"Зима буде страшна": Осиченко пояснив, чому люди залишають Крим і Донбас
У Криму та на окупованому Донбасі люди залишаються без світла й тепла, а частина мешканців виїжджає. Микола Осиченко пояснив, чому вбачає в діях російської влади спробу витіснити місцеве населення.
- 1Кримчани залишаються без світла перед зимою
- 2На Кримському мосту запровадили обмеження для автомобілів
- 3Російські субсидії не рятують бізнес у Севастополі
- 4Чому мешканці Криму переїжджають до Росії
- 5У Севастополі люди залишаються без опалення та зв'язку
- 6На Донбасі відключення залишають людей без тепла
- 7Зима 2026 – 2027 років може стати небезпечною для цивільних
- 8Російські блогери приховують проблеми окупації
На окупованих територіях Криму, Донеччини та Луганщини мешканці скаржаться на тривалі відключення електроенергії, відсутність опалення та проблеми з водопостачанням. Напередодні зими люди змушені шукати способи обігріти житло або виїжджати, тоді як окупаційна влада звітує про підтримку бізнесу та розвиток інфраструктури.
Журналіст Микола Осиченко в ефірі 24 Каналу проаналізував свідчення мешканців окупованих територій та пояснив, чому вважає занедбання інфраструктури можливим способом витіснення людей із власних домівок. Він також розповів про ціни в Криму, обмеження на Керченському мосту, проблеми місцевих підприємців і загрози, які може принести зима 2026 – 2027 років.
Кримчани залишаються без світла перед зимою
Мешканці окупованого Криму дедалі частіше публічно скаржаться на проблеми з електропостачанням. В одному з відео жінка обурюється, що світла немає, коли люди прокидаються, збираються на роботу та повертаються додому. Вона запитує, чи відомо взагалі комусь за межами півострова, у яких умовах доводиться жити кримчанам.
Проблеми з електропостачанням добре знайомі й українцям на підконтрольній території. Осиченко розповів, що під час запису розмови в нього самого досить тривалий час не було електрики. Однак він звернув увагу на різницю в ставленні до таких труднощів і на те, що життя під час війни вимагає постійно пристосовуватися до нових умов.
Ми ж не ниємо, що в нас теж постійно така дискотека зі світлом. У мене зараз його також немає, причому вже досить довго. Але ми якось викручуємося, ми живі, веселі й бадьорі,
– сказав Осиченко.
Водночас проблеми з електрикою на окупованому півострові супроводжуються іншими труднощами, які безпосередньо впливають на повсякденне життя. Мешканці розповідають про відсутність води та зв'язку, а підприємці намагаються продовжувати роботу навіть за таких обставин. Особливо показовою стала історія жінки, яка після невдачі з першим бізнесом вирішила відкрити нову справу та вирушила до Краснодара за необхідними товарами.
Під час поїздки вона виявила значну різницю між цінами на півострові та в Росії. Зокрема, схожа сантехніка, за її словами, у Криму коштувала майже 40 тисяч рублів, тоді як у Краснодарі її можна було придбати приблизно за 13 тисяч. Жінка стверджувала, що деякі товари на материковій частині Росії дешевші у два-три рази, хоча йдеться про її особисті спостереження, а не повноцінне порівняння цін.
Осиченко звернув увагу на суперечність між намірами жінки розвивати бізнес та умовами, у яких їй доведеться працювати. Попередній заклад громадського харчування не приніс очікуваного результату, а нова справа потребує закупівель за межами півострова. Причому підприємниця сама розповідає про проблеми зі світлом, водою та зв'язком, які безпосередньо ускладнюють будь-яку господарську діяльність.
На Кримському мосту запровадили обмеження для автомобілів
Поїздка до Краснодара також привернула увагу до умов проїзду Керченським мостом. В оприлюдненому 8 листопада 2026 року відео водії розповіли про обмеження для автомобілів із причепами. За їхніми словами, максимальна дозволена маса автомобіля та причепа разом не повинна перевищувати 3,5 тонни, причому під час перевірки враховують зазначені в документах показники, а не фактичну вагу порожнього транспорту.
