"Путін не зупиниться": інтерв'ю полковника СБУ про мирні переговори та мобілізацію

Переговори щодо завершення війни тривають, з'являються все нові й нові "мирні" плани, але диктатор Володимир Путін не збирається завершувати війну. Путін грається з перемовниками, вигадуючи нереалістичні пункти, на які не можуть піти Україна і союзники. Водночас – ухвалює закони, щоби залучати ще більше росіян до війни.

Україні також потрібні нові підходи в мобілізації, щоби протистояти ворогу, який переважає нас чисельно. Вже є нові ініціативи, як залучити більше людей. Секретар оборонного комітету Верховної Ради та полковник СБУ Роман Костенко в інтерв'ю 24 Каналу відповів, чи треба знижувати мобілізаційний вік до 18 років та чи потрібно мобілізувати жінок. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Цікаво Муляжі ворога, вибухи та пастки: як "Сектор стійкості" допомагає визначати бойову готовність військових – репортаж 

Чому зараз поганий час для переговорів і коли це зміниться?

Новий "мирний план" передбачає практичне визнання контролю Росії над Кримом, Донеччиною, Луганщиною. На Донеччині хочуть створити 30% нейтральної буферної зони, а лінію фронту в Запорізькій і Херсонській областях заморозити. Україна не вступає в НАТО, а в ЄС нібито вступає. Гарантії безпеки від союзників мають бути за аналогом 5 статті НАТО. Україні можуть дозволити утримувати 800 тисяч військових в мирний час. Чи варто підписувати такий документ?

Ми вже багато разів бачили, як всі плани змінюються. Два тижні тому ми почули про перший план, і бачили, як він виглядав. Потім наша делегація полетіла на зустріч. Після цього нам розповіли, що тепер він просто ідеальний, його зробили та мають передати Сполученим Штатам. Його ніде ніхто не бачив – ні на комітеті, ні депутати, взагалі ніхто, крім переговорної групи. 

Перша переговорна група, якою керував Андрій Єрмак, розповіла, що він просто переконав всіх перемовників з іншого боку у тому, що він прибрав вісім пунктів. У мене тільки питання – яких пунктів, тому що в цьому плані є хороші пункти також, які не треба прибирати. Підтримка суверенітету України – це ж хороший пункт. Там є багато пунктів, які дійсно будуть основою реального плану. Наприклад, про гарантії безпеки.

Я вже неодноразово казав, що коли пишеться план, особливо, коли пишеться в Росії, то вкидається 10 пунктів, які вигідні нам, потім 10 нейтральних пунктів і декілька, які вигідні Росії. Вони будуть готові потім гратися цими 20 пунктами, а на порядку денному будуть постійно ті, якими вони хочуть розмінюватися.

Це ми можемо побачити на прикладі, як вони забороняють НАТО приймати когось до свого складу. Вони розуміють, що з цим буде торгуватися американська або європейська сторона, бо це посягання на суверенітет. Вони забороняють саме альянсу приймати Україну, а нам забороняють вступати, хоча у нас це в конституції прописано.

Повне інтерв'ю з Романом Костенком: дивіться відео

Вони хочуть, щоб НАТО вказало на це. Тоді росіяни скажуть, що цей пункт приберуть, але наполягатимуть на підтримці їхнього питання щодо територій. Ми розуміємо, що ключових пунктів, які важливі Росії, там декілька. Це якраз питання територій, які вона хоче забрати й мирним шляхом.

Ми одразу бачимо, що вони підіймали ставки, казали, що Україна має вийти з територій, і вони їх собі забирають. А зараз в останній версії там вказується, що це буде "сіра зона", в якій не буде ні українських, ні російських військ. Якщо на це хтось погодиться, то там російських військ не буде рівно стільки часу, скільки потрібно для того, щоб пішли звідти українські.

