Вже 3 листопада у Сполучених Штатах пройдуть проміжні вибори, або ж так звані "мідтерми". На них обиратимуть новий склад Конгресу США (повністю – весь склад нижньої палати та приблизно на третину – верхньої).

Для президентів США мідтерми є своєрідним іспитом, перевіркою успіхів за 2 попередні роки каденції. Але конкретно для 47-го президента Америки Дональда Трампа мідтерми-2026 – це фактичний ва-банк.

На кону стоїть контроль над обома палатами Конгресу, а разом із ним і можливість президента безперешкодно просувати свою хаотичну та відверто деструктивну політику.

Водночас результати голосування впливатимуть не лише на самі Штати, а зокрема й левову частину світу, в тому числі на Україну, яка вже сьогодні відчуває наслідки такого гострого прагнення Білого дому домовитися з Росією.

24 Канал розповідає, як працюють американські проміжні вибори, за що змагатимуться демократи та республіканці, які питання сьогодні найбільше хвилюють американських виборців та як Дональд Трамп намагається вхопитися за останні можливості зберегти контроль над Конгресом США.

Для початку варто розібратися як саме працює американська система виборів.

Президента США обирають на чотири роки, членів Палати представників – на два, а сенаторів – узагалі на шість. Тож поки президент займає Білий дім, американці встигають щонайменше двічі переобрати нижню палату парламенту.

Власне, мідтерми відбуваються рівно посеред президентського терміну. Цього року вони заплановані на 3 листопада, і хоча прізвища самого Трампа у виборчих бюлетенях не буде, саме його політика, як поточно лідера партії стане одним із центральних питань кампанії.

Найбільше місць розігруватимуть у Палаті представників, де переобранню підлягають усі 435 мандатів. Кожен штат поділений на виборчі округи відповідно до чисельності населення, а переможець у кожному з них отримує місце в Конгресі. Отже для контролю над нижньою палатою партії необхідно здобути щонайменше 218 місць.

Із Сенатом ситуація дещо складніша. Він складається зі 100 членів, по двоє від кожного штату (при цьому столичний Федеральний округ Колумбія не вважається штатом і не має представництва), незалежно від кількості населення. Однак одночасно всіх сенаторів не переобирають.

Їхні шестирічні терміни розподілені так, щоб кожні два роки на вибори виходила приблизно третина від загального складу. Цього листопада американці голосуватимуть за 35 сенаторських місць, включно з двома позачерговими виборами.

Та навіть переобранням федерального Конгресу справа не обмежиться. Паралельно одразу у 36 штатах відбудуться вибори губернаторів, а у багатьох округах ще 46 штатів американці також обиратимуть членів місцевих законодавчих органів та інших посадовців.


Губернаторські та інші місцеві вибори у США / Інфографік – Anadolu

Важливо розуміти, що на відміну від деяких європейських країн, у США немає єдиного загальнонаціонального голосування за партійні списки (бо США – не унітарна держава, а конфедерація держав-штатів). Виборці підтримують конкретних кандидатів у своїх округах або штатах, при цьому сама процедура, як от правила реєстрації чи наявність дострокового або поштового голосування можуть відрізнятися залежно від конкретного штату.

Тож навіть якщо одна з партій набере більше голосів у загальнонаціональному масштабі, це аж ніяк не гарантує їй більшості в Конгресі США. Зрештою, американські мідтерми, на відміну від президентських перегонів – не є одна великою кампанією. Це одночасно сотні окремих політичних баталій, результати яких покликані визначити, кто саме контролюватиме законодавчу владу у Вашингтоні протягом наступних двох років – Республіканська або Демократична партії.

Після завершення президентських перегонів партія переможця нерідко на додачу до Білого дому отримує контроль над обома палатами Конгресу США. Наразі республіканці мають у Сенаті 53 місця проти 47 у демократів та незалежних сенаторів, які голосують з ними в унісон.


Поточний склад Конгресу США / Інфографік – Anadolu

Натомість у Палаті представників перевага Республіканської партії значно скромніша – станом на зараз вони мають 218 місць проти 214 у демократів, ще одне місце обіймає незалежний конгресмен, а ще два залишаються вакантними. Тож нині там часто виникає нічия, тоді за рівності голосів все вирішує голос віцепрезидента, яким наразі залишається республіканець Джей Ді Венс.