Автори відео навели власний приклад: максимальна дозволена маса їхнього автомобіля становила 3 тонни, а причепа – 750 кілограмів. Загалом виходило перевищення на 250 кілограмів, через що їх розвернули, хоча і машина, і причіп були порожніми. Причіп довелося залишити в Керчі, після чого автомобіль зміг проїхати мостом. Водночас, за словами водіїв, перевезення металевих труб окремо не забороняли.
Осиченко звернув увагу не стільки на самі правила перевезення вантажів, скільки на небезпеку використання переправи в умовах війни. Він наголосив, що не збирається їхати Керченським мостом до деокупації півострова, незалежно від того, чи відповідає його автомобіль установленим обмеженням.
Усі, хто там їздить, хлопці, без образ. Ви там їздите незаконно. Міст – це незаконна забудова на території України. І що там може трапитися, то вже ваша відповідальність. Тому наскільки там безпечно їздити? Я думаю, на нуль відсотків,
– наголосив журналіст.
Питання безпеки мосту особливо важливе для людей, які розглядають можливість виїзду з окупованого Криму. Переправа залишається одним із маршрутів транспортного сполучення з Росією, але рух нею залежить від перевірок, обмежень та безпекової ситуації. Тому навіть звичайна поїздка для закупівлі товарів може супроводжуватися непередбаченими труднощами.
Російські субсидії не рятують бізнес у Севастополі
Попри труднощі туристичної галузі в окупованому Севастополі, російська влада оголосила про виділення 590 мільйонів рублів на підтримку підприємств громадського харчування та туризму. За інформацією, яку навели в огляді, у середині серпня місцеві ресторатори й готельєри подали близько 700 заявок. Перші підприємства вже почали отримувати виплати, розраховані на збереження персоналу.
Російська програма передбачає одноразову допомогу в розмірі трьох мінімальних оплат праці на одного співробітника. Однак її отримання пов'язане з умовою: підприємство повинне зберегти щонайменше 80% чисельності працівників станом на 1 червня 2027 року. У разі недотримання вимог може виникнути необхідність повертати отримані кошти. Для індивідуальних підприємців передбачили окремі правила щодо допустимого скорочення персоналу.
Місцевий автор, який розповідав про програму, іронізував над тим, що бізнес має гарантувати збереження працівників на кілька місяців наперед, хоча туристична галузь переживає складні часи. Він також нагадав, що раніше місцеві чиновники організовували гарячу лінію для допомоги з виїздом із Севастополя. Тепер ті самі управлінські структури намагаються утримувати працівників туристичної сфери фінансовими виплатами.
Осиченко підрахував, що за наведеного ним показника мінімальної оплати праці в 27 тисяч рублів три такі виплати становлять 81 тисячу рублів на одного співробітника. Якщо розподілити ці кошти приблизно на дев'ять місяців, протягом яких підприємство повинне зберігати робочі місця, фінансова підтримка виглядає значно скромнішою. При цьому відповідальність за можливе звільнення працівника покладається на підприємця.
Один МРОТ у Росії – це 27 тисяч рублів. Три МРОТи – 81 тисяча рублів, тобто менше тисячі доларів. Треба цю тисячу доларів розбити на дев'ять місяців. Ось тобі по 110 доларів щомісяця, але ти тут працюватимеш,
– пояснив Осиченко.
За такої системи працівник може вирішити виїхати або знайти іншу роботу, але фінансові наслідки його звільнення відчує власник бізнесу. Саме ця обставина викликала найбільше запитань у журналіста. Підприємства змушені планувати майбутню роботу в умовах, коли немає впевненості ні в туристичному потоці, ні в стабільному енергопостачанні, ні в тому, що працівники залишаться на півострові.
Він також звернув увагу на тон місцевих публікацій про російську владу. Формально автори розповідають про державну підтримку та можливості для підприємців, однак їхні іронічні формулювання дедалі частіше звучать як прихована критика окупаційної адміністрації. Осиченко назвав таку манеру своєрідним тихим бунтом, який поки не виходить за межі обережних натяків.
Найбільшу проблему для майбутнього туристичного сезону він убачає у відтоку працівників. Навіть якщо підприємствам вдасться отримати субсидії, частина персоналу може переїхати до Краснодара, Адигеї або інших російських регіонів, де знайде стабільнішу роботу. Повернення таких людей наступного літа залишатиметься під питанням.
