Поки увага до безпілотних систем довгий час концентрувалась навколо FPV-дронів та далекобійних діпстрайків, на полі бою дедалі виразніше заявляє про себе ще один клас зброї – мідлстрайки, ударні безпілотники, що працюють на оперативній глибині противника, в радіусі від 30 до 200 – 300 кілометрів, і займають нішу між тактичними та стратегічними засобами ураження. Саме це визначає їхню головну перевагу – ефективне цінове співвідношення за умови масового та системного застосування.

Те, що зараз відбувається в Криму та Приазов'ї – це не поодинокі експерименти, а перші контури нової операційної реальності. Якщо мідлстрайки вдарять по логістиці, складах і переміщеннях противника системно, це вплине на динаміку бою на тактичному рівні. Тобто уповільнить постачання, ускладнить пересування й дасть змогу Україні керувати ініціативою. Саме такий сценарій зараз починає реалізовуватися.

Вікторія Кульчицька – комерційна директорка Trypillian, українсько-британської defence-tech компанії, що розробляє бойові безпілотні рішення. До переходу в оборонну сферу вона понад сім років працювала в міжнародному IT-секторі, де відповідала за масштабування технологічних продуктів на нові ринки та побудову стратегічних партнерств. З початку 2026 року очолює комерційний напрямок Trypillian. В інтерв'ю для 24 Каналу вона розповіла про те, як влаштований ринок мідлстрайків, із якими викликами стикається українська оборонка та чим відрізняється підхід її компанії.

До теми Логістичний локдаун у тилу та в Приазовʼї: як дрони-мідлстрайки перекривають тил росіян

У чому складнощі або, навпаки, простіші моменти у порівнянні з діпстрайками?

Це принципово різні сегменти, і під кожен – різні команди, досвід у проєктуванні й тестуванні. Протестувати щось поблизу передової набагато простіше, ніж відпрацювати умовний діпстрайк. Але я б не ставила питання так: що важче розробити? Важливіше – який шлях обирає для себе компанія і що саме вона хоче принести ринку. Кожен сегмент має свою цінність. Все залежить від компетенцій і обраного напрямку.


Вікторія Кульчицька / Фото надане Trypillian

Наскільки мідлстрайки можуть стати геймченджером або замінником ракетних систем ближнього радіусу – до ста кілометрів?

Мідлстрайк – це ще один клас ударних безпілотників, розроблений для застосування на оперативній глибині противника. Це певний радіус роботи: від 30 кілометрів до 200 – 300 вже зараз, хоча раніше говорили, що мідлстрайки літають лише до 100 кілометрів. Такі системи займають нішу між тактичними дронами та стратегічними далекобійними засобами ураження, і їхня головна перевага – у співвідношенні вартості й ефекту.

Саме тут і криється потенційний геймченджинг: той, хто контролює оперативну глибину, зрештою керує і боєм на тактичному рівні. Якщо мідлстрайки ускладнять ворогу доставлення боєприпасів, пересування та логістику – темп війни сповільниться, і ми отримаємо ініціативу. Один мідлстрайковий дрон набагато дешевший за ракету, але дозволяє масово й системно уражати логістику та склади на лінії противника.

Водночас я б не говорила про повну заміну ракет: вони залишаються незамінними для ураження захищених цілей на великих відстанях. Мідлстрайки не замінюють, а доповнюють наявний арсенал.

Те, що зараз відбувається в Криму та на Приазов'ї – це результат передусім мідлстрайків?

Саме так. Але варто розуміти: ці удари не повинні бути точковими або поодинокими. Реальний вплив мідлстрайків на перебіг війни ми зможемо оцінити в наступні місяці, коли вони стануть масовими і системними. Те, що зараз відбувається в Криму – це, напевно, лише початок великого етапу системного ураження цілей на значних відстанях за дуже ефективним ціноутворенням. Це дозволяє державі закуповувати мідлстрайки у великих кількостях. Не випадково міністр оборони Михайло Федоров вже заявив про програму посилення цього сегменту. Технологічно ми готові – тепер потрібне системне масштабування.

Чи може українська оборонка наразі задовольнити потреби у знищенні логістики на окупованих територіях? Є проблеми з компонентами?

Ми від початку прагнули максимально локалізувати виробництво в Україні. Але, як і інші виробники, зіштовхнулись із проблемою логістики та відсутністю окремих компонентів – не лише на українському, а й на європейському ринку. Тому наш шлях – це розробка продуктів переважно на українських або європейських компонентах. Коли ці можливості вичерпуються, ми звертаємось і до китайського ринку: вибору немає, фронт потребує масштабу.

За останні два роки українська індустрія пройшла шлях від окремих ентузіастів до справжньої екосистеми виробників. Сьогодні на ринку – десятки компаній, які створюють рішення від кількох кілометрів до сотень. Такі рішення вимагають проєктного менеджменту, попередніх домовленостей із постачальниками, логістичного планування.

Головне завдання зараз – масштабування та стабільність постачання. Вимоги фронту змінюються дуже швидко: ще чотири місяці тому ми проєктували мідлстрайковий дрон з дальністю 70 кілометрів – сьогодні цього вже замало. Тому ми переходимо до наступної ітерації: мідлстрайк на 100+ кілометрів. І ключове, щоб держава зробила цей сегмент одним із пріоритетів закупівель і забезпечила виробникам прогнозованість.

Як загалом складається взаємодія з державою?