Росія використовує бажання Сполучених Штатів досягти якогось миру, закінчити війну. Сама ж далі проводить бойові дії, дипломатично знущається з Європи, зі Штатів. Росія не збирається завершувати цю війну. Можливо, зімітують якесь перемир'я. 

Я не бачу сенсу для них зараз закінчувати війну. Вони десь володіють ініціативою, повернулися в міжнародне поле зору, сіли за стіл перемовин зі США. Звичайно вони зараз намагатимуться затягувати час для того, щоб захопити більше територій і для того, щоб виторгувати для себе більше.

Росія розуміє, що час грає зараз на її користь, вона буде тягнути. Сам Путін постійно повторює, що вони нібито все одно, так або інакше, досягнуть мети так званої СВО. Коли я кажу, що росіяни будуть тягнути час, тут важливо розуміти, що вони випробовуватимуть саме США. Можливо, в цьому буде і для нас плюс. Ми бачимо, що ніхто не пішов одразу на перемовини після перших пропозицій і не підписав мир, який вони пропонували. 

Водночас і нам десь вигідно потягнути, щоб оці зміни пройшли й забулися. Корупційний скандал, що відбувся у нас просто так не забудеться. Утім, коли зараз це все свіже, то дуже складно сидіти й доводити свою думку нашим американським партнерам, які все-таки розуміють, що в нас є корупція на найвищому рівні. Я вважаю, що об'єктивно зараз не найкращий час для перемовин.

Чому Путін так вхопився за Донбас? Росія каже про те, що може вийти з Сумщини, з Харківщини, заморозити лінію зіткнення по Херсонській та Запорізькій областях, хоча вони вже прописали їх у своїй конституції.

Донеччина теж записана в конституції, як і Запорізька та Херсонська області. Донбас з самого початку для нього особиста історія, бо росіяни давно намагалися його захопити, але не виходило. Донбас є стратегічною ціллю з самого початку так званої СВО, коли вони спершу хотіли захопити Україну, а потім зрозуміли, що не вийде. Їм, як "другій армії світу", як вони себе називають, потрібно досягти хоча б якихось цілей.

Росіяни називали багато цілей: демілітаризацію, денацифікацію та звільнення України. У Путіна було багато цілей, але по факту він не досяг жодної за майже чотири роки великої війни. Звичайно, в очах навіть сильних країн він виглядає як лузер, бо зі своєю армією він не досяг жодної цілі. Захоплення Донбасу означатиме, що він виконав цілі. Потім він продасть це всередині Росії, бо йому треба пояснити, за що загинула купа людей.

Путін не зможе просто зупинити війну, тому що цілі операції не досягнуті. Він казав, що Росія йде "допомагати" народу так званої "ДНР". Тому, звичайно, він намагатиметься досягти хоч якоїсь цілі. Ця ціль для нього – це є Донецька та Луганська області в їх адміністративних межах. 

На вашу думку, чи може Путін піти на більш радикальні методи, щоби примусити Україну піти на невигідні переговори? Наприклад, оголосити мобілізацію в Росії. Кирило Буданов казав, що до весни 2026 року ми точно не маємо сідати за стіл переговорів. Чи розділяєте ви таку думку?

Межа, де ми не можемо йти на переговори, у нас зараз. У нас є проблеми на фронті. Вони точно не катастрофічні, але ворог володіє ініціативою і загальний фон створений такий, що ми наче програємо глобально, стратегічно цю війну. До того ж є корупційний скандал, ми з цим йдемо зараз на переговори, тому зараз не найкращий час. 

Потрібно поліпшити це все: зупинити ворога та ухвалити рішення, які президент уже частково погодив – звільнив голову ОП. Можливо, будуть ще якісь кадрові рішення. Їх точно треба зробити, щоби коли ми сядемо за стіл переговорів – і сліду не було від цього корупційного скандалу. Як мінімум, слід буде, але певні рішення мають бути ухвалені.