Насправді наступний сезон уже провалений, бо людей немає не те що серед відпочивальників, а й серед тих, хто надає послуги. За ці місяці вони знайдуть собі роботу на материковій частині Росії і вже назад не повернуться,
– вважає журналіст.
Подальший розвиток туристичної інфраструктури за таких умов також викликає запитання. Нові об'єкти потребують персоналу, постійних клієнтів та стабільних комунальних послуг. Але підприємці стикаються з дедалі більшою кількістю труднощів, які не можна розв'язати лише одноразовими виплатами.
Чому мешканці Криму переїжджають до Росії
Відтік людей із півострова вже відображається в соціальних мережах. В одному з відео чоловік розповів, що кілька місяців тому переїхав із Криму до Москви й створив телеграм-групу "Кримські в Москві". За його словами, у спільноті вже понад дві тисячі учасників, які обмінюються порадами, допомагають одне одному та організовують спільні заходи, зокрема новорічну зустріч.
У коментарях до відео інші користувачі запитували про можливість долучитися до спільноти, умови участі та проведення подібних заходів у Санкт-Петербурзі. Водночас один із коментаторів поцікавився, чи допомагають ті, хто вже переїхав, людям, які залишилися в Криму, чи лише розповідають про власне нове життя. Осиченко сумнівається, що подібні спільноти здатні суттєво змінити ситуацію для тих, хто не має коштів або можливостей виїхати.
На його думку, економічні труднощі, перебої з електрикою та деградація комунальних послуг можуть поступово змушувати місцевих жителів залишати свої домівки. При цьому Росія отримує можливість посилювати власну присутність на окупованому півострові за рахунок переселення громадян із російських регіонів. Таку ситуацію журналіст порівняв із радянською практикою депортації кримчан, але припустив, що нинішній Кремль може досягати зміни складу населення без прямого примусового виселення.
Товариш Сталін для того, щоб виселити кримчан із Криму, використовував потяги, товарні вагони, депортації. Путін зробив простіше. Йде війна, ми, зокрема, б'ємо по енергетиці, а Путін її просто не ремонтує. Ніби каже: чудово, самі виїдуть,
– припустив Осиченко.
Журналіст не навів доказів існування окремого рішення Кремля про навмисне невідновлення інфраструктури з метою витіснення населення. Водночас він вважає, що російська влада може бути зацікавлена в наслідках такого процесу: частина кримчан виїжджає, а на півострів переїжджають громадяни Росії. Для місцевих мешканців, особливо тих, хто залишився після 2014 року й намагався розвивати власну справу, це означає дедалі складніші умови життя.
Погіршення економічної ситуації також обмежує можливості людей впливати на рішення окупаційної адміністрації. Підприємці змушені працювати за нав'язаними російськими правилами, а мешканці стикаються з перебоями в комунальних послугах, не маючи ефективних механізмів домогтися їхнього відновлення. На думку Осиченка, ці обставини можуть надалі прискорювати виїзд населення.
У Севастополі люди залишаються без опалення та зв'язку
Наближення зими зробило проблеми електропостачання значно небезпечнішими. В одному з відеозвернень мешканка Севастополя розповіла, що електрику в її районі іноді подають лише на дві години протягом дня, а часом її немає навіть у цей період. У будинку без газопостачання від електрики залежать приготування їжі, гаряча вода та опалення. За словами жінки, температура в приміщенні опустилася до 15 градусів, а через перебої в роботі мобільних веж зник і зв'язок.
Місцева влада, за її словами, радить мешканцям придбати генератори. Однак утримання такого обладнання потребує значних витрат на пальне. Жінка оцінила щоденні витрати приблизно у 7 тисяч рублів, тоді як реальні місячні заробітки в Севастополі, за її спостереженнями, становлять близько 50 – 70 тисяч рублів. За таких умов постійне використання генератора залишається недоступним для значної частини населення.
Осиченко нагадав, що ще влітку попереджав про небезпеку майбутньої зими. Він сам прожив у Криму приблизно рік і добре пам'ятає місцевий клімат. Через високу вологість повітря навіть осіння прохолода може відчуватися значно гостріше, а відсутність опалення взимку створює серйозні ризики для здоров'я.