Власне, головне завдання республіканців на цих виборах – всупереч соціології, яка віддає перевагу демократам, зберегти контроль над Конгресом, щоб Дональд Трамп міг продовжувати безперешкодну реалізацію своєї політики протягом наступних двох років. Адже навіть перебуваючи на посаді президента, він не може самостійно ухвалювати федеральні закони, затверджувати бюджет чи призначати всіх ключових посадовців.

Натомість Демократична партія прагне повернути контроль хоча б над однією палатою, щоб отримати прямі важелі впливу на рішення, які ухвалює Білий дім. І тут варто окремо прояснити, чим різняться повноваження кожної з палат Конгресу, адже відмінність доволі вагома.

До прикладу, Палата представників відіграє ключову роль у бюджетному процесі, має право ініціювати імпічмент президента та проводити парламентські розслідування.

Своєю чергою, Сенат (тобто верхня палата) затверджує призначення федеральних суддів, міністрів та інших високопосадовців, а також ухвалює остаточне рішення щодо усунення президента з посади в межах процедури імпічменту. При цьому, щоб усунути президента з посади, необхідна підтримка аж двох третин від усіх сенаторів. Ця диспозиція робить варіант з новим імпічментом для Трампа фантастичним сценарієм.

Зрештою, втрата республіканцями навіть однієї палати суттєво ускладнить роботу адміністрації Дональда Трампа. Демократи зможуть блокувати частину його законодавчих ініціатив, впливати на ухвалення бюджету та загалом посилити контроль за діяльністю Білого дому.


Володимир Зеленський та Дональд Трамп на саміті НАТО в Анкарі / Фото – Getty Images

Яскравим прикладом такої ситуації стала робота Конгресу за президентства Джо Байдена. Після мідтермів 2022-го року республіканці з МАГА-табору, зокрема представники об'єднання під назвою "Кокус свободи", отримали змогу навіть невеликими групами конгресменів саботувати безліч ключових рішень Білого дому. До прикладу, тривалий час блокували прийняття бюджету, що зрештою загрожувало призупиненням роботи всього федерального уряду.

Але особливо відчутні наслідки цієї політичної боротьби відбилися на Україні. У 2023 – 2024 роках республіканці місяцями затягували ухвалення нового пакета військової допомоги. Зрештою, у квітні 2024 року Конгрес таки погодив виділення близько 61 мільярда доларів для України, однак спікеру Палати представників Майку Джонсону довелося спертися на голоси демократів і зіткнутися з ризиком відставки через погрози власних же радикальних однопартійців.

І ось така ситуація в американській політиці не є чимось екстраординарним чи якоюсь вигадкою трампістів. До прикладу, у 2018 році, ще під час першої каденції Дональда Трампа, демократам вдалося повернути собі більшість у Палаті представників. Вже наступного року вони ініціювали першу процедуру імпічменту президента Трампа.

Причому сам Трамп остерігається цього настільки сильно, що вже зараз кричить про те, що в разі програшу республіканців демократи знову, вже втретє, спробують усунути його з посади. Водночас варто розуміти, що новий склад Конгресу США почне повноцінну роботу лише у січні 2027 року, тож до цього часу безпосередньо Дональду Трампу навряд чи щось загрожуватиме.

Та як би там не було, навіть повна втрата контролю над Конгресом не означатиме автоматичного завершення президентства Трампа. Він залишиться у Білому домі, зберігши всі свої конституційні повноваження, зокрема у зовнішній політиці Сполучених Штатів.

Однак замість відносно комфортної співпраці з однопартійцями президенту доведеться значно частіше домовлятися з політичними опонентами. А враховуючи нинішній рівень протистояння між демократами та республіканцями, подібні переговори навряд чи будуть простими. Мовою американського політичного жаргону така ситуація називається Lame Duck, тобто – "кульгава качка".

Водночас, як би в світі не критикували Дональда Трампа за ставлення до України та Росії, американці передусім дивитимуться на його успіхи вдома, зокрема в економіці. За даними дослідження Pew Research Center від 8 жовтня, 84% зареєстрованих виборців називають її дуже важливим чинником під час голосування. Причому тут думки демократів і республіканців майже збігаються – 88% та 82% відповідно.

