"Ми разом": про поранених бійців та волонтерство небайдужих

За словами волонтера, проблема з першого дня була в системній роботі та в системній допомозі. Проблеми з’явилися практично у всіх госпіталях, і, звичайно ж, в центральному, що знаходиться в столиці.

"Проблема одна й та сама — розуміння системної пожиттєвої допомоги та супроводу, а також підхід до цих людей, як до справжніх героїв. Держава повинна не просто їм дякувати за нашу свободу, мир та існування. Вона їм повинна дякувати як людям, які взяли на себе цю колосальну відповідальність фактично боротьби за незалежність", — розповідає Лариса Мудрак.

Найважливіше — це розуміння родинами та безпосередньо самим пораненими, в незалежності від ступенів важкості поранень, що вони вчинили подвиг і їх держава буде за це любити і турбуватися на протязі всього життя— говорить волонтер.

"Поранений 53-річний рівненчанин, член української народної самооборони, пройшов три війни як доброволець. Зараз боєць втратив ногу та знаходиться на лікуванні у госпіталі, був вражений допомогою та підтримкою киян. Тепер він має перейти на відповідальність та утримування держави", — каже волонтер проекту "Історія українських героїв".

Допомагають в основному люди,
— зазначила Лариса Мудрак.

Вона додала, що з першого дня і по цей день подвиг, який роблять — це другий фронт: хірурги та медики, які проводять надзвичайно складні операції за значної відсутності необхідних матеріалів. Бувало, що їм доводилось виходити по чотири зміни.

По цей день медичного устаткування не вистачає мікроскопів для проведення надважких операцій, шивного матеріалу, кровозупинного медикаментозного матеріалу— наголосила волонтер.