Як Китай утримує Захід у мінеральній залежності?
У світі геополітики ресурси стають зброєю. Про це пише Анатолій Амелін, передає 24 Канал.
Дивіться також Гроші на війну є, а на ліки – нема: як Росія скочується в хаос
Пекін посилює контроль над експортом критичних мінералів (CRM), таких як галій, германій, антимоній, графіт та рідкісноземельні елементи, які є ключовими для виробництва озброєнь США та Заходу.
Ці заходи, запроваджені з 2023 року, є відповіддю на американські санкції щодо чіпів і технологій, і вони вже призводять до зростання цін (наприклад, на антимоній +200%), дефіциту та затримок у виробництві ракет, радарів, нічного бачення та дронів.
Китай контролює до 98% світового виробництва галію та 91% германію, роблячи Захід вразливим: повна заборона може коштувати США до 8,2 мільярда доларів ВВП, а запаси стратегічних матеріалів на мінімумі за 50 років.
Це не просто торговельна війна – це загроза національній безпеці США.
Затримки в ланцюгах постачань озброєнь США сягають піку в 2025 році, впливаючи на 1,7 трильйона доларів військового обладнання.
Захід намагається диверсифікувати джерела: інвестиції в рециклінг, партнерства з Канадою та Австралією, але розробка нових родовищ займає десятиліття.
Обхід через Таїланд чи Мексику ризикований через штрафи від Китаю.
Але тут, як не одноразово писав, на сцену виходить Україна, яка може стати ключовим гравцем у заміщенні Китаю.
Як Україна допоможе Заходу вирватися з обіймів Китаю?
Україна володіє запасами 22 з 34 критичних мінералів, визнаних ЄС, оцінюваними в 14 трильйони доларів (маю сумніви щодо цифри, але так пишуть). Йдеться, зокрема, про найбільші в Європі запаси титану (може задовольнити попит США та ЄС на понад 25 років), літію, берилію, марганцю, галію, урану, цирконію, графіту, апатиту та рідкісноземельних елементів.
Виробництво графіту, марганцю та титану вже важливо для пом'якшення вразливості Заходу, а антимоній, галій і германій можуть заповнити прогалини від китайських обмежень.
З точки зору пріоритетів США, Україна є стратегічним партнером для зменшення залежності від Китаю в ланцюгах постачань для оборони, високих технологій та зеленої енергії, як це зафіксовано в угоді від 30 квітня 2025 року про створення спільного інвестиційного фонду реконструкції.
США отримають доступ до нових ліцензій на видобуток, мають 50% доходів від них в обмін на військову допомогу та інвестиції, з фокусом на матеріали для зброї, чіпів та відновлюваної енергетики. Це частина ширшої політики диверсифікації, де Україна розглядається як "альтернатива Китаю", але з ризиками через війну.
Щодо доведених запасів в Україні, країна має підтверджені резерви 19 мільйонів тонн критичних матеріалів, зокрема:
- найбільші в світі запаси марганцю (2,4 мільярда тонн, або 20% глобальних),
- літій (500 тисяч тонн, 3% світових),
- графіт (20% глобальних ресурсів),
- титан (7% глобального виробництва, з 28 родовищами),
- а також галій, германій, уран, цирконій та рідкісноземельні елементи (близько 2,6 мільярдів тонн за оцінками).
Оцінка необхідних інвестицій для видобутку та переробки коливається в мільярдах доларів: угода з США передбачає створення фонду, фінансування якого йде з 50% доходів від нових ліцензій, з потенціалом залучення кількох мільярдів для 100 проєктів, включаючи інфраструктуру (енергетика, транспорт), оскільки видобуток є енергоємним сектором.
За оцінками, для повного розвитку сектору потрібно 500 мільярдів доларів або більше, з акцентом на американські інвестиції в зброю та реконструкцію. Але війна вимагає додаткових витрат на безпеку та відновлення.
Щодо частини потреб США, яку може покрити Україна, це близько 5% глобальних критичних мінералів, що потенційно задовольнить значну частину американського попиту: наприклад, титан – на понад 25 років для США та ЄС, графіт – до 20% світових ресурсів, літій – 3% глобальних резервів, марганець — найбільші запаси для оборонної промисловості.
Економічний ефект для України від видобутку та виготовлення кінцевої продукції для США може бути трансформаційним: угода передбачає використання доходів (50% для фонду реконструкції) для відновлення економіки, створення робочих місць (тисячі в гірничій та переробній галузях) та збільшення ВВП на мільярди доларів щорічно, з потенціалом переходу від сировинного експорту до високотехнологічного виробництва (наприклад, компонентів для зброї та чіпів).
Це може прискорити інтеграцію в НАТО/ЄС, але з ризиками: війна зменшила експорт заліза та сталі, екологічні проблеми від видобутку, і залежність від США (50% доходів йде на фонд). Загалом, ефект – понад 500 мільярдів доларів для реконструкції, але вимагає інвестицій у переробку для максимальної доданої вартості.
Потенціал величезний – Україна може позиціонувати себе як "західну альтернативу" Китаю в секторах оборони, високих технологій та зеленої енергії, але бракує потужностей для переробки, тому потрібні інвестиції від Заходу.
Для України це шанс на економічне відновлення та посилення ролі в глобальних ланцюгах: від постачальника сировини до партнера в оборонній промисловості.