До зони відчуження можна потрапити двома шляхами:нелегально і з дозволом від Державного управління зоною відчуження. На пунктах пропуску в Чорнобильську зону все, як на справжньому кордоні: паспортний контроль, поліцейські зі зброєю.
Та цей кордон умовний. Одразу за ним радіаційний фон практично в нормі. Ситуація погіршується після перетину 10-кілометрової зони. Норма – 10-15 мікрорентген на годину. Поблизу зруйнованого реактора є точка, де дозиметр показує 500.
Усім, хто у зону відчуження приїхав офіційно, дають провідника. Кожен візит розпочинають з інструктажу. Зокрема, наполегливо просять вдягнути одяг, який закриває максимально всі частини тіла.
Читайте також: Радіє, що вижив: спогади ліквідатора аварії на ЧАЕС
До аварії в Чорнобилі жило 14 тисяч людей. Навіть зараз місто виглядає доволі охайно. Перед кожним візитом його підфарбовують, оновлюють розмітку на дорогах. Офіційно у Чорнобилі ніхто не живе. Тут лише ночують ті, хто працює на станції.
Втім, неофіційно до зони відчуження з кожним роком повертається все більше людей.
Місто-привид Прип'ять, за два кілометри від ЧАЄС. 31 рік тому усіх його мешканців евакуювали. Тут уже ніхто ніколи не житиме. Однак ті, хто три десятиліття тому втратили дім, таки приїздять у Прип'ять відшукати і ще раз глянути на рідну оселю.
Всередину приміщень заходити забороняє супроводжувач. Покинуті будинки Прип'яті почали падати.
Однак до заборони дослухаються не всі. Після того, як кілька сміливців вилізли на дах 16-поверхівки, їх одразу затримала поліція. Як правило, за порушення правил відвідування карають усю групу: просять достроково виїхати з міста.