Комплекс пройшов шлях від наступника радянської "Тунгуски" до цілого сімейства мобільних, гусеничних, арктичних і стаціонарних засобів ППО. Детальний огляд розвитку системи та її втрат опублікував "Мілітарний".
Для чого створили "Панцир"
Розробку комплексу розпочали у 1990-х роках у тульському Конструкторському бюро приладобудування. Перший дослідний зразок показали у 1995 році, але на озброєння російської армії систему офіційно прийняли лише у 2012 році.
"Панцир" мав прикривати військові та промислові об’єкти, а також позиції далекобійних комплексів С-300 і С-400 від крилатих ракет, високоточної зброї та безпілотників.
Його головна особливість — поєднання ракетного і гарматного озброєння на одній платформі. Базовий "Панцир-С1" отримав дві 30-міліметрові автоматичні гармати та 12 зенітних ракет. Ракети відповідають за перехоплення на більшій дистанції, а гармати мають працювати по цілях, які прорвалися ближче.
Як комплекс бачить повітряні цілі
Для пошуку цілей "Панцир" використовує оглядову радіолокаційну станцію. Після виявлення об’єкт передається радару супроводження, який допомагає наводити озброєння.
Також комплекс має оптико-електронну систему з телевізійним і тепловізійним каналами. Вона дозволяє супроводжувати цілі без постійної роботи оглядового радара або під час перешкод.
Екіпаж базової машини складається з командира, оператора та водія. "Панцирі" можуть працювати окремо або об’єднуватися у батарею під керуванням командного пункту.
Чому базове шасі стало проблемою
Російські "Панцирі-С1" переважно встановлювали на вантажівки КамАЗ-6560 з колісною формулою 8×8.
Таке рішення зробило комплекс мобільним, але водночас створило проблеми з прохідністю та стійкістю. Через високо розташований бойовий модуль і порівняно вузьке шасі машина має підвищений ризик перекидання.
Для Об’єднаних Арабських Еміратів комплекси виготовляли на іншій платформі — MAN SX45. Саме ОАЕ стали першим великим замовником системи та фактично допомогли профінансувати завершення її розробки.
Як Росія модернізувала "Панцир"
Першою помітною модернізацією став "Панцир-С2". Він отримав оновлену радіолокаційну станцію, яка швидше оновлює інформацію про повітряну обстановку.
Наступний "Панцир-СМ" оснастили новим радаром зі збільшеною дальністю виявлення та новими ракетами. Сам комплекс перенесли на броньоване шасі "Торнадо".
ЗРГК «Панцир-СМ». Фото: telegra.ph
Для супроводу сухопутних військ Росія створила гусеничний "Панцир-СМ-СВ". Його завданням стало прикриття колон і далекобійних комплексів ППО під час руху та роботи на бездоріжжі.
Окремо з’явилася арктична версія "Панцир-СА". Вона побудована на дволанковому гусеничному транспортері та не має автоматичних гармат, натомість отримала збільшений боєкомплект ракет.
"Панцир" переробили спеціально проти дронів
Масове застосування безпілотників змусило російських розробників створити стаціонарний "Панцир-СМД-Е".
У цій версії відмовилися від 30-міліметрових гармат. Комплекс може використовувати стандартні ракети або більшу кількість компактних боєприпасів, розрахованих на перехоплення дронів.
Такі модулі Росія почала встановлювати на дахах будівель у Москві. Системи ППО також розміщують на спеціальних вежах навколо столиці та поблизу резиденцій російського керівництва.
Однак концентрація комплексів навколо Москви оголює інші регіони. Раніше Мілітарі 24 розповідав, чому Росія змушена стягувати значну частину ППО до столиці, залишаючи стратегічні об’єкти в інших областях із мінімальним прикриттям.
Антена радару РЛС-О-Е у складі зенітного комплексу "Панцирь-СМД-Е". Фото: Missiles.Ru
"Панцирі" хочуть зробити безпілотними
Російські розробники шукають і радикальніші способи змінити систему. Один із запропонованих варіантів передбачає встановлення бойового модуля на автономний КамАЗ.
За задумом, безекіпажні машини могли б патрулювати визначені райони, а один оператор — керувати одразу кількома комплексами. Мілітарі 24 уже писав про цей проєкт у матеріалі про "Панцир" на безпілотному самоскиді.
Втім, автоматизація шасі не розв’язує головних проблем. Система все одно залежить від своєчасного виявлення цілі, стійкого зв’язку, справних радарів, запасу ракет та правильно побудованої мережі ППО.
Скільки "Панцирів" втратила Росія
За підрахунками моніторингового проєкту Oryx, від початку повномасштабного вторгнення візуально підтверджено знищення щонайменше 40 комплексів сімейства "Панцир". Не менше ніж шість машин пошкоджено, ще дві стали українськими трофеями.
Українські сили уражають ці системи на окупованих територіях, у прикордонних областях Росії та на військових аеродромах. У липні 2026 року військові бригади "Чорний ліс" атакували "Панцир-С1" на аеродромі "Халино" у Курській області.
Під час інших операцій українські дрони знищували комплекси у Криму. Як пояснював військовий оглядач в ефірі 24 Каналу, втрата дорогих засобів ППО поступово відкриває нові маршрути для наступних ударів.
Україна захопила справні комплекси
На початку березня 2022 року українські військові захопили на Миколаївщині одразу кілька російських "Панцирів-С1".
Згодом у Повітряних силах підтвердили, що один із трофейних комплексів почали використовувати проти російських військ.
Захоплення справних машин також дало українським фахівцям можливість детальніше вивчити обладнання, архітектуру системи та її слабкі місця.
Знищені російські комплекси ППО "Панцирь-С1" у війні проти України. Колаж Мілітарного.
Чому "Панцир" не створює непроникного захисту
Комплекс залишається небезпечним засобом ближньої ППО, особливо коли працює у складі повноцінної системи з зовнішніми радарами та командними пунктами.
Однак сам по собі "Панцир" не здатний закрити великий район. Українські безпілотники використовують малу помітність, складні маршрути та масоване застосування. Частина апаратів проривається між позиціями ППО, а інші атакують самі радари й пускові установки.
Війна перетворила "Панцир" одночасно на мисливця за дронами та на пріоритетну ціль для них. Кожен знищений комплекс послаблює російське прикриття і створює нові можливості для наступних ударів.