Крім того, має бути стабілізація лінії фронту. Тоді можна сідати й про щось говорити. Поки ворог має перевагу, то дуже складно пояснити, чому Росія має зупинитися.

Щодо дій Росії – мобілізація там не закінчувалася, вона триває. Росіяни зможуть просто більше призивати. Ми бачимо, що вони роблять певні кроки для того, щоб збільшити кількість особового складу, ухвалили закони, які дозволяють їм цілий рік призивати бійців на військову службу.

На що йде Росія, щоби воювати довше?

Ви говорите не про контракт, а саме призов на строкову службу?

У Росії ухвалили відповідний закон. Раніше їхні строковики були захищені тим, що рік не мали права підписувати контракти. Так захищали молодих строковиків від необдуманих рішень. Але російський уряд ухвалив рішення, щоби це прибрати. Тепер строковики на наступний день можуть підписувати контракт. Їх часто змушують робити це, відправляють сюди й вони доволі швидко гинуть.

Чи бачите зараз фактори, що Путін може піти на підвищення ставок? З'явилась інформація, що він підписав укази щодо виклику резервістів наступного року, будуть навчання. Чи може це бути загрозою для України, як у 2021 році?

Зараз для Путіна слушний час підвищувати ставки. Він бачить, що Сполучені Штати частково не проти нього, і бачить, що зараз перевага десь на його боці, зокрема на лінії фронту. До того ж у нас відбуваються внутрішньополітичні процеси. Він розуміє, що на це звертають увагу наші партнери та усвідомлюють, що шлях до миру може бути ще важчим. Путін тисне, щоби вони робили те саме щодо України – щоб ми підписували невигідні умови.

Хто найчастіше йде в СЗЧ?

Ви казали, що нам насамперед потрібно стабілізувати фронт. Я дуже часто від військових чую про проблему №1 – нестача людей у війську. На деяких ділянках фронту, а це метри, а то і кілометри, взагалі немає наших військових. Зараз Офіс Генпрокурора каже, що не потрібно оприлюднювати інформацію про кількість випадків СЗЧ. Що потрібно зробити, щоби посилити мобілізацію? Де взяти людей у військо?

У нас проблема не у тому, що взагалі немає людей. У нас немає їх на лінії фронту. Їх не вистачає не тільки для того, щоби вони там тримали оборону, їх не вистачає ще й для того, щоби вони змінювали один одного. У нас по факту є певна кількість людей, яка постійно перебуває на передовій. Коли хтось поранений, він вибуває. На його місце треба, щоби прийшов інший. Ось це проблема. 

У нас проблема, що через відсутність людей ми не можемо змінювати військових, проводити ротації й належно давати відпустки. Ми наголосували законів про відпустки, а давати їх хлопцям не можемо. Тому що не вистачає людей, немає ким замінити.

Що стосується СЗЧ, звичайно, це той напрямок, над яким треба працювати насамперед. За різними даними, ми маємо там декілька тисяч особового складу, що навчений і має бойовий досвід. Не всі, але певна кількість має. З ними потрібно працювати для їхнього повернення, бо це може бути той важливий потенціал, що забезпечить ЗСУ і, можливо, зменшить навантаження на мобілізацію.

На цих людей вже витратили ресурс – військова форма, навчання. А найголовніше – у багатьох з них є бойовий досвід. Кожен по-різному пішов в СЗЧ. Є люди, які відслужили 1 – 3 роки. Я вважаю, що вмотивувати їх повернутися – це краще, ніж мобілізувати з вулиці декілька десятків людей.

Є навіть випадки, коли люди йдуть в СЗЧ прямо з навчальних центрів.

Це основне. Зараз з навчальних центрів йде найбільше.

Чи є відсотки, скільки саме – 30 – 50%?

Є, але я не називатиму їх, це невідкрита інформація.  

Чи треба мобілізувати жінок?