Журналіст також порівняв витрати на автономне електропостачання зі своїм досвідом зими 2022 – 2023 років у Київській області. Тоді для роботи генератора він використовував приблизно 20 літрів бензину на день, або близько 600 літрів на місяць. Це потребувало значних коштів, але дозволяло підтримувати роботу необхідного обладнання.
Саме тому він закликав мешканців окупованого півострова заздалегідь оцінювати можливість виїзду, якщо умови життя стають небезпечними. На його думку, очікувати швидкого відновлення електропостачання не варто, а з настанням холодів труднощі лише посилюватимуться.
Ми ще з літа попереджали: їдьте звідти до зими, поки ще працює міст. Навіть на територію Росії – їдьте, щоб вижити. Ми говорили це не зі зловтіхи, а намагалися дати пораду,
– пояснив Осиченко.
Водночас можливість залишити домівку мають далеко не всі. Частина людей не може дозволити собі переїзд через фінансові обставини, стан здоров'я або відсутність родичів в інших регіонах. Тому для них найважливішим залишається питання забезпечення хоча б мінімальних умов життя безпосередньо в окупованих населених пунктах.
На Донбасі відключення залишають людей без тепла
Схожі скарги надходять і з окупованих районів Донецької та Луганської областей. У своєму відеозверненні жінка, чиї родичі залишаються на окупованих територіях, розповіла про тривалі відключення електрики, які, за її словами, почалися ще влітку. Тепер через відсутність живлення виникають проблеми з опаленням, а дітей із навчальних закладів переводять на дистанційне навчання, хоча вдома вони також не мають стабільного доступу до електрики.
Окупаційна адміністрація оголошує графіки подачі світла, проте мешканці скаржаться, що їх не дотримуються. Жінка звернула увагу на становище літніх людей, які живуть у будинках із централізованим опаленням, але не отримують тепла. Навіть газові котли не завжди допомагають, оскільки для їхньої роботи також потрібна електроенергія. Особливо складна ситуація в тих, хто не має можливості переїхати до родичів або придбати автономні джерела живлення.
У відео вона порушила питання організації тимчасових місць проживання для людей, які залишаються без комунальних послуг. Водночас сама визнала, що не знає, коли ситуація може змінитися. Згадувала й заяву місцевого керівника, який, за її словами, попередив про подальше погіршення умов до завершення війни.
Осиченко звернув увагу, що навіть люди, які відкрито скаржаться на наслідки російської окупації, нерідко уникають прямого пояснення причин того, що відбувається. Замість слова "війна" використовують розмиті формулювання про події, які тривають із 2022 року, а відповідальність за ситуацію намагаються покласти на окремих чиновників.
Дівчина ставить правильні запитання, але доти, доки ти не будеш чесно собі все пояснювати, не знайдеш відповіді. Оця вся ситуація з 2022 року – це війна. Хто в цьому винен? Росія, Путін, імперські амбіції,
– наголосив журналіст.
Він вважає, що звернення до Путіна з проханнями втрутитися в ситуацію не враховують ролі самого російського керівництва у продовженні війни. На його думку, Кремль не може не знати про стан комунальної інфраструктури на окупованих територіях. При цьому навіть за значних труднощів Україна продовжує ремонтувати пошкоджені мережі та намагатися відновлювати послуги, тоді як мешканці окупованих регіонів дедалі частіше повідомляють про погіршення умов.
Саме в цьому журналіст убачає підстави для припущення, що російська влада може фактично підштовхувати людей до виїзду. Однак головним наслідком таких процесів уже зараз стають небезпечні умови для цивільного населення, особливо тих, хто залежить від централізованого опалення та не має можливості забезпечити себе електрикою самостійно.
Зима 2026 – 2027 років може стати небезпечною для цивільних
Найбільше занепокоєння викликає становище літніх людей та родин із маленькими дітьми. У відео з окупованого Донецька мешканка розповіла, що температура у квартирі становить близько 15 градусів, а на вулиці наближається до нуля. Її родина користується кондиціонерами для обігріву, стабілізатором напруги та генератором на випадок відключень. Але таке обладнання коштує грошей, яких багато людей просто не мають.
Жінка звернула увагу на самотніх пенсіонерів, які не можуть придбати генератори чи інші засоби автономного опалення. Крім того, зберігаються проблеми з водопостачанням, а котельні, за її словами, вже зараз не завжди можуть працювати навіть на частину потужності. Із подальшим зниженням температури ризики для мешканців лише зростатимуть.
