Київський офіс НАТО, штаб-квартира Альянсу в Брюсселі та Українська рада оборонної промисловості зібралися в одній кімнаті, щоб обговорити те, що зазвичай залишається за зачиненими дверима: як насправді працює співпраця між НАТО та українською оборонною промисловістю, що таке UNITE – Brave NATO, де гроші, де бюрократія і де справжній прогрес. Захід у межах третього потоку акселераційної програми був організований у Києві акселератором для оборонних стартапів Defence Builder.

Розмова була не лише про наміри, а й про механізми реалізації та роль України в обороні Європи.

"Мета цього воркшопу – зрозуміти, які конкретні метрики потрібно закладати на ранньому етапі побудови оборонної компанії, щоб згодом отримати сертифікацію НАТО AQAP. Цей воркшоп є частиною акселераційної програми Defence Builder. Ми включили цей модуль, тому що вважаємо: приватний сектор несе відповідальність за підготовку наступного покоління компаній у сфері оборонних технологій – зокрема щодо того, які метрики та підходи мають бути закладені з самого початку", – прокоментувала 24 Каналу Ліне Ріндвіг, генеральна директорка акселератора Defence Builder.

Ми були запрошені на захід і зібрали різні погляди на одну проблему: як зробити так, щоб технології, люди та стандарти по обидва боки умовного кордону між НАТО та Україною нарешті заговорили однією мовою.

До теми Чим українська оборонка краща за західну: інтерв'ю з Ліне Ріндвіг – данською волонтеркою і CEO Defence Builder

Мирослав Попович – українець, який виріс у США, відслужив в американській армії в Афганістані 2013 року, а 2022-го повернувся в Україну і пішов до війська. Провів майже 300 бойових місій як пілот і оператор дронів. Сьогодні він – Senior International Relations Manager Української ради зброярів (UCDI), що об'єднує понад 350 приватних оборонних виробників.


Мирослав Попович / Фото Defence Builder

Цифри, що озвучив Попович, вражають. До повномасштабного вторгнення приватні оборонні компанії України можна було перерахувати на пальцях однієї руки, а обсяг галузі становив близько мільярда доларів. Зараз – це понад тисяча виробників, від великих до малих, понад 30 сертифікованих приватних шкіл операторів БпЛА і прогнозований обсяг виробництва на цей рік – 50 мільярдів. Пів мільйона людей безпосередньо залучені в галузі.

Досягти чогось подібного за 4 роки, тим більше під час активної війни, це, я вважаю, неймовірно. До того ж 70% усіх цілей, знищених і вражених на полі бою, -знищено за допомогою FPV-дронів вартістю близько тисячі доларів,
– каже Мирослав Попович.

Зверніть увагу! За даними Української ради зброярів, понад половину зброї, що використовується Силами оборони, зроблено в Україні.

Він навів свіжий приклад того, як має виглядати співпраця між Україною та Європою. Це спільне підприємство між Tencore, що виробляє НРК, і французькою Shark Industries.

  • Shark робить дрон-"арт-об'єкт" за 250 000 доларів, розрахований на 8 – 12 років служби, каже Попович.
  • Tencore – дрон за 30 000 доларів із принципово іншою логікою.

Мовиться не про довговічність, а про здешевлення. Обидві компанії відклали в бік різні підходи і йдуть до нового спільного продукту.


Ліне Ріндвіг, CEO Defence Builder (праворуч) / Фото Defence Builder

Ось так ми можемо ділитися технологіями, ділитися досвідом. У нас чудові інженери з бойовим досвідом. У вас чудові інженери – можливо, з меншим досвідом, але зі свіжими ідеями. Якщо ми об'єднаємось, нас не зупинити,
– каже Мирослав Попович.

Мирослав говорить про перехід до стандартів НАТО, маючи досвід, адже він сам пройшов військо двічі – американське та українське. І його позиція підтверджує, що стандарти НАТО, навіть у нинішньому недосконалому вигляді, ефективніші за радянську модель ведення бойових дій. Попович пояснює це на конкретних речах.

  • Польова медицина. Те, що Мирослав бачив в Афганістані з американською армією – IFAK, протоколи тактичної медицини, джгути – він знайшов в Україні в перші дні вторгнення майже в тому ж вигляді. Уніфікований підхід дозволив швидко навчати людей прямо в полі, без стаціонарних центрів підготовки.
  • Маркування вантажів. Звучить нудно, але Попович спеціально на цьому зупиняється. Коли з Європи в Україну надходить техніка за стандартами НАТО, правильне маркування – це різниця між тим, чи доїде вантаж вчасно.

Так, усі ці стандарти, усі ці маркування, усі ці сумісні калібри, навіть бойова медицина – це "несексуально". Але саме це виграє вам війну. Повірте. Це все про комунікацію. 32 країни можуть бути крутими – кожна окремо. Але якщо вони не можуть комунікувати між собою і воюють з таким ворогом, як Росія чи Китай, – це велика проблема,
– додає Мирослав Попович.