Головком Олександр Сирський заявив, що армії потрібна реформа: мобілізація, рекрутинг, нові контракти, якісна підготовка. Тому тривалість базової загальновійськової підготовки збільшили до 51 дня. Чи достатньо лише цього кроку? Що потрібно ще зробити, щоби залучати людей до війська?

Думаю, ніхто не знає що могло б чоловіків вмотивувати піти на війну. У нас була категорія людей, яка пішла сама. Їм не потрібна була мотивація. Це був 2022 – 2023 рік. Ці люди тоді пішли. Що їх мотивувало? Тоді навіть не знали, отримуватимуть вони зарплати, чи ні. Вони просто вважали, що це їхній обов'язок. Вони вважали, що за спиною їхній народ, їхні люди, їхні сім'ї. Вони пішли захищати.

Потім пішла категорія тих, хто отримав повістки. Вони, як кажуть, не просяться, але від війни не бігають – пішли й працюють. Думаю, тепер залишилася та категорія, що не хоче йти, і тому щодо них застосовують примус.

У кожній країні є мобілізація. І хто б що не говорив, це – обмеження твоїх прав, це – воєнний стан. Жодна війна у світі на такому рівні не ведеться виключно добровольцями. Вона ведеться усім народом країни. Це не я вигадав, не президент, навіть не за радянських часів. Завжди була мобілізація, тому вона зараз використовується.

Чи потрібно, щоби, наприклад, Олександр Сирський або Володимир Зеленський вийшли й сказали, що в нас складна ситуація, не вистачає людей у війську, і закликали об'єднуватися, мобілізуватися?

Сирський про це нещодавно говорив. Звичайно, головком має це озвучувати, це його робота. Також міністру оборони треба, а президенту – насамперед. Ми пам'ятаємо, які він кроки робив, змінюючи голів ТЦК. Це тоді суттєво вплинуло на мобілізацію. Думаю, історично це буде одна з його критичних помилок, які тоді робилися.

А ще одна – це дозвіл українцям віком 18 – 22 років виїхати за кордон. Не з погляду залучення їх на війну, а насамперед з погляду економіки. Тому це буде низка рішень, які зокрема привели нас до того, де ми зараз перебуваємо і які умови нам зараз пропонують.

Як ви думаєте, чи потрібно в наших умовах зараз знижувати мобілізаційний вік або взагалі думати про жіночу мобілізацію?

Я точно противник жіночої мобілізації. У нас купа чоловіків-ухилянтів, а ми будемо жінок призивати? У нас жінки мають право за своїм бажанням долучитися до війська, коли захочуть. Тому я не бачу необхідності, щоби примусово їх набирати.

Насамперед чоловіки мають долучатися до війська. У нас так історично склалося, що чоловіки б'ються на війні. Звичайно, жінок-героїнь теж дуже багато, але в більшості це завжди чоловіки. Тому я вважаю, що перед тим, як робити такий крок, потрібно зробити умови, щоби більше чоловіків долучалися до армії.

Чи варто знизити мобілізаційний вік до 18 років?

Які умови? Чи потрібно знижувати мобілізаційний вік?

Я вже давно про це говорив – у всіх арміях світу воює молодь. Ми, мабуть, єдина армія у світі, яка воює старшим поколінням. Мабуть, хтось визначив, що старших не так шкода, як молодших. Але у всьому світі, у Європі та більшості країн, мобілізаційний вік з 18 років. У нас – з 25. На початку війни було 27, потім зменшили до 25. До 22 років ми вже дали право виїзду. 

Чи багато людей цієї категорії залишилося після ухвалення рішення? Думаю, ми зробили все, щоби вони тут не залишилися. Сподіватися, що ми цією категорією перекриємо мобілізацію, мабуть, вже не варто. 

Я зараз не принижую вклад старших хлопців. Вони теж молодці. Часто роблять такі речі, що до них ще молодим не дотягнутися. Але молодші, скажу на своєму досвіді, фізично витриваліші. На всіх війнах завжди молодь воювала більше, ніж старше покоління. Я кажу тут про молодь, а сам ініціював закон, що ми назвали 60+. Я провів цей закон, і Верховна Рада проголосувала. 