І причини такого занепокоєння доволі зрозумілі, адже у вересні річна інфляція у США сягнула 3,7%, а ціни на бензин лише за місяць підскочили більше ніж на 9%. Значною мірою це пов'язано з війною США та Ізраїлю проти Ірану, яка спричинила серйозні потрясіння на світовому нафтовому ринку.

Отже, американці, яким Трамп обіцяв економічне процвітання (і завдяки чому переміг на виборах Камалу Гарріс), все частіше стикаються з подорожчанням пального, а слідом за цим – багатьох товарів і послуг.


Рейтинг схвалення дій Дональда Трампа на посаді обвалився до 37,5% / Джерело – Silver Bulletin

Та що особливо неприємно, так це те, як саме Білий дім намагається виправити ситуацію напередодні виборів. 9 жовтня Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизелю на американський та світовий ринки.

Для втілення цієї угоди Вашингтон навіть тимчасово послабив санкції проти російського пального, які були запроваджені через вторгнення в Україну. Розрахунок Трампа очевидний – він просто намагається додатково збити ціни на пальне перед тим, як американці доберуться до виборчих дільниць.


Путін під час зустрічі з Дональдом Трампом на Алясці / Фото – Getty Images

Однак саме тут і починаються проблеми. По-перше, чимало експертів стверджують, що постачання з Росії – це лише крапля в цьому нафтовому морі, і суттєвого впливу на світові ціни нафти та дизелю вони не матимуть. Однак, щоб домогтися цієї угоди, прикривши тим самим провали США навколо Ірану, адміністрація Трампа пішла на прямі домовленості з державою, яка досі веде війну проти України та на додачу ще й погрожує європейським союзникам Вашингтона.

При цьому Дональд Трамп всіма силами намагається переконати американців, що ціни зростають аж ніяк не через іранську авантюру його персонально та його адміністрації, а передусім через удари України по нафтопереробних заводах Росії.

Зрештою, Україна вкотре стає об'єктом політичних баталій у Сполучених Штатах, і, як показує практика, це один із найбільш ризикованих періодів для нашої національної безпеки. Чого вартують лише останні проблеми в роботі систем Starlink чи повідомлення про погрози адміністрації Трампа зупинити передачу розвідданих Києву. До прикладу, Ілон Маск відповів ексміністру оборони Михайлу Федорову, що за мілітарну частину, систему Starshield відповідає Білий Дім.

Та насправді було б помилкою зводити всю американську передвиборчу кампанію лише до економіки та зовнішньої політики. За тим же опитуванням Pew Research Center, 73% виборців вважають дуже важливим майбутнє американської демократії, 68% – охорону здоров'я, а ще 59% – імміграційну політику.

Причому для республіканців традиційно важливішими залишаються питання міграції та злочинності, тоді як прихильники демократів більше уваги приділяють медицині, освіті та захисту демократичних інституцій.

Дуже важливою також залишається явка виборців. На відміну від президентських перегонів, мідтерми традиційно привертають менше уваги електорату, отже, здатність партій мобілізувати якомога більше свої прихильників може зрештою відіграти вирішальну роль в окремих округах. Особливо там, де переможця визначатиме різниця всього у кілька тисяч голосів.

І якраз на цьому поприщі у Республіканської партії існує суттєва перевага. За даними Reuters, республіканці мають приблизно на 222 мільйони доларів більше коштів для фінансування виборчої кампанії, ніж демократи (дякуючи вище згаданому Маску, який влив у кампанію республіканців 276 мільйонів доларів). Таким чином, говорити про те, що Трамп усіх дістав і його партія зазнає розгромної поразки, – трохи передчасно, адже республіканці досі мають широкі фінансові та медійні можливості, щоб виправити ситуацію за ці кілька тижнів.

У підсумку американські мідтерми матимуть значення далеко за межами Сполучених Штатів. Для України новий склад Конгресу означатиме нову конфігурацію політичних сил, від яких залежатимуть рішення щодо військової допомоги, фінансування та санкцій проти Росії.

Водночас нинішня історія з російським дизелем уже демонструє, наскільки тісно внутрішньоамериканська виборча боротьба може переплітатися з українськими інтересами. Адже у прагненні знизити ціни на американських заправках Білий дім готовий ухвалювати рішення, наслідки яких уже сьогодні відчувають на собі кияни, які під час російських балістичних атак залишилися без завчасного попередження від західних партнерів.