Загалом досить відкрито, і з кожним роком це стає відчутніше: держава розуміє, що теперішній ринок – це переважно приватні компанії, з якими потрібна двостороння комунікація. Держава повинна просувати саме ті рішення, де є реальне посилення спроможностей для системного руйнування противника. Ми зі свого боку комунікуємо з усіма профільними установами, беремо участь у закритих зустрічах, збираємо аналітику. Коли йдеш до військових самостійно, навіть відвідавши десяток частин, ти все одно не маєш повного зрізу потреб. Він формується на глобальному, вищому рівні – і тому спілкування з державою є критично важливим.

Чи відомо вам про аналогічні розробки російського ОПК?

Так, там також є розробки. Власне, український оборонно-промисловий комплекс почав рухатись у цьому напрямку саме після того, як ми побачили, що ворог почав виробляти ударні безпілотники за дуже низьку вартість. Ми зрозуміли, що це сегмент, який нам також потрібно розвивати. Але наша відповідь буде масштабнішою.

Чи задіює ворог приватний сектор у цих розробках?

Це питання більше до аналітиків, ніж до нас як виробникам. З відкритих джерел можна робити певні прогнози, але я б сказала, що у ворога приватний оборонний сектор розвинений значно менше, ніж в Україні. У нас за роки війни склалась ціла екосистема виробників, які доповнюють рішення один одного і створюють не дрони як одиницю, а дрони як системи. У ворога це, видно, більше державна історія.

Чи існував сегмент мідлстрайків до того, як його почали застосовувати в Україні? І чи стане це новим експортним продуктом?

Сегмент ринку мідлстрайк-дронів зараз перебуває у фазі дуже швидкого зростання. Кілька років тому вся увага була прикута до FPV, потім – до діпстрайк-систем, і лише зараз формується окрема категорія. Вона прив'язана до конкретної реальності: на дистанції 50 – 200 кілометрів зосереджена велика частина російської логістики. Але цей сценарій цілком реплікується на інші театри воєнних дій.

До теми За переломом у війні на користь України стоять дрони нового покоління: що про них відомо

Виграють ті продукти, які покажуть найкращий результат під РЕБом, забезпечать стабільність у польоті й зможуть швидко модернізуватись. Такі рішення точно будуть привабливими для міжнародних партнерів – і за бойовою ефективністю, і за економічною моделлю. Українська оборонка спромоглась зробити рішення настільки дешевими й ефективними, що це вже привертає увагу ззовні.

Інше питання – на яких умовах держава буде готова ділитись цими технологіями. Зараз експорт закритий, і це виправдано. Але цінність українського досвіду – унікального бойового застосування в умовах реальної війни – з часом стане серйозним аргументом на міжнародній арені.

Яка ситуація з інженерами на тлі дискусій про мобілізацію?

Непросто, але талановитих людей в нас багато. Навіть інженер-початківець, який рік інтенсивно працює в оборонній компанії, регулярно виїжджає на лінію бойового зіткнення і спілкується з військовими, набуває такого досвіду, що вже може працювати з різними платформами. Люди стали надзвичайно адаптивними – і через бажання зробити внесок в обороноздатність країни, і через об'єктивну необхідність.

Ми розуміємо, що ресурс завжди обмежений, тому вирощуємо людей всередині компанії. Для простіших рішень не потрібні інженери з багаторічним досвідом – людина з меншим стажем виросте в процесі. Складніші розробки потребують зрілих фахівців, але все це поєднується і міксується. Загалом Україна стала хабом не лише технологій, а й людей, які ці технології розвивають. Ми зі свого боку також долучаємось до навчання в університетах і підтримуємо студентів.

У чому особливість розробок Trypillian?

Наша стратегія від початку полягала не в тому, щоб створити черговий окремий дрон, а в тому, щоб побудувати лінійки платформ. Наш ключовий стратегічний продукт – платформа Atom, ударне крило, яке ми розробляли як модульне рішення. На базі однієї архітектури ми плануємо розгорнути кілька ролей: розвідник, ударна система, ретранслятор і, в перспективі, перехоплювач.

Ми активно розвиваємо мідлстрайковий напрям, бо бачимо реальні виклики поля бою: жорсткий РЕБ, потребу в автономності, необхідність швидкої адаптації продукту під запит військових. Наш підхід – максимально коротке плече між запитом і готовим рішенням. Жодних продуктів "на папері". У перспективі ми хочемо поєднати всі лінійки – від FPV до мідлстрайків – в єдину екосистему, щоб військові працювали не з окремими дронами, а з інтегрованою системою.

Розкажіть про передісторію назви компанії.

Походження назви напряму пов’язане з історією компанії. Trypillian заснували два співвласники:: Брукс Ньюмарк, колишній міністр уряду Великої Британії, та ветеран Іван Матвейченко, який пройшов Бахмут, Соледар, усі гарячі точки й знає, що таке ця війна, не з чужих слів. Вони познайомились, коли Брукс активно допомагав Україні – з логістикою, волонтерськими ініціативами – і хотів зробити реальний внесок в українську оборонну промисловість.

Компанія виросла із поєднання бойового досвіду та погляду людини, яка не звідси, але глибоко емпатична до долі українського народу. Брукс – досвідчений інвестор і бізнесмен з розумінням того, що потрібно для масштабування, які стандарти мають бути. І саме він запропонував назву – хотів, щоб вона була асоційована з Україною, з трипільською культурою. Мені здається, це дуже символічно: ідея назви виникла у британського партнера