Але найважливішим він вважає не медицину і не маркування, а горизонтальне командування. Він пояснює на власному досвіді.

  • Радянська – і досі російська – модель: бачиш ціль, доповідаєш нагору, інформація іде через кілька ланок, рішення спускається назад вниз. Ціль тим часом пішла.
  • Українська модель, що вибудувалась під час війни, така: ти бачиш артилерійську гармату – не доповідаєш нагору, а горизонтально через Delta знаходиш найближчу доступну дронову або артилерійську команду і передаєш живий стрім з координатами.

Мені навіть не треба знати цих людей особисто. Я просто бачу в системі: ось артилерійська гармата – хто доступний у зоні? Хтось відгукується. Я кажу: маю термінову ціль, ви готові? Даю живий стрім і координати. Вони виконують. Без вертикалі. Бо якщо я відправляю ціль нагору по ланцюгу – поки наказ спуститься, цілі вже не буде. Цілі зазвичай не люблять, коли їх знищують,
– пояснює Попович.

Окремо він зупинився на системах, що забезпечують цю логіку в матеріальному вимірі. NATO codification system – 13-значний код на кожен гвинтик, чіп, боєприпас, дрон, камеру. Звучить бюрократично, але працює як спільна мова.

  • DODGE – система цифрових закупівель, де батальйони і навіть взводи можуть замовляти необхідне напряму у виробника, без ланцюга посередників, з технічним супроводом.
  • І принцип AM1: державні контракти – лише тим, чия ефективність підтверджена бойовими звітами, а не красивими презентаціями зі стрільбища.

Мирослав розповів і про зворотний бік цього принципу. Одна компанія виробляла дрони-бомбардувальники, якими три команди, включно з його власною, ефективно працювали в Херсонській області під час визволення. Результати пішли нагору, компанія отримала великий державний контракт. За рік ефективність впала – компанія не встигла за розвитком протидії з боку ворога, і практично припинила існування.

Читайте також Європа без України не переозброїться? Фахівець з фінської оборонки про роль України та загрозу нападу Росії

Так, ви приватна компанія і хочете заробляти. Але сьогодні, в умовах війни, ваша ефективність – це і є ваш бізнес. Це не Apple проти Samsung. Це трохи серйозніше,
– порівнює Попович

Стандарти НАТО потребують вдосконалення, але ядро правильне, каже Попович. Україна, за його словами, – лабораторія сучасної війни, де під тиском народжуються нові рішення, і він розраховує, що це партнерство двостороннє. Адже Україна вчиться у НАТО, НАТО – в України, і в майбутньому – вже як член альянсу – Україна допомагатиме покращувати ті самі стандарти, які зараз рятують їй життя.

Оборонні радники НАТО з Києва та представники штаб-квартири НАТО на заході презентували програму Unite Brave NATO – спільний інноваційний конкурс між компаніями з країн-членів НАТО та Україною з бюджетом 50 мільйонів євро на 2026 рік.

Вільям Тонкінс, радник із питань спільного забезпечення Представництва НАТО в Україні, пояснив, що комплексний пакет допомоги (Comprehensive Assistance Package, CAP) – це загальна рамкова структура, в межах якої НАТО надає практичну підтримку Україні. Вона охоплює два основні напрями:

  • термінову нелетальну військову допомогу на основі запитів України,
  • та довгострокові проєкти з розбудови потенціалу, спрямовані на підтримку реформ у секторі оборони й безпеки та повоєнне відновлення.


Тейлор, Тонкінс, Шрімптон (зліва направо) / Фото Defence Builder

Програма Unite Brave NATO є одним із довгострокових проєктів CAP, запущених восени 2025 року.

12 оборонних радників представництва НАТО в Україні працюють на основі Дорожньої карти інтероперабельності – документа, що охоплює 74 сфери співпраці між НАТО та Україною.

Стів Тейлор, радник із сухопутного домену Представництва НАТО в Україні, провів 30 років у британській армії. Разом зі своїм естонським колегою він зосереджується на сухопутних силах. І, за його словами, дивиться не лише на те, що відбувається у бою сьогодні, а й на середньо- та довгострокову перспективу переходу до більшої інтероперабельності.

Читайте також Росія готує удар по країнах Балтії? Єврокомісар Кубілюс про нову війну, українські ракети та "Стіну дронів"

Три пріоритетні напрями для сухопутного домену – це командування та управління, що включає зв'язок; протиповітряна оборона, включно з протидією БпЛА; та ISTAR: розвідка, спостереження, цілевказівка та рекогносцировка. Це те, що стосується ланцюжка ураження – від сенсора до стрільця. Саме це відбувається зараз на лінії зіткнення,
– каже Стів Тейлор.

Він також зазначив, що альянс не лише допомагає в цьому процесі. "Ми в НАТО зараз засвоюємо чимало уроків від України", – додав він.