Чому важливий закон 60+?

Чому? До речі, дехто критикує такий закон. 

У нас завжди всіх критикують. Якби я слухав тих, що мене критикують, не було б багатьох законів ні про "Альфу", де ми збільшили один з найефективніших підрозділів в Україні, ні про списання. Мені теж розповідали, що це неправильні закони. Зараз всі військові списують майно. Це вже не те списання, яке було. 

Так само 60+. Це можливість не те щоб повернутися, а долучитись до війська людям, спеціалістам. Наприклад, у нас тисячі військових частин, з них – сотні нові. У них є місця постійної дислокації. Їх треба охороняти. Там охороняють чинні військовослужбовці. Це можуть робити люди 60+ років. Хто краще відремонтує танк або автомобіль радянських часів, той самий ЗІЛ, КамАЗ, чи КрАЗ, – 25-річний чи ті, хто на них працювали або вчилися? Тут можна багато плюсів навести. 

Але чи є статистика, скільки людей повернулися?

Я не буду її називати, але люди повертаються. Це питання бажання. Там немає такого, що от Кузьмук може повернутися (генерал і колишній Міністр оборони України, – 24 Канал). Кузьмук не повернувся, він – радник.

Так, позаштатний радник. Але людей це обурило.

Тут питання більше в тому, що кожного військовослужбовця, офіцера, а зараз солдата та сержанта, погоджує Генеральний штаб. Це якраз ті запобіжники, які не дозволяють повертатися тим, хто не потрібен. У нас часто люди обурюються, мовляв, він – генерал, почалась війна, він не прийшов на фронт, а коли не було війни, то він служив. Якщо людина повертається, вони обурюються, мовляв, за нього була погана армія і він повернувся.

На це точно не потрібно звертати увагу, бо в нас скільки людей, стільки й думок. В Україні демократія. Якщо ти задумав щось зробити, віриш в те, що робиш, у тебе є партнери, які також розуміють, що це варто зробити, і ти бачиш в цьому перспективу, то точно тобі потрібно діяти. Однозначно будуть хейтери, буде група підтримки. Ти маєш це зробити й тоді подивитися на результат. Якщо слухати всіх, то ти нічого не зробиш.

Про ініціативи та підводні камені у питанні мобілізації

Чи гарна ця ініціатива від Міноборони про нові контракти? Чи дійсно їх можна реалізувати вже зараз або з 2026 року? Була інформація, що потрібні 500 мільярдів гривень наступного року та один трильйон у 2027 – 2028 роках, щоби втілити ці нові контракти. Чи є у нас на це гроші? Чи можна їх реалізувати?

Ініціатива класна, але там є багато підводних каменів. Ви знайдете і критиків, і багато слів у підтримку, що це правильна історія, насамперед надається право на перехід на професійну армію. Хоча, мабуть, Україна – перша країна у світі, яка під час такої широкомасштабної війни намагається перейти на професійну армію. Усе одно такі війни ведуться мобілізованими. 

Зараз люди справедливо обурені, що відсутні конкретні терміни служби, немає нормальних зарплат. Щоби залучити людей на контрактну службу, у нас стає професійна армія. Люди отримують чіткі терміни служби, контракти від року до п'яти. Фактично від двох років, бо через рік ти не отримуєш бронювання. Кожен мобілізований може перейти на цей контракт і далі служити. Залишається питання – що робити з тими, хто не хоче. 

Наприклад, хтось уже прослужив 4 роки. Якщо йому підписати контракт, він служитиме ще 2 роки, виходить 6 років. А хтось прийде завтра, теж підпише контракт на 2 роки й служитиме всього 2. Можливо, добре, що хтось прийде і хоча б на 2 роки підпише. Але це питання несправедливості до тих людей, які вже служать. Сказати, що це ідеальне рішення, яке розв'яже ці проблеми – ні. 

