву?
– Я пропонував або ввести надзвичайний стан, або провести АТО. Я зібрав всіх силовиків, хоча це було не у моїй компетенції, і при мені кожен телефоном з високочастотним зв'язком зробив доповідь у Генпрокуратуру, Міноборони, СБУ про ситуацію, що склалася. Я особисто доповів в Адміністрацію Президента. У відповідь я почув: "Почекайте, ми думаємо, ухвалюємо рішення".
Під час анексії Криму особисто доповів в Адміністрацію Президента
Один з основних закидів у ваш бік стосується того, що ви тихо здали свою посаду і пішли.
– Верховна Рада зняла мене з посади незаконно.
Чому ви погодилися з нелегітимним рішенням?
– А які я мав би важелі впливу? Мене не підтримали у Києві. Київська підтримка проявлялася б у введенні військового стану у Криму чи оголошенні АТО. Хтось з київської влади розмовляв зі мною щодо цього? Ні. Ми нікому не потрібні.
Більше – дивіться у програмі.
Ведуча програми "Крим.Реалії" – Анжеліка Руденко.