Едвард Шрімптон, керівник з інновацій, який працює над Unite – Brave NATO у відділі оборонної промисловості, інновацій та озброєнь штаб-квартири НАТО, розпочав із документа, що передував програмі: дорожньої карти інноваційного співробітництва НАТО – Україна.

Вона була схвалена у 2024 році разом із президентом Володимиром Зеленським на Саміті НАТО у Вашингтоні. Дорожня карта передбачала проведення двох інноваційних заходів на рік, зокрема серію Форумів оборонних інноваторів НАТО – Україна: перший відбувся у Кракові в 2024 році, наступний – у Вільнюсі 1 – 2 червня 2026 року, реєстрація на який вже відкрита.

Але головний практичний урок із реалізації дорожньої карти виявився простим.

Якщо немає фінансування для запуску програм і підтримки діяльності – дуже важко рушити з місця. Тому ми вирішили запустити Unite Brave NATO,
– каже Шрімптон.

Важливо! Механіка програми така: компанія з країни-члена НАТО та компанія з України подають спільну заявку, розробляють спільне рішення та несуть спільну відповідальність за результат. Принцип рівності закладено в саму архітектуру програми – фінансування, пропозиції, кожен елемент.

Ідея в тому, що все рівне від самого початку – 50/50, НАТО та Україна. Ми зосереджені на рішеннях рівня TRL7 і вище – на компаніях, яким потрібен останній крок для масштабування та готовності до розгортання, – пояснює Шрімптон

Тестування також є частиною програми, адже перевірка рішення – обов'язковий результат проєкту.

Перший конкурс вже оголошено – протидія БпЛА та протиповітряна оборона, із шістьма конкретними формулюваннями проблем: висотні планери, системи активного захисту транспортних засобів, системи контрудару та інші. Вебпортал із повною інформацією вже працює. Щоб отримати доступ до повних матеріалів, компанія має пройти верифікацію: компанії з країн НАТО – через свою національну делегацію в альянсі, українські компанії – через українську сторону. На порталі також є сервіс пошуку партнерів – для тих, хто має технологію, але потребує контрагента для подання спільної заявки.

Конкурс керується агентством НАТО з комунікацій та інформації (NCIA) разом із Brave1. Приймання заявок ще не відкрито – кілька фінальних угод досі перебувають на стадії узгодження. Результати – оголошення фіналістів та укладення контрактів – очікуються до кінця 2026 року. Майбутні конкурси, за словами Шрімптона, будуть узгоджуватися з кластером оборонних технологій Brave1 на основі поточних потреб у спроможностях і можуть охоплювати інші тематичні напрями.

Логічне питання: чи є у НАТО ініціативи, що допомагають українським та європейським компаніям швидше проходити сертифікацію Альянсу?

Останні чотири роки однозначно показали НАТО, що прогалини існують скрізь. Думаю, альянс і так це знав. Але коли маєш справу з 32 країнами, кожна з яких має власну оборонну промисловість, що виробляє спроможності, які мають працювати разом, – стандарти та процеси забезпечення якості стають критично важливими,
– пояснив Вільям Тонкінс.

Окрема дискусія розгорнулася навколо поняття "нелетальний" – ключової умови фонду CAP. Як НАТО визначає цей термін, особливо з огляду на те, що ЄС нещодавно розширив власне визначення, фактично виключивши лише боєприпаси та вибухівку?

Це дуже цікаве питання, тому що дискусія ніколи насправді не припиняється. І добре, що мені особисто не доводиться його визначати. Щоразу, коли ми отримуємо пропозицію, вона має бути авторизована через Міністерство оборони – тобто запит надходить від України. А потім ми обговорюємо, чи відповідає вона вимозі нелетальності. Візьмемо боєприпаси: чи є тестування боєприпасів на безпечність нелетальним? Мабуть, так. Але це не моя зона,
– каже Тонкінс.

Також постало питання про системи протидії малобюджетним дронам – зокрема, чи має НАТО механізми, корисні для українських та європейських виробників сенсорів і турелей. Тонкінс зазначив, що двосторонні переговори між Міністерством оборони України та окремими країнами-членами тривають, але це не є координацією з боку НАТО у прямому сенсі, і деталі йому невідомі. Шрімптон додав практичне зауваження – формулювання проблем першого конкурсу вже доступні на порталі, і деякі з них можуть збігатися з тим, над чим компанії вже працюють.

Сказане на заході Defence Builder можна звести до одного: співпраця між НАТО та українською оборонною промисловістю виходить за межі декларацій і набуває конкретної інституційної форми – з грошима, порталами, конкурсами та дедлайнами. UNITE – Brave NATO з бюджетом у 50 мільйонів євро, сервісом пошуку партнерів – це інструменти, що вже працюють або ось-ось запрацюють. Питання більше не в тому, чи існує можливість, а в тому, чи є воля і спроможність нею скористатися.