Але це шлях до розв'язання певних проблем, зокрема щодо термінів служби, які всі хотіли. Ось знайшли найкраще рішення. Та чи воно найкраще? Точно ні. Найкраще – запровадити чіткі терміни служби. Але цього не можна зробити без нормальної мобілізації, якої немає. Треба, щоби хтось прийшов на заміну тим хлопцям, яких звільнять. У нас вона не налагоджена та провалена, зокрема тими діями, про які я говорив. 

Немає чіткого пояснення. Якби вийшли, пояснили, наприклад, що зараз три роки служать одні, а інші – хай готуються. Вони прийшли, через три роки замінили. Ці хлопці пішли в оборонку, в економіку або ще кудись. Усе це вже втрачено. Дуже складно це організувати. Тому шукають такі "милиці", щоби можна було хоч якось показати суспільству, що є чіткі терміни служби, і бійці бачили світло в кінці тунелю. 

Що стосується мотивації, то це дуже складне питання. Його часто підіймають, зокрема і військовослужбовці, але, мабуть, більше цивільні, які кажуть, мовляв, збільште зарплати й всі підуть, або поставте терміни служби й всі підуть. 

Це люди, які не сильно заглиблені в процес. На тлі цієї старої історії з офісами простих рішень, які у нас колись були, і влада цілих простих рішень. Так ми й живемо вже який рік. Я просто наведу приклад: контракти 18 – 24, які робили, щоби залучити цю категорію до служби. 

Чи спрацювали контракти 18 – 24?

Кажуть, що це не дуже спрацювало, тобто очікували, що буде багато людей.

Тоді якраз ставили питання, а що зробити у цих контрактах, щоби вони спрацювали. Почали опитувати цивільних і військових. Перше, що сказали – потрібні нормальні заробітні плати й ми підемо служити. Там дали розрахунок, якщо я не помиляюсь, одразу мільйон. Він надається частинами. Потім у тебе по 100 тисяч зарплата. Там досить хороші умови, але, звичайно, мільярдером не станеш.

Однак щодо військовослужбовців мобілізованих, які служать уже по три-чотири роки, це також було дискримінаційно. Проте це був шлях залучення саме молоді до війська. Я вважаю, кошти дали нормальні. Щодо чітких термінів служби – дали рік. Відсутня або погана підготовка? У всіх по місяцю, а у вас буде три місяці. З 12 місяців поки ти прийшов, приблизно 4 – 5 місяців ти взагалі займаєшся підготовкою. 

Хочуть, щоби після цього їх не призивали в армію – дали рік відстрочки після служби, виїзд за кордон. Думаєте багато людей пішли? Не буду називати цифру, але думаю, якщо в цілому зібрати, то буде приблизно кілька тисяч. 

Що таке мотивація? Мотивація захищати країну – це не про гроші. Хоча це важливий фактор. Люди мають отримувати, що заслуговують, але це не те, через що люди приймають рішення. Насамперед люди приймають рішення йти захищати свою країну, свою сім'ю, свого побратима, стояти поруч та битися. Це насамперед мотивація. А все інше має дати держава, щоб ці люди відчували, що вони захищені. 

Дай людині мільйони та скажи, мовляв, йти, імовірно тебе завтра вб'ють, і ніхто не піде. Тому ми маємо мотивувати людей. Ми мали працювати з цими поколіннями усі 30 років – розповідати, чому маємо захищати цю країну. Під час війни також у нас має працювати ця система, інформаційна підтримка. 

Мають бути кардинально інші підходи. Гроші – це мотивація для того, коли ти вже на фронті, щоби ти не відчував себе приниженим. Це просто, щоб ти відчував, що держава тобі вдячна. Це не є основною мотивацією йти на війну.

Більше про ситуацію на фронті, "службу" Андрія Єрмака та зарплати депутатів – дивіться у відео!