Осиченко поділяє ці побоювання. Він вважає, що зима може призвести до тяжких наслідків для цивільного населення, якщо комунальна інфраструктура залишатиметься в нинішньому стані. При цьому відповідальність за ситуацію він покладає на російське керівництво, яке продовжує війну та контролює окуповані території.
Далі буде гірше. Зима буде страшна. Я думаю, зима 2026 – 2027 року увійде в історію як дуже згубна для мирних жителів. Але за всім цим має стояти одне прізвище – Путін. Це все на його совісті,
– вважає Осиченко.
На думку журналіста, мешканцям окупованих територій необхідно заздалегідь готуватися до можливих перебоїв із теплом і водою. Водночас він не закликає людей до відкритих протестів проти окупаційної влади, розуміючи небезпеку таких дій. Натомість радить підтримувати одне одного, об'єднувати ресурси та за можливості допомагати тим, хто не здатен подбати про себе самостійно.
Він нагадав, як українці організовували взаємодопомогу під час відключень у 2022 році: домовлялися із сусідами, ділилися доступними ресурсами та шукали способи підтримувати роботу необхідного обладнання. Подібний підхід може бути важливим і для мешканців окупованих регіонів, хоча можливості людей суттєво відрізняються залежно від місцевих умов.
Я б рекомендував людям об'єднуватися. Як ми робили у 2022 році, коли всі один з одним якось домовлялися, у кого що є. Треба вижити. Ваша мета буде вижити. Наша теж,
– пояснив журналіст.
Осиченко також нагадав про ситуацію в Олешках на окупованій Херсонщині, де раніше порушували питання евакуації цивільного населення через загрозу холоду та голоду. Тоді, за його словами, українські журналісти закликали звернути увагу на становище людей і допомогти їм виїхати. Водночас окремі проросійські блогери намагалися переконувати авдиторію, що ситуація не настільки серйозна.
Російські блогери приховують проблеми окупації
Поки мешканці окупованих територій розповідають про холод, перебої з водою та відсутність електрики, частина проросійських блогерів продовжує демонструвати переважно позитивні сюжети про життя під контролем Росії. Однією з найпоширеніших тем залишаються ремонти доріг та інші інфраструктурні проєкти, які подають як доказ успішного розвитку захоплених регіонів.
Осиченко звернув увагу на блогера з окупованого Мелітополя, який регулярно висвітлює будівництво та ремонти доріг, але майже не порушує проблем повсякденного життя місцевих мешканців. Натомість значну частину його публікацій, за спостереженням журналіста, присвячено критиці України, її влади, мобілізації та поширенню повідомлень про нібито незаконні дії українських правоохоронних органів.
На думку Осиченка, будівництво доріг в окупації не можна автоматично розглядати як покращення умов для цивільного населення. Частина таких об'єктів може мати значення для російської військової логістики, тоді як найнеобхідніші комунальні послуги залишаються недоступними для мешканців. При цьому в самій Україні також постійно ремонтують дороги, але такі роботи не сприймають як виняткове досягнення держави.
Про нас, про нашу владу, про ТЦК, про якісь секретні в'язниці вони можуть розповідати. А про місцеве життя мовчать, бо там уже не можна,
– зауважив Осиченко.
Він критично оцінив спроби використовувати окремі інфраструктурні проєкти для створення враження благополуччя на окупованих територіях. За його словами, ремонти доріг не можуть бути повноцінним свідченням покращення життя, якщо люди залишаються без базових комунальних послуг. Водночас самі мешканці дедалі частіше публікують відеозвернення, у яких розповідають про реальні труднощі та просять хоча б частково розв'язати проблему з електрикою й опаленням.
Такі свідчення особливо важливі напередодні холодів, коли відсутність тепла та води перестає бути лише побутовою незручністю. Для літніх людей, дітей і тих, хто не має коштів на автономне обладнання, тривалі відключення можуть створювати безпосередню загрозу здоров'ю та життю. Осиченко вважає, що замовчування цих проблем і зосередження пропаганди на показових будівельних проєктах лише віддаляє можливість їхнього реального розв'язання.
Осиченко про Крим без світла й тепла: дивіться відео